Справа №760/19309/25 1-кс/760/9377/25
21.07.2025 м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання сташого слідчого слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина рф, уродженця м. Нукус, Каракалпанська Республіка, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , командира НОМЕР_1 окремої гвардійської мотострілецької бригадт - зєднання сухопутних військ збройних сил рф чисельністю у бригаду,
у кримінальному провадженні №22024101110000330, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.04.2024 підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України,
Клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 подане в рамках кримінального провадження №22024101110000330 від 16.04.2024 р., відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.
Подане клопотання обґрунтовується наступним.
Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024101110000330, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.04.2024 підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовець ЗС РФ командир НОМЕР_1 окремої гвардійської мотострілецької бригади підполковник ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб з сержантом ОСОБА_7 та іншими невстановленими на цей час представниками російських окупаційних військ, в умовах міжнародного збройного конфлікту та у зв'язку з ним, умисно, своїми умисними діями та розпорядженнями, що виразились у здійсненні катування (тортур) цивільної особи ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив жорстоке поводження з цивільним населенням, чим порушив вимоги ст. ст. 3, 27, 31, 32, 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та ст. ст. 11, 44, 48, 50, 51, 75, 85 Додаткового протоколу І Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, а також інше порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що виразилось у нелегальному ув'язненні ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , чим порушив вимоги вимог ст. ст. 3, 31, 32, 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та ст. ст. 11, 44, 48, 50, 51, 75 Додаткового протоколу І Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину за наступних обставин.
Так, командир ОСОБА_6 підозрюється у тому, що, будучи військовослужбовцем ЗС РФ, проходячи військову службу на посаді командира ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) пункт постійної дислокації АДРЕСА_2 у складі НОМЕР_3 загальновійськової армії РФ, підполковник, усвідомлюючи існування міжнародного збройного конфлікту, 27 березня 2022 року, приблизно о 15.00 год., більш точний час органом досудового розслідування невстановлено, перебуваючи по АДРЕСА_3 , переконавшись, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є цивільними особами та не беруть участі у збройному конфлікті, а також, що у них відсутня зброя, знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження з ними, діючи в порушення вимог ст. ст. 3, 32 147 Конвенції, ст. ст. 11, 44, 48, 50, 51, 75, 85 ДП І, реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на жорстоке поводження з цивільним населенням, розпорядився, щоб сержант ЗС РФ ОСОБА_7 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , після чого ОСОБА_7 , на виконання розпорядження командира, наніс удар кулаком руки в ділянку грудної клітки ОСОБА_8 та декілька ударів прикладом автомату в ділянку живота ОСОБА_9 , в результаті чого ОСОБА_8 впав на землю, після чого ОСОБА_7 зав'язав обом потерпілим руки шнурком.
Далі, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 та іншими трьома невстановленими органом досудовим розслідуванням військовослужбовцями ЗС РФ, за попередньою змовою між собою, продовжуючи злочинний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі вказаних цивільних осіб, повели ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до приміщення гаражу, який знаходився на території приватного домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 , в якому вказаних потерпілих незаконно, проти їх волі, утримували та нелегально ув'язнювали.
Після чого, в цей же день, у проміжку часу між 20.00 год. та 21.00 год., більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , в порушення вимог ст. ст. 3, 27, 31, 32, 147 Конвенції та ст. ст. 11, 44, 48, 50, 51, 75, 85 ДП І, надав розпорядження сержанту ОСОБА_7 нанести потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження.
У подальшому, сержант ОСОБА_7 , на виконання незаконного розпорядження командира ОСОБА_6 , розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, бажаючи їх настання та діючи з цією метою, усвідомлюючи, що ОСОБА_8 є цивільною особою, яка перебуває під захистом, діючи за попередньою змовою групою осіб, взяв автомат системи «Калашникова» та його залізною частиною наніс не менше 5 ударів по спині, декілька ударів в ділянці живота та один удар залізною частиною обуху сокири по голові потерпілого, від чого ОСОБА_8 отримав відкриту рану в ділянці лобної частини голови, яка сильно кровоточила та через що втратив свідомість.
У подальшому, командиром ОСОБА_6 , сержантом ОСОБА_7 та іншими невстановленими органом досудового розслідування військовослужбовцями ЗС РФ, за попередньою змовою між собою, в період з 27.03.2022 по 01.04.2022, в порушення вимог ст. ст. 3, 31, 32, 147 Конвенції та ст. ст. 11, 44, 48, 50, 51, 75 ДП І, здійснено нелюдяне поводження з цивільними особами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що виразилося в їх нелегальному ув'язненні в непридатному для проживання приміщенні гаражу на території приватного домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 , в якому відсутні опалення, вентиляція, світло, місця для сну та справляння фізіологічних потреб, в позбавленні останніх їжі та можливості отримати медичну допомогу, а також в знущанні над їх людською гідністю, насильством над здоров'ям і психічним станом, що завдало потерпілим психологічних і моральних страждань.
Унаслідок указаних умисних дій командира НОМЕР_1 ОМСБР ОСОБА_6 , сержанта ОСОБА_7 та інших невстановлених органом досудового розслідування військовослужбовців ЗС РФ за попередньою змовою між собою цивільній особі ОСОБА_8 нанесено тілесні ушкодження у вигляді відкритої глибокої рани в ділянці лобної частини голови, а також численні забої по всьому тілі, що спричинило потерпілому кровотечу, сильний фізичний біль і психологічні та моральні страждання, а також цивільній особі ОСОБА_9 спричинено психологічні та моральні страждання.
Крім цього, командиром ОСОБА_6 , сержантом ОСОБА_7 , та іншими невстановленими органом досудового розслідування військовослужбовцями ЗС РФ, за попередньою змовою між собою, в порушення вимог ст. ст. 3, 31, 32, 147 Конвенції та ст. ст. 11, 44, 48, 50, 51, 75 ДП І, в період з 28.03.2022 по 01.04.2022 здійснено нелюдяне поводження з цивільною особою ОСОБА_10 , а також в період з 29.03.2022 по 01.04.2022 здійснено нелюдяне поводження з цивільними особами ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які є цивільними особами в розумінні ст. 50 ДП І, тобто особами, які є громадянами України, на момент події у складі Збройних Сил України чи інших військових формувань України не перебували, жодної зброї не мали, участі у бойових діях не брали, до таких дій не готувалися, були одягнені в цивільний одяг, перебували під захистом міжнародного гуманітарного права та не повинні бути об'єктом нападів, що виразилося в їх нелегальному ув'язненні в непридатному для проживання приміщенні гаражу на території приватного домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 , в якому відсутні опалення, вентиляція, світло, місця для сну та справляння фізіологічних потреб, в позбавленні останніх їжі та можливості отримати медичну допомогу, а також в знущанні над їх людською гідністю, насильством над здоров'ям і психічним станом.
27.06.2025 належним чином повідомлено про підозру ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 (російською - ОСОБА_6 ), уродженцю м. Нукус, Каракалпакская Республіка, громадянин Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , (станом на березень 2022 року - командир у НОМЕР_4 (військова частина НОМЕР_2 ) пункт постійної дислокації АДРЕСА_2 , перебуває у складі 35-ї загальновійськової армії, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
В рамках кримінального провадження, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора оприлюднено повістки про виклик підозрюваного для проведення слідчих дій на 07.07.2025, 08.07.2025, 09.07.2025, однак підозрюваний ОСОБА_6 у відповідні дати не з'явився.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1425-р від 10.12.2021, друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому в 2022 році розміщуються повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи, визначено газету «Урядовий кур'єр».
У випуску № 129 Газети КМУ, 27.06.2025 здійснено публікацію про оголошення повідомлення про підозру ОСОБА_6 , а також оприлюднено повістки про виклик підозрюваного для проведення слідчих дій на 07.07.2025, 08.07.2025, 09.07.2025, однак підозрюваний ОСОБА_6 у відповідні дати не з'явився.
У зв'язку з цим, 10.07.2025 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук, про що слідчим винесено відповідну постанову.
Крім того, 10.07.2025 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук, про що слідчим винесено відповідну постанову.
Під час досудового розслідування - встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, які дають підстави для обрання до підозрюваного запобіжного заходу, з огляду на що слідчий за погодженням прокурора звернувся із вказаним клопотанням до слідчого судді.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки у нього відсутній зв'язок із підзахисним, відтак відсутня узгоджена позиція захисту.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Вислухавши думку прокурора та захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладення на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно з проложенням ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024101110000330, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.04.2024 підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
В ході судового розгляду клопотання встановлено, що пред'явлена органами досудового розслідування ОСОБА_6 , підозра за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, відповідає вимогам ст.ст. 276-278 КПК України.
