Справа № 712/3104/25
Провадження № 2/712/2120/25
30 липня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Пономаря В.О.,
за участі секретарів судового засідання Кеденко Я.О., Чумак Д.І., Васильєвої Д.А.,
представника позивача Пацьори Д.С.,
представника відповідача Кирмана В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
І. Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та відповідача
ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Пацьори Д.С. 13.03.2025 звернулася до суду з позовом до Черкаської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся - ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 а також земельна ділянка з кадастровим номером 7121589400:08:001:0509 площею 0,1001 га.
Інших спадкоємців, окрім позивача, немає. Чоловік померлої ( ОСОБА_3 ) помер у 2021 році, а її син (батько позивача) - ОСОБА_4 проживає на території РФ, не брав участі в утриманні спадкового майна, не здійснював витрат на його утримання та не подавав заяву про прийняття спадщини. Позивач, як онука спадкодавця, є спадкоємцем п'ятої черги за законом, що підтверджується свідоцтвом про народження, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану, свідоцтвом про шлюб.
Позивач не подала заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк, передбачений ч. 1 ст. 1270 ЦК України. Причинами пропуску строку стали вагітність із ускладненнями, наявність медичних протипоказань до фізичної та психоемоційної активності, а також загальний стан здоров'я після пологів. Також позивачка акцентувала увагу на воєнний стан в Україні, проживання її за межами України.
Окрім цього, вказала, що після смерті ОСОБА_2 вона відразу звернулася до нотаріуса та юристів з метою отримання консультації, під час якої їй було повідомлено, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється та отримати спадщину можна буде лише після завершення воєнного стану. Ці роз'яснення створили для позивача обґрунтовану впевненість у правомірності відтермінування подання заяви про прийняття спадщини.
З урахуванням наведених обставин та наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, позивач просить суд визначити їй додатковий строк для подання відповідної заяви.
Представник відповідача Черкаської міської ради Пустобаєва О.М. надала відзив на позовну заяву, зазначивши в ньому, що не визнає позовні вимоги в повному обсязі та вважає їх необґрунтованими, зважаючи на таке.
Із наданих документів установлено, що ОСОБА_2 після смерті чоловіка ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у порядку спадкування набула у власність: 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1011 га з кадастровим номером 7121589400:08:001:0509.
Право власності ОСОБА_2 на зазначене майно зареєстроване 16.11.2021 на підставі свідоцтв про право на спадщину, виданих приватним нотаріусом.
Після її смерті спадкова справа не була відкрита. Позивач зазначає, що є спадкоємцем п'ятої черги за законом та пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин: ускладненої вагітності, перебування за межами України та введення воєнного стану.
Водночас відповідач вважає, що наведені причини не можуть бути визнані поважними. У відзиві наголошено на таких обставинах:
-позивач не надала документів, які б підтверджували факт виїзду за кордон до моменту спливу шестимісячного строку, а перші довідки з медичних закладів Німеччини датовані лише липнем 2022 року, тобто після відкриття спадщини 06.04.2022;
-відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 686/5757/23 необізнаність особи щодо строку або порядку прийняття спадщини не визнається поважною причиною пропуску цього строку;
-перебування спадкоємця за кордоном саме по собі не є непереборною та істотною обставиною, яка б перешкоджала своєчасному зверненню із заявою про прийняття спадщини;
-відсутні документи про звернення позивача до консульських установ України, хоча відповідно до Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії за кордоном можуть вчиняти консули.
У зв'язку з наведеним відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на відсутність доведених поважних причин для визначення додаткового строку.
Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення
Позовна заява надійшла 13.03.2025 до Соснівського районного суду м. Черкаси.
Ухвалою суду від 20.03.2025 відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Одночасно задоволено клопотання представника позивача та витребувано в Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину кордону України ОСОБА_4 , який є батьком позивача.
Представником відповідача 10.04.2025 подано відзив на позовну заяву.
Судове засідання, призначене на 15.04.2025, не відбулося у зв'язку з оголошенням в м. Черкаси повітряної тривоги.
Від представника позивача ОСОБА_5 01.05.2025 надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на подання доказів та долучення їх до матеріалів справи.
Призначене на 01.05.2025 судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача, а призначене на 28.05.2025 засідання - через неявку всіх учасників провадження.
За результатами проведеного 30.06.2025 засідання закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду на 24.07.2025.
В судовому засіданні 24.07.2025 представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, акцентувавши увагу на необхідності комплексного аналізу всіх наведених у позовній заяві обставин, які у своїй сукупності створили об'єктивні перешкоди для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини.
Зокрема, звернула увагу суду на те, що строк для прийняття спадщини збігся з періодом вагітності позивача, яка проходила з ускладненнями, потребувала постійного медичного нагляду, лікування, реабілітації та супроводжувалась фізичними і психоемоційними обмеженнями. Вказані обставини підтверджуються медичними довідками та іншими доказами, що долучені до матеріалів справи.
Крім того, представник позивача особливо наголосила на тому, що однією з причин пропуску строку стала правова необізнаність, яка виникла не з вини позивача, а внаслідок змісту нормативного регулювання. Зокрема, позивач, діючи добросовісно, звернулася за правовою консультацією та отримала роз'яснення, відповідно до яких на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється, що відповідало редакції п. 3 постанови КМУ від 28.02.2022 № 164.
Також звернула увагу суду на те, що положення вказаної постанови активно висвітлювалися в інформаційному просторі, що створило у позивача обґрунтовану впевненість у правомірності відтермінування подання заяви про прийняття спадщини. Натомість зміни, внесені до цієї постанови, у тому числі про виключення із постанови п. 3 не набули такого ж широкого поширення, як попередні положення, і були невідомі позивачу в момент ухвалення рішення щодо відкладення звернення до нотаріуса.
Представник відповідача ОСОБА_6 проти задоволення позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У своїх поясненнях представник відповідача наголосив на тому, що позивачка не довела наявності об'єктивних та непереборних причин, які унеможливили своєчасне подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Окремо звернув увагу суду на те, що перебування позивачки за межами України саме по собі не створювало перешкод для звернення до нотаріуса із відповідною заявою. Заявниця, навіть перебуваючи в Німеччині, мала реальну можливість подати заяву про прийняття спадщини шляхом надіслання її поштовим зв'язком або електронною поштою. Таким чином, позивачка не скористалася доступними передбаченими законом способами реалізації свого спадкового права, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність достатніх підстав для поновлення строку.
За таких обставин, представник відповідача дійшов висновку, що причини пропуску строку для подання заяви не можуть вважатися поважними, а тому підстав для задоволення позову немає.
Суд 24.07.2025 перейшов до стадії ухвалення рішення.
ІІ. Мотивувальна частина рішення
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та даними КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, а саме: 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 49,7 кв.м та земельна ділянка площею 0,1011 га, кадастровий номер: 7121589400:08:001:0509.
Позивачка, ОСОБА_1 , є онукою спадкодавця, що підтверджується: свідоцтвом про народження, в якому її батьком зазначено ОСОБА_4 , батьками котрого відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. 126, 133, 135 Сімейного кодексу України є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; свідоцтвом про шлюб, виданим 30.08.2018, згідно з яким позивачка своє дівоче прізвище ОСОБА_7 змінила на прізвище чоловіка ОСОБА_8 .
Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, судом не встановлено. Як убачається з заочного рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.04.2017 у справі № 712/1147/17ц, батько позивача ОСОБА_4 визнаний таким, що втратив право користування вказаною квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із відповіддю виконавчого комітету Черкаської міської ради від 06.02.2025, за вказаною адресою зареєстровані особи відсутні.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не відкривалася, що підтверджено роз'ясненням приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Кондакової Н.В. від 19.02.2025, відповідно до якого, у зв'язку з ненаданням ОСОБА_1 документів, що підтверджують право на спадкування та факт спільного проживання, підстав для заведення спадкової справи не вбачається.
Відповідно до довідок з медичного закладу «Клініка Ортенау» (Німеччина) ОСОБА_9 з 06.07.2022 до 11.07.2022 та з 03.08.2022 до 08.08.2022 перебувала на стаціонарному лікуванні в клініці.
