м. Вінниця
30 липня 2025 р. Справа № 120/14921/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач 1), ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 (далі - позивач 2) звернулись в суд із позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач) з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у пункті 70 протоколу засідання від 05.06.2024 № 16/д про відмову у призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги в розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей в розмірі передбаченому пунктом 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 - 15 000 000 грн в рівних частках кожному.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивачі вказують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є матір'ю та донькою загиблого військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на позиціях підрозділу поблизу села Червоноградівка Луганської області, помер внаслідок гострої серцевої недостатності, атеросклеротичної хвороби серця. Водночас згідно з витягом з протоколу штатної ВЛК від 25.09.2023 № 3262, захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_4 пов'язане із захистом Батьківщини.
В лютому 2024 року позивачі звернулись до Міністерства оборони України із заявою про виплату відповідної грошової допомоги у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168. Разом з тим, рішенням від 05.06.2024 № 16/д відповідач повернув подані позивачами документи на доопрацювання, вказавши, що члени сім'ї не мають права одноразової грошової допомоги в розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, оскільки ОСОБА_4 помер внаслідок захворювання, яке не пов'язане з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).
Не погоджуючись з таким рішенням, позивачі звернулись до суду із цим позовом.
Ухвалою від 03.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
25.12.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення заявлених позивачами вимог та вказав, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання «гострої серцевої недостатності, атеросклеротичної хвороби серця».
На дату смерті військовослужбовця Закон № 2011-ХІІ діяв у редакції від 23.12.2022; постанова Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 діяла у редакції від 18.10.2022; постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 № 975 (та порядок нею затверджений) діяли у редакції від 21.11.2020.
Посилаючись на норми згаданих нормативно-правових актів, відповідач зауважує, що у разі смерті військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби чи смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, одноразова грошова допомога призначається відповідно до Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Крім того, у відповідності до пункту 10 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Серед переліку документів, які також додаються до заяви зазначено копію документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.
Відсутність вищезазначеного документа свідчить про те що документи подано не в повному обсязі та потребують уточнення, що відповідно до пункту 13 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 являється підставою для повернення їх на доопрацювання.
25.12.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав для долучення до матеріалів справи лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 23.12.2024 № 220/13/10469.
Ухвалою від 02.01.2025 задоволено клопотання Міністерства оборони України та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Запропоновано третій особі подати письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.
Третя особа своїм правом щодо подання письмових пояснень не скористалась, хоча ухвалу від 02.01.2025 доставлено до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_3 03.01.2025.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_4 проходив службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 , у період з 18.01.2023 по 21.01.2023 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2023 № 690.
Сповіщенням В/ч НОМЕР_1 від 22.01.2023 № 815/210 повідомлено батька позивача, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 9:00 год поблизу с. Червонопопівка Кремінського району Луганської області ОСОБА_4 помер внаслідок гострого інфаркту перебуваючи на позиціях підрозділу.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 06.02.2023 Відділом державної відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 413/НЕ від 30.01.2023 смерть ОСОБА_4 настала у зоні бойових дій внаслідок захворювання гострої серцевої недостатності.
За відомостями Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), затвердженого командиром В/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 , 21.03.2023 поблизу с. Терни Донецької області під час виконання робіт з оздоблювання лінії оборони В/ч НОМЕР_1 , а саме копання траншеї солдату ОСОБА_4 стало зле і він почав втрачати свідомість. Після реанімаційних заходів у тяжкому стані був переданий для лікування, але потерпілий помер. Небезпечні та шкідливі фактори це постійний вогневий вплив з артилерії та інших видів озброєння, де перебував потерпілий, а також фізичні навантаження. За п. 9 Акта діагноз: гостра серцева недостатність; перебування потерпілого у стані алкогольного (наркотичного, токсичного) сп'яніння "ні".
