справа № 631/764/25
провадження № 3/631/419/25
25 липня 2025 року селище Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко Світлана Василівна, розглянувши в залі судових засідань № 1 приміщення суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки села Нова Водолага
Нововодолазького району Харківської області, громадянки України
(паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 21.02.2002 року), без утриманців,
Яка зареєстрована та проживає за адресом:
АДРЕСА_1 ;
за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
30.06.2025 року о 21 годині 23 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи в станы алкогольного сп'яніння за адресом: АДРЕСА_2 ,- зателефонувала на лінію «102» та повідомила, що її побила ОСОБА_2 , чого насправді не було, чим вчинила хибний виклик наряду поліції, за що передбачена відповідальність статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Правопорушник ОСОБА_1 до судді не з'явилась, хоча про час та місце розгляду справи сповіщена своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки не повідомила, заяви про відкладання розгляду справи не надала.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року (заява № 28249/95), в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п'ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому частина 6 статті 38 вищевказаного нормативно-правового акту визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить один рік з дня вчинення правопорушення.
Таким чином, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Тим більше, що стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Наявними матеріалами справи про адміністративне правопорушення вина ОСОБА_1 повністю доведена.
Так, відповідно до приписів статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, сукупністю даних Протоколу про адміністративне правопорушення (серії ВАД № 698015), складеного 30.06.2025 року інспектором СРПП ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Білоусовим Д. Р., та змісту дисків CD-R, доданих до нього, підтверджуються обставини, місце та час вчинення правопорушення (а. с. 2, 11).
З рапорту старшого інспектора - чергового ЧЧ відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції Полтавського І., зареєстрованого 30.06.2025 року під № 3200 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку), останній доповів заступникові начальника відділення капітану поліції Сосюрці Володимиру про те, що 30.06.2025 року о 21 годині 23 хвилини зі служби 102 надійшло повідомлення ОСОБА_1 , про те, що власниця магазину побила її. Адресу магазину назвати не може (а. с. 3).
Відповідно до рапорту інспектора СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Білоусова Д., складеного 30.06.2025 року на ім'я т. в. о. начальника відділення капітана поліції Сосюрки Володимира, вбачається, що в цей день о 21 години 23 хвилини було здійснено виїзд за матеріалами ЄО № 3200 за адресою: АДРЕСА_2 . По прибуттю на місце виклику за вищевказаною адресою встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , зателефонувала на спеціальну лінію та повідомила, що їй нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_2 , чого насправді не було, чим вчинила хибний виклик наряду поліції, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. В результаті цього відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 4).
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_2 , вона проживає за адресом: АДРЕСА_3 ,- та 30.06.2025 року приблизно о 20 годині 00 хвилин до магазину прийшла ОСОБА_1 у нетверезому стані, почала себе неадекватно поводити, ображати її та кричати, чіплятись до перехожих, після чого взяла мобільний телефон у перехожих та повідомила, що подзвонить до поліції, щоб її відвезли додому. Після цього зателефонувала на лінію «102» та повідомила, що вона її побила, чого насправді не було. ОСОБА_3 вона взагалі не чіпала (а. с. 5).
Стаття 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за вчинення завідомо неправдивого виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.
Оскільки ОСОБА_1 дійсно здійснила виклик поліції нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що у цьому немає ніякої об'єктивної необхідності та повністю усвідомлюючи, що нею на лінію «102» передано інформацію, яка є неправдивою, й бажала та наполягала на виїзді до неї поліціантів, тому ураховуючи усі обставини справи, зокрема, і вільні пояснення свідка, вважаю, що в діях ОСОБА_1 дійсно наявний склад інкримінованого їй адміністративного проступку у виді завідомо неправдивого виклику спеціальних служб.
Отже, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведеним, а тому вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддею не встановлено.
При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер вчинення правопорушення, ступень вини, майновий стан, особу правопорушника, а також відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність винної, й вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах, установлених санкцією статті 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 50 х 17 гривень = 850,00 гривень.
Визнаючи ОСОБА_1 винною у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладаючи на неї адміністративне стягнення у виді штрафу, слід вирішити питання про стягнення з неї й судового збору.
Так, відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. При цьому розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Таким законом, що встановлює правові засади справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), частина 1 та пункт 5 частини 2 статті 4 якого передбачають, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.
Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456 - VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.
Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX від 19.11.2024 року, з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 3028,00 гривень.
Таким чином, у зв'язку із накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, з неї слід стягнути й судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 гривень, із розрахунку: 0,2 х 3028 гривень = 605,60 гривень.
Приймаючи постанову, суддя також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.
На підставі викладеного, діючи в точній відповідності із законом, з метою зміцнення законності, виховання особи, яка вчинила це адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, керуючись статтею 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, статтею 40 Бюджетного кодексу України № 2456 - VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями), статтею 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), абзацом 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX від 19.11.2024 року, і частиною 5 статті 7, статтями 23, 27, 33 - 35, 38, 40-1, 183, 245, 246, 249, 251, 252, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями),
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного проступку, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850,00 гривень (вісімсот п'ятдесят гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, інакше - постанова надсилається для примусового виконання, у порядку якого стягується подвійний розмір штрафу, тобто 1700,00 гривень (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок), та витрати на облік цього правопорушення, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова про накладення адміністративного стягнення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами, звертається до виконання протягом трьох місяців і підлягає виконанню з моменту її винесення, за виключенням випадків, прямо передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Постанову прийнято, оформлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.
Суддя С. В. Мащенко