Справа №760/10334/24
Провадження №2/760/2399/25
30 липня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Омельян Я.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кульшенко Р.А. звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в розмірі 28400 грн та матеріальної шкоди у розмірі 73635 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 523475 від 18 вересня 2023 року, 25 серпня 2023 року о 10:50 у м. Києві по вул. Ірпінській, 63/5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога в медичному закладі КНП КМНКЛ «Соціотерапія» та підтвердився висновком № 004557 від 01.09.2023 року, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 факт порушення вимог Правил дорожнього руху та вчинення зазначеного адміністративного правопорушення в ході розгляду справи категорично не визнав, в зв'язку з чим з метою захисту своїх прав був вимушений звернутись за правовою допомогою до адвоката та під час розгляду справи вживати заходів щодо оплати та проведення, в тому числі експертиз у справі для отримання доказів своєї невинуватості.
Так, в ході розгляду справи від захисника ОСОБА_1 - адвоката Кульшенка Р.А. надійшло клопотання від 11 січня 2024, у якому він просив провадження у справі стосовно ОСОБА_1 , закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертиз у розмірі 59221,35 грн., моральну шкоду в сумі 21300,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.
Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, було закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Кульшенка Р.А. було залишено без задоволення, а постанову Святошинського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року - залишено без змін.
Так, позивач з часу безпідставного складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення (18.09.2023 р.) та до винесення постанови про закриття провадження у справі (31.01.2024 р.) зазнав значних моральних страждань, пов'язаних зі зниженням ділової репутації та втрати особистих та професійних зв'язків.
Крім того, процес розгляду справи та переживання з приводу можливості притягнення позивача до відповідальності за діяння, яке він не скоював, завдали йому сильних душевних хвилювань, та він був вимушений витрачати час та кошти для вжиття заходів щодо отримання правової допомоги та збирання доказів своєї невинуватості.
З огляду на принципи розумності, справедливості та співмірності, та виходячи із розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під судом (станом на 01.01.2024 року - 7100 грн.), позивач вважає, що розумним розміром на відшкодування моральної шкоди буде сума в розмірі 28400 грн (7100 грн х 4).
Позивач вважає, що наведений розмір відшкодування моральної шкоди є не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення його потреб, і не призведе до його безпідставного збагачення.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що позивачем до даного позову долучено докази на підтвердження факту наявності моральної шкоди, що завдана йому провадженням у справі про адміністративне правопорушення та полягає у приниженні честі та моральних переживаннях, порушенні нормальних життєвих стосунків та зв'язків, позивач просить стягнути на свою користь моральну шкоду в розмірі 28400 грн яка буде належною та достатньою для її покриття.
Крім того, позивачу завдано матеріальної шкоди на загальну суму 73635 грн, яка складається із: витрат на проведення експертизи в сумі 19285 грн, витрати за проведення експертизи в сумі 39350 грн, витрат на правову допомогу в сумі 15000 грн, які понесені позивачем у справі №759/18454/23. Вказану матеріальну шкоду просить стягнути з відповідача на свою користь.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 квітня 2024 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 01 травня 2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17 травня 2024 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння йому моральної шкоди, а також не доведено причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою. Крім того, сам по собі факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не тягне за собою наслідків цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії відповідачів заподіяли позивачу маральну шкоду. Щодо відшкодування матеріальної шкоди зазначає, що витрати на правничу допомогу в справі про адміністративне правопорушення №759/18454/23 не є шкодою чи збитками в розумінні вимог ст.22, 1166, 1173-1175 ЦК України, оскільки є судовими витратами, що пов'язані з розглядом справи в суді, випливають із процесуальних, а не матеріально-правових відносин, а тому підстав для їх відшкодування немає.
23 травня 2024 року від представника Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю. Зазначає, що Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки жодних прав та інтересів позивача не порушував, не вступав у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдав. Вважає, що позивачем не доведено факт завдання йому моральної шкоди, не доведено причинно-наслідкового зв'язку, а тому вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 18 вересня 2023 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №523475, відповідно до якого 25 серпня 2023 року о 10:50 у м. Києві по вул. Ірпінській, 63/5 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога в медичному закладі КНП КМНКЛ «Соціотерапія» та підтвердився висновком №004557 від 01.09.2023 року, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року клопотання захисника Кульшенка Р.А. задоволено частково, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
Не погоджуюсь із постановою суду захисник подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду в частині відмови у стягненні судових витрат за проведення експертиз на загальну суму 59221,33 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Кульшенка Р.А. залишено без задоволення, а постанову Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року залишено без змін.
