Справа № 2-461/09 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н. Л.
Провадження № 22-ц/811/2952/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
25 липня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та відшкодування шкоди,
встановив:
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив скасувати заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на його майно, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2008 року в справі №2-3860 і зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 03.11.2008 року за №8142511 реєстратором: Львівською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 березня 2009 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 385000 грн. боргу, 3488 грн. відсотків річних та 81 грн. судових витрат, а всього 419569 грн.
На підставі вказаного рішення судом було видано виконавчий лист, який пред'явлено до виконання.
Постановою державного виконавця від 17.12.2014 року виконавчий лист повернуто стягувачу без виконання і з того часу такий не пред'являвся до примусового виконання.
На даний час на примусовому виконанні відсутні будь-які виконавчі документи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , строки для пред'явлення виконавчого листа до виконання спливли, а вимоги ОСОБА_2 , задоволені рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 березня 2009 року, не можуть бути захищені в судовому порядку, тому відсутні підставі для чинності арешту майна ОСОБА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову повернуто заявнику.
Ухвалу суду оскаржив заявник ОСОБА_1 , просив її скасувати з підстав порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що процесуальним законом не встановлено окремих вимог до заяви про скасування заходів забезпечення позову, однак, вказане не свідчить про прогалину в законодавстві, оскільки загальні вимоги до форми і змісту письмової заяви, клопотання, заперечення встановлені статтею 183 ЦПК України.
На переконання заявника, для вирішення даного питання суд першої інстанції невірно застосував аналогію закону, врахувавши вимоги, які встановлені процесуальним законом до заяви про забезпечення позову, і, як наслідок, безпідставно повернув заяву про скасування заходів забезпечення позову без її розгляду по суті.
Наголошує, що суд першої інстанції неправомірно вимагає від заявника долучити документи, які сам же суд видавав (документи щодо забезпечення позову), а також документи, що містяться в матеріалах справи (документи виконавчого провадження), оскільки такі вже долучалися до матеріалів справи в процесі розгляду заяв ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа та про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Вважає, що такі дії суду є надмірним формалізмом, що призводить до того, що майно заявника вже тривалий час безпідставно перебуває під арештом за відсутності на виконанні виконавчих документів про стягнення боргу з ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.2 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 15.07.2025 року, є дата складення повного судового рішення - 25.07.2025 року.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та повертаючи заяву про скасування заходів забезпечення позову заявнику, суд першої інстанції керувався нормою ч.10 ст.153 ЦПК України, яка регулює питання повернення заяви про забезпечення позову, обґрунтовуючи свої висновки тим, що заява подана без додержання вимог, встановлених процесуальним законом до заяви про забезпечення позову, відтак, суд вважав за можливе застосувати до заяви про скасування заходів забезпечення позову аналогію закону в частині вимог щодо форми і змісту заяви, які встановлені процесуальним законом до заяви про забезпечення позову, та, відповідно, наслідків недотримання таких вимог.
Однак, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.
Порядок скасування заходів забезпечення позову врегульований статтею 158 ЦПК України.
Так, зокрема, частиною першою статті 158 ЦПК України визначено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду (ч.2 ст.158 ЦПК України).
За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала (ч.4 ст.158 ЦПК України).
Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена (ч.5 ст.158 ЦПК України).
Згідно з ч.6 ст.158 ЦПК України, відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
За приписами частини сьомої статті 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (ч.8 ст.158 ЦПК України).
За приписами частин дев'ятої та десятої статті 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Отже, процесуальним законом - статтею 158 ЦПК України, яка не містить відсилочних норм, визначені вимоги до клопотання про скасування заходів забезпечення позову, а саме: таке клопотання має бути вмотивованим і подане учасником справи.
Загальні вимоги до клопотання, заяви, поданих учасниками справи, визначені статтями 182, 183 ЦПК України, у разі недотримання яких клопотання (заява) повертається заявнику без розгляду.
Таким чином, суд першої інстанції не мав правових підстав застосовувати норми процесуального закону, якими врегульовано порядок розгляду заяви про забезпечення позову, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 25 липня 2025 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич