29 липня 2025 року
м. Київ
cправа №905/1667/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання Грабовського Д.А.,
представників учасників справи:
від позивача: Легезін О.Г.,
від відповідача-1: не з'явився,
від відповідача-2: ОСОБА_3,
від відповідача-3: ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
на постанову Східного апеляційного господарського суду (Попков Д.О., Стойка О.В., Істоміна О.А.)
від 19.03.2025
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Візантія",
2. ОСОБА_1 ,
3. ОСОБА_2
про солідарне стягнення 3 925 294,98 грн, з яких 3 056 277,94 грн - заборгованість по кредиту, 858 718,80 грн - заборгованість по процентах, 10 298,24 грн - заборгованість по комісії,
Короткий зміст позовних вимог
1. Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Візантія" (далі - Відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач-3) (разом - Відповідачі), у якому просило солідарно стягнути з них 3 925 294,98 грн, а саме: 3 056 277,94 грн - заборгованість по кредиту, 858 718,80 грн - заборгованість по процентах, 10 298,24 грн - заборгованість по комісії.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем-1 умов кредитного договору, забезпеченого порукою згідно з договорами від 27.10.2021 №1936/2021/СРД-МСБ-НВКЛ-П1 (далі - Договір поруки-1) та №1936/2021/СРД-МСБ-НВКЛ-П2 (далі - Договір поруки-2) (разом - Договори поруки), що укладені між Позивачем та Відповідачем-2, Позивачем та Відповідачем-3.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.01.2025 у справі №905/1667/23 позов задоволено частково. Солідарно стягнуто з Відповідачів на користь Позивача 3 765 613,50 грн, з них: 3 056 277,94 грн - заборгованість по кредиту, 699 037,32 грн - заборгованість по процентах, 10 298,24 грн - заборгованість по комісії. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з кожного із Відповідачів на користь Позивача 18 828,07 грн витрат зі сплати судового збору.
4. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване таким:
- Відповідач-2 подав клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з нікчемністю кредитного договору та, відповідно, Договорів поруки з посиланням на статтю 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Водночас згідно з усталеною практикою Верховного Суду підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент його вчинення. Кредитний договір укладений, а кредит отриманий 27 жовтня 2021 року. Отже, територія, на якій знаходиться Відповідач-1, ще не була тимчасово окупованою;
- щодо суми основного боргу - Відповідач-1 частково погасив кредит на суму 161 910,00 грн, натомість докази повернення Позивачу повної суми не надані. Вказане є підставою для солідарного стягнення з Відповідачів на користь Позивача заборгованості в розмірі 3 056 277,94 грн. Вимога про дострокове повернення кредиту не направлялася Відповідачу-1, оскільки, як стверджує Позивач, за його місцезнаходженням не функціонують поштові відділення. У постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №750/13632/18 та від 02.02.2022 у справі №743/212/19 викладена позиція про можливість пред'явлення позикодавцем вимоги до позичальника шляхом подання позову до суду. У постанові від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови й строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі;
- щодо суми комісії - докази сплати Відповідачем-1 комісії у встановлені строки суду не надані, що є підставою для солідарного стягнення з Відповідачів на користь Позивача 10 298,24 грн;
- щодо суми процентів - сторони погодили, що у випадку недотримання позичальником умов договору застосовується змінювальна процентна ставка. Відповідно до статті 1056-1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка. Правила надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємства "Доступні кредити 5-7-9%" в АБ "Укргазбанк" (далі - Правила) також встановлюють вимоги про надсилання письмового повідомлення засобами комунікаційного зв'язку. З 01 липня 2022 року відбулося збільшення процентної ставки з 4,38% до 5,09%, однак матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення (або засобами комунікаційного зв'язку) про це ані Відовідача-1, ані Відповідача-2 та Відповідачка-3. Отже, розмір процентної ставки, який підлягає застосуванню з 01 липня 2022 року, становить 13,38% (9,00%+4,38%), яка діяла на 30 червня 2022 року. Контррозрахунок процентів відсутній. Отже, правомірний розмір процентів, який підлягає сплаті Позивачу шляхом солідарного стягнення з Відповідачів, за період з лютого 2022 року по 08 жовтня 2023 року загалом становить 699 037,32 грн.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 апеляційні скарги Відповідача-2 та Відповідача-3 задоволено частково. Рішення Господарського суду Донецької області від 09.01.2025 скасовано у частині задоволення позовних вимог Позивача до Відповідачів про солідарне стягнення 1 929 907,94 грн заборгованості по кредиту. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вимог. Змінено резолютивну частину рішення суду першої інстанції, виключивши солідарне зобов'язання Відповідача-2 та Відповідача-3 один за одного перед Позивачем. В іншій частині рішення залишено без змін.
