Справа № 128/4049/23
30 липня 2025 року м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького районного суду Вінницької області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря ОСОБА_4
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.09.2023 за № 12023020000000700, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
У провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
У судовому засіданні 30.07.2025 прокурор ОСОБА_5 подав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та просив його задовольнити. Клопотання обґрунтовує тим, що на даний час ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшилися та не відпали, оскільки ОСОБА_6 , відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує ґрунтовано обвинувачуватися у вчинені особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності, у разі не продовження запобіжного заходу чи обрання іншого, більш м?якого запобіжного заходу, він може переховуватися суду. Крім того, ОСОБА_6 відоме місце проживання потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, а тому, перебуваючи на волі, він зможе на них незаконно впливати, з метою спонукання шляхом погроз, вмовляння до дачі неправдивих показань або відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід судового розгляду та його результати. Стан здоров?я та вік ОСОБА_8 дозволяють утримувати його під вартою. Отже, застосування жодного іншого більш м?якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам, а також сприяти виконанню покладених на обвинуваченого обов?язків. У зв?язку з викладеним та необхідністю забезпечення розумних строків судового розгляду, просить продовжити термін дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував з приводу задоволення клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні вказав, що зазначені прокурором ризики є безпідставними, ОСОБА_6 має постійне місце проживання у м. Вінниця, просить застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту.
В подальшому обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив з приводу клопотання сторони захисту про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Заслухавши учасників судового провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до положень, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, а частиною другою статті 183 КПК України визначені випадки, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка являється частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, визначено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 11.07.2025 до обвинуваченого ОСОБА_6 застосував запобіжний захід - тримання під вартою.
Колегією суддів установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 та усне клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та, відповідно до ст. 176 КПК України, найбільш суворим запобіжним заходом, а домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, у справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Колегія суддів зважає на те, що злочин, за яким обвинувачується ОСОБА_6 , віднесений відповідно до ст. 12 КК України до особливо тяжких злочинів, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який офіційно непрацевлаштований, постійного самостійного заробітку не має, не має міцних соціальних зв'язків, тому дає достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе, з метою уникнення від покарання, переховуватися від суду, впливати на свідків, оскільки вину у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, ОСОБА_6 не визнає.
За таких обставин, враховуючи тяжкість обвинувачення у злочині, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , обрання відносно обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить, на думку колегії суддів, запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, колегія суддів вважає, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки колегією суддів встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а також встановлено, що застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даний час є недостатнім.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, - не встановлено.
Стороною захисту не доведено, що наведені прокурором ризики відсутні та щодо обвинуваченого можливо застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
У частині першій статті 182 КПК України визначено, що можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Колегія суддів враховує, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , спричинив загибель людини.
Отже, стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Тому клопотання прокурора слід задовольнити, а у задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.
Керуючись статтями 177, 183, 194, 331, 372 КПК України, колегія суддів -
Письмове клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, строком на шістдесят днів, тобто до 27 вересня 2025 року, без визначення розміру застави.
Усне клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - залишити без задоволення.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_9
СУДДІ ОСОБА_10
ОСОБА_11