Справа № 643/12039/25
Провадження № 2/643/5119/25
30.07.2025
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Олійник О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Укргазпрофспілки Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зміну формулювання звільнення, стягнення моральної та матеріальної шкоди,
22 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить розібратися в незаконному звільненні його з роботи; поновити його на роботі; виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу; змінити формулювання звільнення (п. 3 ст. 40 КЗпП на статтю за власним бажанням); компенсувати моральну та матеріальну шкоду.
Ознайомившись з позовною заявою, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Однак, подана заява не відповідає вимогам вказаних вище статей, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Як убачається зі змісту позовної заяви, однією із вимог позивача є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Проте, суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку позивач просить стягнути на його користь не зазначає.
Таким чином, позивачу слід зазначити суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача, та надати суду обгрунтований розрахунок такої, після чого сформувати ціну позову з урахуванням вказаної суми, зазначити таку та сплатити судовий збір.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ « Про судовий збір» регламентовано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
У позовній заяві позивач фактично заявляє такі вимоги: 1) розібратися в незаконному звільненні його з роботи; 2) поновити його на роботі; 3) виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу; 4) змінити формулювання звільнення (п. 3 ст. 40 КЗпП на статтю за власним бажанням); 5) компенсувати моральну та матеріальну шкоду.
Згідно ст. 1 ч. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» та Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, наведено у пункті 3 Інструкції.
Тобто, виплата за рішенням суду середнього заробітку за час затримки належних звільненому працівнику не відноситься до виплат, пов'язаних з оплатою праці, перелічених в Інструкції.
У постанові Верховного Суду від 21.12.2019 р. (справа №243/10489/17-ц) зазначено, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (вимушеного прогулу) за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (вимушеного прогулу) не входить до структури заробітної плати.
З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - в справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Тобто, позивач звільнений від сплати судового збору тільки за пред'явлення вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, поновленні на роботі та компенсації за невикористану відпустку.
Таким чином, позивачу потрібно сплатити судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року становить 3028 гривні, таким чином судовий збір за майнову вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 1211,20 грн. та не більше 15140 грн.
Крім того, зі змісту позовної заяви слідує, що окрім іншого, позивачем також заявлено вимогу про стягнення моральної та матеріальної шкоди. Разом з цим, суму моральної та матеріальної шкоди також не зазначає.
Отже, позивачу необхідно визначитися із сумами матеріальної та моральної шкоди та вказати їх у позовній заяві.
Згідно ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.
Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.
Тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18).
Таким чином позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу про стягнення моральної шкоди, або надати документ на підставі якого позивач звільняється від сплати судового збору.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року становить 3028 гривні, таким чином судовий збір за майнову вимогу про стягнення моральної та матеріальної шкоди становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 1211,20 грн. та не більше 15 140 грн.
З огляду на викладене, зазначені вище вимоги цивільного процесуального законодавства України позивачем при пред'явленні позовної заяви до суду дотримані не були.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного, позовна заява підлягає залишенню без руху із зазначенням недоліків заяви та наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.175, 177, 185,260,261,353 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Укргазпрофспілки Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зміну формулювання звільнення, стягнення моральної та матеріальної шкоди - залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя - О.О. Олійник