6. Суд апеляційної інстанції переважно погодився з висновками, яких дійшов суд першої інстанції, однак у частині дострокового повернення усієї суми наданого кредиту зазначив:
- зміна визначених строків повернення кредиту, що передбачена частиною другою статті 1050 ЦК України, вимагає наявності двох умов: прострочення позичальником обов'язку з повернення чергової частини тіла кредиту та вчинення банком одностороннього правочину зі зміни умов договору висування вимоги з дострокового повернення кредиту;
- як зазначає сам Позивач та згідно з матеріалами справи, до подання позовної заяви вимога про дострокове повернення кредиту ані до Відповідача-1, ані до Відповідача та Відповідача-3 не висувалася. Вказане зумовлює висновок про невчинення одностороннього правочину та нездійснення змін умов щодо строків повернення кредиту, визначених графіком зменшення ліміту кредитування;
- висновок суду першої інстанції про запровадження змін до кредитного договору шляхом пред'явлення позову в цій справі є помилковим, оскільки, зокрема:
1) подання позову як процесуальна дія не є правочином і не може змінювати умов договору у матеріально-правовому аспекті виключно фактом її вчинення;
2) посилання на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 17.02.2021 у справі №750/13632/18 та від 02.02.2022 у справі №743/212/19, які відсилають до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, є помилковими, адже не враховують істотної різниці у фактичних обставинах;
3) припинення поштового зв'язку за місцезнаходженням Відповідача-1 не звільняє Позивача від необхідності вчинення відповідного одностороннього правочину, тим більше, що пункт 9.10 Правил передбачає можливість комунікації між сторонами засобами дистанційного обслуговування, а також електронною поштою та за допомогою месенджерів і SMS-повідомлень. Доказів неможливості такої комунікації для висування вимоги про дострокове повернення кредиту Позивач не надав;
4) Позивач у будь-якому разі не дотримався умов Правил, оскільки Відповідач-1 не отримав і йому не надсилалася поштою копія позовної заяви, тоді як Відповідач-2 та Відповідач-3 не є сторонами кредитного договору.
З огляду на це суд апеляційної інстанції виснував, що до пред'явлення позову банк у визначеному порядку не реалізував свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, на вчинення одностороннього правочину зі зміни умов кредитного договору щодо строку його повернення. Обсяг грошових зобов'язань Відповідача-1, виконання яких з повернення тіла кредиту він у розумінні статті 612 ЦК України прострочив на дату подання позову, становить 1 126 370 грн. У частині стягнення боргу понад цю суму (1 929 907,94 грн) рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Крім того, вказано, що суд першої інстанції припустився помилки, оскільки фактично запровадив солідарну відповідальність поручителів один за одного, тоді як умови Договорів поруки встановлюють їх солідарну відповідальність перед Позивачем лише за позичальника (а не іншого поручителя).
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
7. 07 квітня 2025 року Позивач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, у якій просить скасувати її в частині відмови у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з Відповідача-1, Відповідача-2, а також солідарне стягнення з Відповідача-1, Відповідача-3 заборгованості по кредиту у розмірі 1 929 907,94 грн; у цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
8. Підставами касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 та пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України:
- щодо пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини п'ятої статті 267 ЦК України без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15.06.2020 у справі №138/240/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, щодо обов'язкових умов зміни строку повернення кредиту та невизнання правової природи позовної заяви як вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості;
- щодо пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме статті 7, пунктів 4, 5 частини четвертої статті 238, пункту 3 частини першої статті 282 та частини п'ятої статті 236 ГПК України, позаяк не дослідив у повній мірі норми Правил, зокрема, положення пунктів 5.1 та 5.2 у сукупності із положеннями пункту 5.4.
9. 10 липня 2025 року, в межах строку, встановленого Верховним Судом, Відповідач-2 із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому обґрунтовує наявність підстав для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
10. Верховний Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 3 частини другої статті 295 ГПК України відзив на касаційну скаргу має містити обґрунтування заперечень щодо її змісту та вимог.
Обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), а також вимоги особи, звернуті до суду, наводяться не у відзиві, а в касаційній скарзі (пункти 5, 6 частини другої статті 290 Кодексу).
11. Відповідач-2 правом касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 не скористався. Таким чином, Суд не надає оцінки самостійним аргументам Відповідача-2 щодо, на його думку, незаконності та необґрунтованості судових рішень, обмежуючись аналізом заперечень проти доводів Скаржника.
12. 10 липня 2025 року, в межах строку, встановленого Верховним Судом, Відповідач-3 із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
13. 16 липня 2025 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відповідь на відзив Відповідача-2, в якому підтримав вимоги та доводи касаційної скарги; просить Суд задовольнити її.
14. 21 липня 2025 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відповідь на відзив Відповідача-3, в якому підтримав вимоги та доводи касаційної скарги; просить Суд задовольнити її.