Звернувшись до суду із указаним позовом, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кульшенко Р.А. просив стягнути з відповідача на користь позивача 28400 грн на відшкодування моральної шкоди та 73635 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
Згідно зі ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.15, ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
У відповідності до ч.ч.1-3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст.1166 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
Так, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ч.1 ст.1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ч.1 ст.1174 ЦК України).
Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов'язковою. Проте цими приписами встановлена обов'язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі ст.ст.1173, 1174 ЦК України (див. близькі за змістом висновки у пункті 8.49.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі №925/556/21).
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24) Велика Палата Верховного Суду досліджувала питання, чи є факт складання протоколу про адміністративне правопорушення працівником патрульної поліції у разі подальшого закриття справи судом у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення підставою для відшкодування шкоди особі, стосовно якої складено протокол.
За результатом касаційного перегляду справи № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24) Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову від 22 січня 2025 року, в якій зробила такі висновки про застосування норм права:
"Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов'язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди.
Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення такого протоколу уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення.
У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.
При невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.
З огляду на приписи Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, тому на правовідносини щодо складання протоколів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не поширюються правила ст. 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР".
У спірних правовідносинах шкода відшкодовується на загальних підставах, визначених ст. 1174 ЦК України, а тому обов'язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди є встановлення протиправності у діях працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Невідповідність вимогам закону дій працівника патрульної поліції, який склав протокол про наявність у діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, в цій справі судом не встановлено.
Зі змісту постанови Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення № 759/18454/23 убачається, що підставою для закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за відсутності в його діях складу вказаного правопорушення стало те, що результати, які відображені у висновку від 01.09.2023 року, виданому КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня Соціотерапія» повністю спростовуються висновком експерта №031-129-2023 від 28 листопада 2023 року, виданого Київським клінічним бюро судово-медичної експертизи та копією висновку експертного дослідження №053-5-2023 від 11 вересня 2023 року, виданого Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, в тому суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 ,відсутність ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Тобто відсутність складу адміністративного правопорушення у діях позивача встановлена судом за результатами оцінки всіх доказів у справі № 759/18454/23, які, на думку суду, у своїй сукупності вказували на недоведеність у ході провадження у цій справі вини ОСОБА_1 , що не доводить очевидної протиправності дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.
Рішенням у справі про адміністративне правопорушення не встановлено, що складений за результатами ДТП протокол про адміністративне правопорушення не відповідав вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, та те, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення дії патрульного поліцейського були протиправними.
Оскільки судом не встановлено неправомірності у діях працівника патрульної поліції під час складання стосовно позивача ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, то немає підстав для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди.
Ураховуючи те, що у спірних правовідносинах закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося не через невідповідність протоколу вимогам закону або через інші протиправні дії працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України.
Інших доказів на підтвердження неправомірності дій або бездіяльності працівників Управління патрульної поліції в м. Києві позивачем, у передбаченому ст.ст.12, 81 ЦПК України порядку, суду не надано. Сама по собі тривалість складання протоколу та його розгляд відносно іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди не дає підстав вважати дії працівників поліції неправомірними.
Також не підлягає до задоволення вимога про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 73635 грн, які понесені позивачем у справі №759/18454/23 (з яких витрати на проведення експертизи - 19285 грн, витрати за проведення експертизи - 39350 грн, витрати на правову допомогу - 15000 грн).
В розумінні положень частини другої статті 22 ЦК України збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Витрати, зокрема, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв'язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати разом із витратами за проведення експертизи процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 20 травня 2009 року у справі № 6-3261св08, від 27 січня 2010 року у справі № 6-11633св09, від 03 лютого 2010 року у справі № 6-15773св09.
У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 462/6473/16-ц за провадженням № 14-400цс18, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц за провадженням № 14-447цс19, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 за провадженням № 14-191цс19).
Таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу та за проведення експертизи у справі про адміністративне правопорушення не є збитками, оскільки такі витрати за правовою природою не є заходом цивільно-правової відповідальності, не мають ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а їх наявність та розмір не перебувають у безпосередньому причинному зв'язку з поведінкою працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, яку не можна вважати протиправною та/або свавільною.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав дл я задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись статтями 12, 13,76-82, 229, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч.1 ст.355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст.273 ЦПК України).
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646;
відповідач - Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження:03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9, код ЄДРПОУ 40108646;
відповідач - Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова