Справа № 128/2635/22
Іменем України
30 липня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І., розглянувши заяву про самовідвід судді за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка Володимира Борисовича про визнання заповіту недійсним,-
В провадженні судді Фанди О.А. перебувала цивільна справа №128/2635/22 (№2/128/921/22) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка Володимира Борисовича про визнання заповіту недійсним.
Рішенням Вищої ради правосуддявід 17.06.2025 року №1287/0/15-25, суддю ОСОБА_3 звільнено з посади судді, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Оскільки подальший розгляд цивільної справи №128/2635/22 (№2/128/921/22) через вищезазначену обставину є неможливим, справа підлягає повторному автоматизованому розподілу.
На підставі розпорядження керівника апарату Вінницького районного суду Вінницької області щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №186/25 від 14.07.2025 суддя Фанда О.А., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025, у цивільній справі № 128/2635/22 замінена на головуючого суддю Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І., якій передано матеріали цивільної справи.
При вирішенні питання про прийняття даної цивільної справи до свого провадження встановлено наступне.
Статтею 1 Конституції України передбачено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом (частина перша статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 29.07.2025 по справі № 128/2748/21 постановлено: Заяву судді Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко Оксани Іванівни про самовідвід - задовольнити; Відвести головуючого суддю Бондаренко Оксану Іванівну від розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними; Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними - передати до канцелярії Вінницького районного суду Вінницької області для визначення судді Вінницького районного суду Вінницької області у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
Відповідно до Наказу № 21-осн/г від 01.04.2024 року зазначено наступне: «Я, суддя Бондаренко Оксана Іванівна, приступила до тимчасового виконання обов'язків голови Вінницького районного суду Вінницької області з 01 квітня 2024 року як суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, до дати обрання голови цього суду відповідно до чинного законодавства».
Обов'язки голови суду передбачені ст. 24 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону, визначено, що у разі відсутності голови місцевого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.
Мною, як в.о. голови Вінницького районного суду Вінницької області, неодноразово надавалися відповіді на звернення ОСОБА_1 щодо надання останньому інформації про рух справ та інше, з чим він був незгоден та повторно звертався з відповідними запитами та скаргами. Відповіді на запити надавалися відповідальними особами за підписом в.о. голови суду, тобто моїм - судді Бондаренко О.І.
В даних цивільних справах спір виник між тими ж сторонами, з приводу одного і того ж спадкового майна та спрямовані на відновлення порушених схожих правовідносин.
Відповідно до ст. ст. 36 - 39 ЦПК України, ст. 5,15 Кодексу суддівської етики, вважаю за необхідне заявити собі самовідвід.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Статтею 36 ЦПК України передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді.
За нормативними положеннями п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Разом з тим, стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).
У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
З метою уникнення можливих сумнівів у всіх учасників процесу в моїй неупередженості, я маю бути відведеною від розгляду даної заяви.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії») (Постанова колегії суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 вересня 2019 року, справа №277/599/15-к).
Відповідно до п.81 рішення ЄСПЛ «Салов проти України», «неупередженість» у сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Враховуючи вказане, вважаю, за необхідне зазначити, що дана заява не є зловживанням права на самовідвід в розумінні ч. 2 ст. 15 Кодексу суддівської етики, а принциповою позицією головуючої, як основного обов'язку судді про неупереджений розгляд справ (ч. 1 ст. 15 Кодексу суддівської етики).
Відповідно до вимог ст. 10 Кодексу суддівської етики, суддя повинен виконувати обов'язки судді безсторонньо і неупереджено.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Вказане випливає з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до вимог п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
При цьому, у зв'язку із задоволенням заяви про самовідвід права учасників не порушуються.
За таких обставин, вважаю за необхідне передати цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка Володимира Борисовича про визнання заповіту недійсним, до канцелярії Вінницького районного суду Вінницької області для вирішення питання щодо визначення судді для розгляду даної справи, відповідно до вимог чинного законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 14, 33, 36, 39, 40, 41, 259, 260 ЦПК України, суддя -
Заяву судді Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко Оксани Іванівни про самовідвід - задовольнити.
Відвести головуючого суддю Бондаренко Оксану Іванівну від розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка Володимира Борисовича про визнання заповіту недійсним.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка Володимира Борисовича про визнання заповіту недійсним - передати до канцелярії Вінницького районного суду Вінницької області для визначення судді Вінницького районного суду Вінницької області у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Оксана БОНДАРЕНКО