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 10.02.2023 № 49 вирішено вважати спеціальне розслідування завершеним. Згідно цього ж наказу вказано, що 21.03.2023 поблизу с. Терни Донецької області під час виконання робіт з оздоблювання лінії оборони В/ч НОМЕР_1 , а саме копання траншеї солдату ОСОБА_4 стало зле і він почав втрачати свідомість. Після реанімаційних заходів у тяжкому стані був переданий для лікування, але потерпілий помер. Небезпечні та шкідливі фактори це постійний вогневий вплив з артилерії та інших видів озброєння, де перебував потерпілий, а також фізичні навантаження. Внаслідок фізичного навантаження та стресу через обстріли ворога під час оздоблювання лінії оборони у потерпілого стався інфаркт міокарду.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 25.09.2023 № 3262 захворювання солдата ОСОБА_4 , 1980 р.н., який приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що підтверджено довідкою про безпосередню участь у бойових діях, виданою командиром В/ч НОМЕР_1 : "Гостра серцева недостатність. Атеросклеротична хвороба серця", послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть від 30.01.2023 № 413/НЕ та свідоцтвом про смерть від 06.02.2023 НОМЕР_3 - захворювання, яке призвело до смерті, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
19.02.2024 позивачі та ОСОБА_6 (син загиблого) звернулись до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю ОСОБА_4 .
В окремих заявах від 19.02.2024 позивачі наполягли на направленні їх документів на розгляд Комісії Міністерства оборони України. Вказали, що умови постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 їм відомі.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.02.2024 № 952/9/2037 документи заявників скеровано до Міністерства оборони України.
Згідно з пунктом 70 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 05.06.2024 № 16/д, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку, що оскільки смерть ОСОБА_4 настала внаслідок захворювання а не внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, обставини настання смерті такого не підпадають під дію положень Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, а право на отримання такої допомоги визначається відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Постанови № 975. Крім того у спірному рішенні відповідач вказує, що у поданих на розгляд Комісії документах відсутні відомості про перебування (не перебування) ОСОБА_4 на час смерті у стані алкогольного сп'яніння. У зв'язку із чим відповідач повернув документи заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 на доопрацювання.
Не погодившись із відмовою у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн, яку встановлено пунктом 2 Постанови № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" та Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членам сім'ї померлого військовослужбовця, позивачі звернулися до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною першою статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з підпунктом 1 пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Звідси слідує, що подія смерті військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону № 2011-XII. За приписами вказаної норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Виходячи з такого законодавчого врегулювання, вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 25.09.2023 № 3262 захворювання солдата ОСОБА_4 , 1980 р.н., який приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що підтверджено довідкою про безпосередню участь у бойових діях, виданою командиром В/ч НОМЕР_1 : "Гостра серцева недостатність. Атеросклеротична хвороба серця", послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть від 30.01.2023 № 413/НЕ та свідоцтвом про смерть від 06.02.2023 НОМЕР_3 - захворювання, яке призвело до смерті, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Щодо обставин смерті, то в акті службового розслідування та наказі командира В/ч НОМЕР_1 від 10.02.2023 № 49 вказано, що 21.03.2023 поблизу с. Терни Донецької області під час виконання робіт з оздоблювання лінії оборони В/ч НОМЕР_1 , а саме копання траншеї солдату ОСОБА_4 стало зле і він почав втрачати свідомість. Після реанімаційних заходів у тяжкому стані був переданий для лікування, але потерпілий помер. Небезпечні та шкідливі фактори це постійний вогневий вплив з артилерії та інших видів озброєння, де перебував потерпілий, а також фізичні навантаження. Внаслідок фізичного навантаження та стресу через обстріли ворога під час оздоблювання лінії оборони у потерпілого стався інфаркт Міокарду.
Пунктом 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1, 6 статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII).
На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 № 975, якою затверджено відповідний Порядок (надалі - Порядок № 975, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
За пунктом 4 Порядку одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві
Відповідно до приписів пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Судом встановлено, що ОСОБА_6 (син), ОСОБА_1 (мати), ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 (неповнолітня дитина) звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявами про виплату одноразової грошової допомоги передбаченої п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168.
