Справа № 128/4931/24
30 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3
потерпілих- цивільних позивачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілих- адвоката ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання прокурора в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 24.10.2024 в ЄРДР за №12024020050000918 за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходиться на розгляді вищевказане кримінальне провадження.
30.07.2025 у даному судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане ним попередньо через канцелярію суду письмове клопотання про продовження строку дії застосованого запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, оскільки такий строк стікає , а ризики, які стали підставою для його застосування не змінилися та не відпали.
Прокурор подане клопотання вмотитував тим, що враховуючи особу обвинуваченого, зокрема його вік і стан здоров'я, матеріальний стан, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обґрунтовано обвинувачується, а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання судом винуватим, вважає, що обвинувачений ОСОБА_8 може: переховуватися від суду, так як обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які ще не допитані в судовому засіданні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Тому прокурор вважає, що вищевказані обставини, у своїй сукупності та взаємозв'язку, свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_8 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам та не забезпечать належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків. Будь-яких перешкод за віком чи станом здоров'я для тримання обвинуваченого під вартою немає.
У зв'язку з чим, просить суд продовжити строк запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у виді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.
В судовому засіданні потерпілі- цивільні позивачі та представник потерпілих- адвоката ОСОБА_6 підтримали клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував щодо клопотання прокурора .
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченого та не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Вислухавши клопотання прокурора та міркування інших сторін кримінального провадження , оглянувши матеріали кримінального провадження, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно до п.п.4,5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Судом установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_8 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.
Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого у виді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Суд вважає, що наразі продовжують існувати та не зменшилися ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_8 по даному кримінальному провадженню обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину; не одружений, дітей не має, на час затримання офіційно не працював, є пенсіонером, що свідчить про те обвинувачений на волі об'єктивно ОСОБА_8 не має соціально-стримуючих факторів, а тому суд вважає, що існуюти ризики того, що будучи на волі останній зможе вчиняти інші кримінальні правопорушення та переховуватися від суду.
Окрім того, на даний час судовий розгляд в даному кримінальному провадженні ще нерозпочатий, а тому судом ще не допитані: обвинувачений, потерпілі, свідки, а також не досліджені письмові та речові докази, що дає підстави суду вважати, що обвинувачений перебуваючи на волі зможе незаконно впливати на свідків, з метою зміни показів в суді на його користь.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Отже, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків, йому доцільно продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме - по 27.09.2025 включно, без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст.331, 376 КПК України, суд-
Письмове клопотання прокурора ОСОБА_9 , - задовільнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України, строком на шістдесят днів у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1», а саме по 27 вересня 2025 року включно.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_10