Згідно зі свідоцтвом про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 в позивачки народилася дитина.
Також на запит суду Головний центр обробки спеціальної інформації ДПСУ надав витяг з бази даних, згідно з яким ОСОБА_4 (батько позивача) ІНФОРМАЦІЯ_5 перетнув державний кордон України та виїхав за межі території держави.
Оцінка суду
Щодо початку перебігу строку на прийняття спадщини
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 3 та 5 ст. 254 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України)
Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).
В цій справі спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Перебіг строку на прийняття спадщини розпочався 07.04.2022. Останнім днем строку на прийняття спадщини було 07.10.2022.
Такі висновки зроблено з урахуванням позиції Верховного Суду, викладений у постанові від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19.
Щодо поважності причин для визначення додаткового строку
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 23.08.2017 у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 756/957/18 вказано, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 04.11.2015 у справі № 6-1486цс15, від 14.09.2016 у справі № 6-1215цс16».
Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23.
В контексті цією справи з огляду на доводи позивача необхідно зазначити, що з початку війни законодавцем було запроваджено правило зупинення на весь час дії воєнного стану перебігу шестимісячного строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття.
Так, згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється.
У подальшому до законодавства були внесені зміни згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 № 719 та роз'яснення Міністерства юстиції України від 11.07.2022, за змістом яких перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини».
Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 № 676/47/21 дійшов висновку, що п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить ст. 1270,1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.05.2023 № 469 п. 3 виключено із постанови № 164 від 28.02.2022.
Оцінюючи доводи сторін, суд зазначає, що однією з основних засад цивільного судочинства є верховенство права.
У рішення Конституційного Суду України від 21.01.2025 № 3-р(ІІ)/2025 у справі № 3-4/2024(28/24) зазначено, що верховенство права як нормативний ідеал для кожної системи права і як універсальний та інтегральний принцип права потрібно розглядати, зокрема, у контексті такої засадничої його складової, як принцип юридичної визначеності.
Конституційний Суд України зазначив, що ним у своїх рішеннях вже були сформульовані юридичні позиції щодо розуміння принципу юридичної визначеності як складника принципу верховенства права, що є застосовними й у справі, яка розглядається, зокрема, вказавши таке:
-юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations) [абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 05.06.2020 № 3-р(I)/2019];
-принцип юридичної визначеності є істотно важливим у питаннях дієвості верховенства права (правовладдя); одним зі складових елементів загального принципу юридичної визначеності є вимога (як принцип) передбачності приписів права [друге речення абзацу першого, перше речення абзацу другого підпункту 2.1.1 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020]».
У рішенні Конституційного Суду України також зазначив про прямі та опосередковані тлумачення поняття «юридична визначеність» у міжнародних документах:
Венеційською комісією:
«Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також, щоб їхньою метою було забезпечення передбачності ситуацій та правовідносин; юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна додержувати взятих на себе зобов'язань щодо людей або виконувати їм обіцяне [поняття «виправданого (легітимного) очікування“]» (перше речення § 46, § 48 Доповіді про правовладдя Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційська комісія), ухваленої на її 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року [CDL-AD(2011)003rev]).
«У принципі правомірних (легітимних) очікувань виражено ідею, що органи публічної влади повинні додержувати не лише приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань; перешкоди для дієвого виконання приписів актів права можуть виникати не лише внаслідок незаконної чи недбалої дії з боку органів державної влади, а й через те, що якість законодавства унеможливлює таке виконання; тому надзвичайно важливим є те, щоб іще до ухвалення приписів актів права було здійснено їх оцінювання на предмет можливості практичного виконання та після їх ухвалення було здійснено перевірку на предмет того, чи їх може бути застосовано або ж чи їх застосовано у дієвий спосіб; це означає, що коли йдеться про верховенство права (the rule of law), то має здійснюватись оцінювання законодавства ех ante та ех post» [Спеціальне дослідження Європейської комісії «За демократію через право“ (Венеційська комісія) «Мірило правовладдя“, СDL-AD(2016)007, пункти II.B.5.61, II.A.7.54];
Європейським судом з прав людини:
«Згідно з критерієм якості приписи права мають бути доступними для заінтересованої особи, яка могла б передбачати наслідки їх застосування щодо себе, та не суперечити принципові верховенства права» [рішення у справі “Kruslin v. France» від 24 квітня 1990 року (заява № 11801/85), § 27, рішення у справі “Фельдман проти України (№ 2)/Feldman v. Ukraine (№ 2)» від 12 січня 2012 року (заява № 42921/09), § 23].