Згідно з пунктом 70 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 05.06.2024 № 16/д, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку, що оскільки смерть ОСОБА_4 настала внаслідок захворювання а не внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, обставини настання смерті такого не підпадають під дію положень Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, а право на отримання такої допомоги визначається відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Постанови № 975. Крім того у спірному рішенні відповідач вказує, що у поданих на розгляд Комісії документах відсутні відомості про перебування (не перебування) ОСОБА_4 на час смерті у стані алкогольного сп'яніння. У зв'язку із чим відповідач повернув документи заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 на доопрацювання.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168, у редакції, чинній станом на час звернення позивачів із заявою про виплату допомоги), пунктом 2 якої установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Також пунктом 2 Постанови № 168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Отже, Постанова № 168 є нормативно-правовим актом, який встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, у період дії воєнного стану. При цьому виплата збільшеного до 15 000 000 грн розміру одноразової допомоги згідно пункту 2 Постанови № 168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках: 1) у разі загибелі військовослужбовця; 2) у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок (у постановах від 29.03.2024 (справа № 440/3321/23) від 21.08.2024 (справа № 160/20229/22), від 18.11.2024 (справа №240/1743/24), відповідно до якого питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме:
у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (абзац 1 пункту «а» частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ);
у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (абзац 2 пункту «а» частини першої стаття 16-2 Закону №2011-ХІІ);
у розмірі 15 000 000 грн на період дії воєнного стану для сімей загиблих осіб (абз. 1 п. 2 Постанови № 168). Також, сімей осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абзац шостий пункту 2 Постанови №168).
Згідно правою позицією ВС висловленою у постанові від 17.03.2025 у справі 280/2749/24 суд касаційної інстанції зазначив, що чинним законодавством України передбачено три розміри одноразової грошової допомоги, для кожного із яких чітко визначені на законодавчому рівні умови призначення та виплати.
Так, на відміну від Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі, через те, що розмір допомоги у сумі 15 000 000 грн передбачений лише на період дії воєнного стану та виключно для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про отримання ОСОБА_4 за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва), від яких могла настати його смерть. Водночас регіональною військово-лікарською комісією встановлено, що причиною смерті ОСОБА_4 стало не поранення, а захворювання «Гостра серцева недостатність. Атеосклеротична хвороба серця».
Враховуючи те, що відповідно до висновку 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 25.09.2023 № 3362 ОСОБА_4 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер природною смертю внаслідок захворювання, відповідно він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців, що давало б позивачам право на отримання допомоги у збільшеному розмірі. Відтак позивачами помилково ототожнюється поняття «загибель (смерть) внаслідок поранення» із «смертю внаслідок захворювання».
З урахуванням встановлених обставин суд зазначає, що первинні медичні документи та матеріали справи містять інформацію що ОСОБА_4 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер внаслідок захворювання, відповідно, він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців, що давало б родині на отримання допомоги у збільшеному розмірі, згідно Постанови № 168, а саме 15000000 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузій, травм, каліцтв) військовослужбовців, що давало б підстави на отримання допомоги у розмірі 15000000 грн, а тому позивачі, як рідні військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, відповідно до частини 1 статті 16-1 Закону, мають право саме на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону, у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Як на дату прийняття Комісією оскаржуваного рішення, так і на поточну дату, зазначені документи залишаються дійсними, чинними і не скасованими у визначеному законодавством України порядку. Судом встановлено, що позивачі подали заяву про виплату одноразової грошової допомоги на підставі Постанови № 168, а тому, Комісія оцінювала зазначену заяву на відповідність умовам, які встановлені в абзацах 1, 6 п. 2 Постанови № 168. З огляду на це, у п. 70 протоколу від 05.06.2024 № 16/д, Комісія дійшла висновку про те, що Постанова № 168 передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі або у разі смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), тоді як смерть ОСОБА_4 , згідно з наданим висновком військово-лікарської комісії, не є наслідком отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), а настала внаслідок захворювання.
Таким чином, Комісія прийняла протокол від 05.06.2024 № 16/д у частині повернення на доопрацювання документів заявників для призначення одноразової грошової допомоги на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. До того ж, Комісія у оскаржуваному рішенні роз'яснила, що у даному випадку, право на отримання одноразової грошової допомоги має визначатися відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови № 975.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку щодо правомірності рішення Міністерства оборони України від 05.06.2024 № 16/д про відмову у призначенні та виплаті позивач одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168.
Аналогічна правова позиція висловлена ВС у постанові від 17.03.2025 у справі № 280/2749/24.
Водночас суд не вбачає підстав для застосування у спірному випадку практики ВС, на яку посилаються позивачі у позовній заяві, зокрема у справі № 380/9868/23, оскільки суд зобов'язаний застосовувати останню правову позицію суду касаційної інстанції.
Решта аргументів позивача на підтримку заявлених позовних вимог не впливають на викладений висновок суду.
Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про відмову у задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Позивач: ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ), яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 ;
Відповідач: Міністерство оборони України (проспект Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.07.2025.
Суддя Томчук Андрій Валерійович