Справа № 643/7463/24
Провадження № 2/643/490/25
25.07.2025 р. м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Харченко А.М.
за участю секретаря - Іщенко Ю.Д.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
12.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Харківської міської ради, в якій просить визнати за нею в порядку набувальної давності право власності на нерухоме майно, а саме: 22/100 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлової кімнати, площею 18,5 кв.м (літ.2-2), кухні площею 7 кв.м (літ.2-1) та сіней площею 3,6 кв.м (літ. ІІ). В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона є співвласником 78/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . 30.12.1980 позивач ОСОБА_1 придбала 45/100 частин домоволодіння, що підтверджується договором купівлі-продажу, зареєстрованому в Харківському БТІ за реєстровим № 1507 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 04.11.2009. 29.09.2003 ОСОБА_1 придбала 18/100 частин домоволодіння, що підтверджується договором купівлі-продажу серії ВАР № 286522, зареєстрованому 07.06.2005 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 5672. 31.10.2019 ОСОБА_1 придбала 15/100 частин домоволодіння, що підтверджується договором купівлі-продажу серії НОА 475656, зареєстрованим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприна Г.О. номер об'єкта в РПВН: 2625010 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, зареєстрованому 07.06.2005 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 5672. Решта частки домоволодіння, що складає 22/100 частин зареєстрована в реєстрі прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 . Ця частка складається з житлової кімнати площею 18,5 кв.м (літ. 2-2), кухні площею 7 кв.м (літ. 2-1) та сіней площею 3,6 кв.м (літ. ІІ). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть. ОСОБА_1 є пенсіонером, іншого житла не має, з 1980 року зареєстрована та проживає у домоволодінні. Вона добросовісно, відкрито, безперервно користується всім домоволодінням, проводила у ньому ремонти, займалася доглядом та утриманням будинку. На момент смерті ОСОБА_2 заповіт не залишений, чоловіка та дітей померла не мала, спадщину після її смерті ніхто не прийняв. Право власності на 22/100 частку будинку ні за ким не зареєстровано, власник чи балансоутримувач зазначеного об'єкту нерухомості не відомий. Крім того, на балансі Харківської міської ради вказана частка будинку не перебуває. ОСОБА_1 не є родичкою та рідною людиною померлій ОСОБА_2 , тому не має документів та можливості їх надати на підтвердження відсутності у померлої чоловіка та дітей (1 черга спадкоємців), а також інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 . Разом з тим, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 386439806 від 11.06.2024 вбачається, що право власності на 22/100 частки будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 на 22/100 частки не зареєстровано. В інший спосіб оформити право власності на 22/100 частки домоволодіння, ніж з підстав визнання права власності за набувальною давністю неможливо, іншого житла ОСОБА_1 не має. Отже, позивач вважає, що вона довела, що з 2001 року відкрито, безперервно володіє 22/100 часткою домоволодіння.
Ухвалою суду від 17.07.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
06.08.2024 року відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 12.11.2024 року витребувані з Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради завірені належним чином копії всіх документів інвентаризаційної справи житлового будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувано з Першої Харківської міської Державної нотаріальної контори інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), копію спадкової справи, відомості про коло спадкоємців, видані свідоцтва про право на спадщину щодо спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 17.04.2025 року витребувано з Третьої Харківської міської Державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 340/2016, заведеної 23.09.2016 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (номер у спадковому реєстрі 59548688).
Ухвалою суду від 17.06.2025 закрите підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 направила суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач - Харківська міська рада про час та місце судового розгляду повідомлялися своєчасно та належним чином. В судові засіданні на неодноразові виклики не з'явилися, відзив на позов не надали. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 78/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Іншим співвласником 22/100 частин домоволодіння є ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть (т.1 а.с. 22).
Позивач вважає, що вона набула право власності на майно, належне ОСОБА_2 , оскільки користується ним відкрито і безперервно з моменту її смерті.
Так, згідно з ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необгрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до вимог ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року (справа №910/17274/17) зазначається, що аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє ним за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна. За набувальною власністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 28.04.2020 р. у справі № 552/1354/18.
Крім того, зі Спадкової справи № 340/2016 щодо спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , заведеною Третьою Харківською міською державною нотаріальною конторою, вбачається, що до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини зверталися - племінник померлої ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та племінниця ОСОБА_4 , якій надані роз'яснення щодо спадкоємства листом нотаріальної контори 25.09.2018.
З матеріалів Інвентаризаційної справи № 115000001739 будівля АДРЕСА_1 , наданої Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, копія якої залучена до матеріалів цієї справи, вбачається, що Юридичним департаментом виконавчого комітету Харківської міської ради здійснювалося представництво інтересів Харківської міської ради у Московському районному суді м. Харкова по справі № 643/20791/19 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку набувальної давності.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15 серпня 2023 року у справі № 643/20791/19 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на частину домоволодіння за набувальною давністю відмовлено. Рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.
При цьому позивач ОСОБА_1 в позовній заяві підтвердила, що відповідно до п.10 ч.3 ст. 175 ЦПК України, нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відкритість і безперервність володіння нерухомим майном в даному випадку ні є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Харченко А.М.