Постановою старшого слідчого СУ ГУ СБУ в м. Києві та Київській області від 10.07.2025 (том 2 а.с. 155-157) ОСОБА_6 оголошено в розшук, в зв'язку з тим, що останній переховується від органу досудового розслідування та фактично перебуває на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до відомостей, зібраних в ході виконання доручення слідчого в кримінальному провадженні, ОСОБА_6 з 31.03.2022 року по теперішній час на території України відсутній, полоненим або загиблим не рахується, перебуває на території держави агресора рф.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя приходить для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
На обґрунтування пред'явленої ОСОБА_6 підозри, слідчим надані зібрані під час досудового розслідування докази, а саме: рапорт щодо виявлення кримінального правопорушення том 1 а.с. 17-18, протокол допиту потерпілого том 1 а.с. 30-34, матеріали виконання доручення том 1 а.с. 37, 38, 39, 40-41, 67-100, протокол допиту свідка том 1 а.с. 42-46, 48-53, 119-123, протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками том 1 а.с. 54-58, 60-64, протокол огляду (Берклі) том 1 а.с. 101-109, висновок судово-психіатричного експерта №70-2025 том 1 а.с. 114-118, протокол огляду місця події том 1 а.с. 127-137, протокол огляду том 1 а.с. 148-162, висновок судово-психіатричного експерта № 268 том 2 а.с. 15-19, протокол огляду (Берклі) том 2 а.с. 20-31, протокол огляду документів том 2 а.с. 32-33, протокол допиту потерпілого том 2 а.с. 40-44, повідомлення про підозру та підтвердження їх опублікування том 2 а.с. 65-85, повідомлення про підозру том 2 а.с. 120-145, протокол огляду мережі Інтернет том 2 а.с. 146-148, постанова оголошення розшук підозрюваного том 2 а.с. 155-157 та інші докази в їх сукупності, які на думку слідчого судді, обґрунтовано свідчать про причетність підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень, які розслідуються.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Так, в ході судового розгляду клопотання знайшов своє підтвердження ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років позбавлення волі, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній переховується від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення понесення покарання, у зв'язку з чим оголошений в розшук.
Крім цього, після того, як ОСОБА_6 був належним чином повідомлений про підозру та отримав повістки про виклик на допит у якості підозрюваного на 07.07.2025, 08.07.2025, 09.07.2025, останній не з'явився та продовжує переховуватися від органів досудового розслідування.
При цьому, його вік, стан здоров'я, соціальні зв'язки, майновий стан дозволяють переховуватись від органу досудового розслідування та суду, що унеможливлює досягнення мети визначеної статтею 2 КПК України.
Під час судового розгляду клопотання знайшов своє підтвердження ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, який обґрунтовується тим, що у вказаному кримінальному провадженні не були відшукані знаряддя вчинення злочинів у тому числі зброю, а тому підозрюваний матиме можливість знищити або спотворити вказані речі.
Знайшов своє підтвердження ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний будучи військовослужбовцем зс рф, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, як самостійно, так і через інших військовослужбовців зс рф, оскільки анкетні відомості свідків та потерпілих наявні при матеріалах цього клопотання. В такому разі підозрюваний, ознайомившись з матеріалами поданого клопотання, зокрема зі змістом показань допитаних у кримінальному провадженні потерпілих та свідків, маючи доступ до зброї та військової техніки, зможе незаконно схилити таких потерпілих та свідків до зміни своїх показань в суді, які, з огляду на викладене, можуть бути використані в якості доказу лише під час безпосереднього їх отримання під час допиту в судовому засіданні.
Також підтверджено ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскількизгідно відомостей в засобах масової інформації, в період з 27.02.2022 по 31.03.2022, підрозділи зс рф, у т.ч. підрозділ підозрюваного, вийшли з окремих територій Київської області з метою перегрупування своїх сил для зосередження основних зусиль на Східному напрямку. Наведені вище обставини свідчать про те, що підозрюваний, який зараз перебуває на території російської федерації або тимчасово окупованій території України може вчинити інші кримінальні правопорушення.
За таких обставин, слідчий суддя вважає доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_6 , його майновий та сімейний стан, обставини вчиненого інкримінованого йому кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а також ту обставину, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні військового злочину, на час розгляду клопотання переховується від органу досудового розслідування, у зв'язку з чим оголошений в розшук, тому з урахуванням наявних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, положень ч. 6 ст. 176 КПК Уккраїни, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного повинен розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196,197, 199, 303, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання сташого слідчого слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжній захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного повинен розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську обласну прокуратуру.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1