Також в рішенні Конституційного Суду України вказано, що «Європейський суд з прав людини наголошував на різниці між звичайним очікуванням, яким би зрозумілим воно не було, і легітимним очікуванням, яке повинно бути більш конкретним і базуватися на нормативних приписах законодавства чи усталеній національній судовій практиці» [ухвала щодо прийнятності заяв у справі “Von Maltzan and Others v. Germany» від 02.03.2005 (заяви №№ 71916/01, 71917/01, 10260/02), § 112].
Керуючись цим, Конституційний Суд України в рішенні зробив такий висновок: «Отже, юридичну визначеність в аспекті правомірних (легітимних) очікувань слід розуміти, зокрема, як право особи розраховувати не лише на розумну та передбачувану стабільність приписів актів права, чітке розуміння юридичних наслідків застосування таких приписів, а й на послідовність і системність діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні» (останній абзац пункту 2.2 рішення).
Також Конституційний Суд України зазначив: «У контексті принципу верховенства права важливим є встановлення під час унесення змін до законодавства розумного часового проміжку між офіційним оприлюдненням закону і набранням ним чинності. Конституційний Суд України у Рішенні від 22.05.2018 № 5-р/2018 наголошував, що принцип верховенства права передбачає внесення законодавчих змін із визначенням певного перехідного періоду (розумного часового проміжку між офіційним оприлюдненням закону і набранням ним чинності), який дасть особам час для адаптації до нових обставин; тривалість перехідного періоду у разі зміни юридичного регулювання суспільних відносин має визначати законодавець у кожній конкретній ситуації з урахуванням таких критеріїв: мети закону в межах правової системи і характеру суспільних відносин, що ним регулюються; кола осіб, до яких застосовуватиметься закон, і їх здатності підготуватися до набрання ним (його новими положеннями) чинності; інших важливих обставин, зокрема тих, що визначають час, необхідний для набрання чинності таким законом (абзац п'ятий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини)».
Конституційний Суд також зазначав, що «зміни в юридичне регулювання мають бути внесені так, щоб особи, юридичного статусу яких такі зміни стосуються, мали реальну можливість адаптуватися до нової юридичної ситуації, зокрема, встигли реалізувати певні права (вчинити потрібні дії) у спосіб, установлений законодавством до внесення відповідних змін [перше речення абзацу другого підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 15.04.2020 № 2-р(II)/2020]».
«У разі якщо законодавче регулювання запроваджує нові вимоги, що погіршуватимуть правове становище певного кола осіб, законодавець повинен передбачити достатній перехідний період (розумний часовий проміжок) із моменту опублікування закону до набрання ним чинності (початку його застосування), протягом якого заінтересовані особи мали б можливість підготуватися до виконання вимог, установлених новим законодавчим регулюванням» (абзац другий пункту 3 рішення).
«Суб'єктів [правозастосування] слід вважати такими, які мають законні очікування, що підлягають захисту. Такий захист означає недопущення того, щоб органи державної влади зловживали повноваженнями під час прийняття рішень та вчинення відповідних дій. Тобто основний мотив захисту законних очікувань пов'язаний із наслідками дій органів державної влади» (абзац п'ятий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 20.06.2019 № 6-р/2019).
Висновок суду
З матеріалів справи вбачається, що після смерті спадкодавця, позивачка звернулася за юридичною консультацією щодо порядку спадкування. Під час такої консультації їй було надано правову інформацію про те, що на період дії воєнного стану перебіг строку для подання заяви про прийняття спадщини зупиняється. Така правова позиція, яка була доведена до позивачки, на час її висловлення відповідала дійсному правовому регулюванню п. 3 постанови КМУ від 28.02.2022 № 164, згідно з яким перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від неї припиняється на період воєнного стану.
Згідно зі ст. 113, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
У зв'язку з викладеним, суд бере до уваги, що нормативне регулювання порядку обчислення строку на прийняття спадщини зазнало істотних змін протягом короткого проміжку часу: спочатку (на час відкриття спадщини), відповідно до п. 3 постанови КМУ від 28.02.2022 № 164, перебіг строку був зупинений на весь період дії воєнного стану; згодом, постановою КМУ від 24.06.2022 № 719 обмежений чотирма місяцями; остаточно ж, на підставі постанови від 09.05.2023 № 469 вказане положення було виключене. Таке регулювання спадкових прав, яке безпосередньо суттєво впливає на реалізацію спадкоємцями права на спадщину не дає змоги стверджувати про дотримання принципу юридичної визначеності як складової верховенства права.
При цьому суд звертає увагу, що в постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 676/47/21 висловлено позицію, відповідно до якої п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164, який встановлював зупинення строку прийняття спадщини на час дії воєнного стану, не відповідає вимогам статей 1270, 1272 ЦК України, а отже не підлягає застосуванню. При цьому ця правова позиція була сформульована вже після того, як зазначений пункт постанови діяв тривалий час, формуючи у громадян легітимні очікування щодо дії зазначеного порядку.
Суд вважає, що позивач, діючи добросовісно, не міг передбачити зміну правового підходу, викладеного в першочерговій редакції постанови КМУ № 164, зважаючи на зумовленість такого регулювання воєнним станом, який триває й на цей час. Позивачка, не маючи юридичної освіти та спеціальних знань, мала підстави сприймати зазначену норму як таку, що чинна і підлягає застосуванню.
Також установлено, що протягом строку, відведеного для прийняття спадщини (з 07.04.2022 до 07.10.2022), позивачка перебувала у складному життєвому стані, пов'язаному з вагітністю, що супроводжувалась ускладненнями, лікуванням та стаціонарним перебуванням у медичних закладах. Окрім того, 24.10.2022 у позивачки народилася дитина, що об'єктивно зумовило її зосередженість на питаннях здоров'я, догляду за новонародженою дитиною та реабілітації після пологів.
За таких обставин суд доходить висновку, що поєднання зазначених факторів, а саме: добросовісне переконання в наявності достатнього строку для спадкування, складний фізичний та психоемоційний стан позивачки, викликаний вагітністю і пологами та післяпологовим періодом є сукупністю об'єктивних та істотних перешкод, які унеможливили своєчасне звернення до нотаріуса.
Суд бере до уваги і те, що одразу після отримання інформації про те, що строк було пропущено, позивачка через свого представника звернулася до суду із відповідним позовом (19.02.2025 надано відповідне роз'яснення нотаріуса, а 13.03.2025 подано позов до суду).
Ураховуючи наведене, суд вважає доведеними наявність поважних причин пропуску строку та обґрунтованість вимог позову.
Інші доводи сторін не спростовують зазначених висновків та не містять фактів чи доказів, які б змінювали правову оцінку встановлених судом обставин. При цьому, аналізуючи всі доводи сторін, суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», у якому зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не означає обов'язку детально відповідати на кожен довід сторін. Обґрунтування судового рішення є достатнім тоді, коли з нього вбачається, що суд дослідив усі ключові правові та фактичні питання справи, що й було зроблено у цій справі.
Згідно із ст. 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Водночас через відсутність у прохальній частині позову такої вимоги, враховуючи засаду диспозитивності цивільного судочинства, яка зокрема полягає в тому, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, суд не здійснює розподіл судових витрат.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити повністю.
Визначити для ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП НОМЕР_2 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком 2 (два) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено з урахуванням положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України 30.07.2025.
Найменування сторін у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Черкаська міська рада, ЄДРПОУ 25212542, адреса: вул. Байди Вишневецького, 36, м. Черкаси.
Суддя В.О. Пономар