15. 25 липня 2025 року Відповідач-3 із використанням підсистеми "Електронний суд" подав додаткові пояснення у справі.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
16. 27 жовтня 2021 року Скаржник (банк) та Відповідач-1 (позичальник) уклали договір про приєднання до Правил №1936/2021/СРД-МСБ-НВКЛ (далі - Договір).
17. Пунктом 1 Договору встановлено загальний ліміт кредитної лінії - 3 218 187,94 грн.
18. Згідно з пунктом 2 Договору кредитна лінія відкривається з 27 жовтня 2021 року до 26 жовтня 2026 року (включно). Позичальник погашає кредит у строки дії ліміту відповідного періоду та в сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування (додаток №1 до Договору).
19. За змістом пункту 3 Договору позичальник зобов'язаний сплачувати банку комісії в розмірі та в порядку, визначеному тарифами, які наведені в додатку №2 до Договору.
20. Відповідно до пункту 6 Договору за користування кредитом у межах строку кредитування, визначеного пунктом 2 Договору, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами з урахуванням встановленого графіку зменшення ліміту кредитної лінії за Договором (строкова заборгованість):
- при дотриманні позичальником умов програми та / або умов цього Договору - в розмірі, що станом на дату укладання Договору складає 9% річних (далі - компенсаційна процентна ставка). Розмір компенсаційної процентної ставки переглядається та встановлюється банком щоквартально згідно з процедурою, визначеною в розділі 7 Правил, відповідно до умов програми;
- при неподанні або несвоєчасному поданні позичальником у строк, вказаний у пункті 7.2.2 Правил, звітності щодо кількості працівників позичальника розмір компенсаційної процентної ставки складає 9% річних на наступний за звітним календарний квартал;
- при недотриманні позичальником умов програми та / або умов цього Договору, а також у випадках, передбачених Договором, - у розмірі, який встановлюється та переглядається банком щоквартально згідно з процедурою, визначеною у розділі 7 Правил, та станом на дату цього Договору складає суму значення індексу UIRD3m для національної валюти станом на попередній банківський день, що передує даті укладання кредитного договору, та значення фіксованої маржі - 6 процентних пунктів (далі - базова процентна ставка).
21. За користування кредитними коштами, що не повернуті у строки / терміни, передбачені Договором (прострочена заборгованість), у тому числі в строки, визначені в графіку зменшення ліміту кредитної лінії за цим Договором, та / або відповідно до умов дострокового погашення кредиту, встановлених унаслідок застосування банком вимоги дострокового повного або часткового виконання позичальником своїх зобов'язань за цим Договором, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі: компенсаційної процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пунктів, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла компенсаційна процентна ставка; базової процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пунктів, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла базова процентна ставка (пункт 7 Договору).
22. З метою забезпечення зобов'язань за Договором:
- прийнято в заставу транспортний засіб - трактор колісний марки CASE IH PUMA 225, 2021 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , заводський № НОМЕР_2 , об'єм двигуна - 6 728 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить Відповідачу-1 на підставі свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 , виданого Головним управлінням Держпродспоживслужби в Донецькій області 26 жовтня 2021 року, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;
- прийнято поруку Відповідача-2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_5 );
- прийнято поруку Відповідача-3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_6 ) (пункт 10.1 Договору).
23. Згідно з пунктом 11.8 Договору на вимогу банку у випадках, передбачених пунктом 4.3.3 Правил та / або договорами забезпечення, зазначеними в пункті 10.1. цього Договору, позичальник зобов'язується достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та можливі пені, штрафи.
24. Відповідно до пункту 16 Договору інші умови надання кредитних коштів, не передбачені ним, регулюються положеннями Правил.
25. Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.
26. Сторони підписали додаток 1 до Договору - графік зменшення ліміту кредитування у період з 27 жовтня 2021 року до 26 жовтня 2026 року.
27. У додатку 2 до Договору сторони погодили тарифи. Розмір тарифу за управління кредитними коштами в частині встановлення ліміту кредитної лінії становить 0,5% від ліміту кредитування, визначеного в пункті 1 Договору; розмір тарифу за управління кредитними коштами в частині обслуговування позичкового рахунку становить 0,04% від загального ліміту кредитної лінії, визначеної в пункті 1 Договору, для перших 12-и місяців дії кредитного договору. Сплата комісії за управління кредитними коштами в частині обслуговування позичкового рахунку здійснюється щомісячно не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, в день дострокового розірвання кредитного договору, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту.
28. У преамбулі Правил зазначено, що вони є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 640-644 ЦК України укласти із банком договір про надання кредиту за програмою "Доступні кредити 5-7-9%".
Ці Правила разом із договором про приєднання до правил та всіма додатками до них складають договір про надання кредиту.
Правила набирають чинності з дати їх офіційного оприлюднення на сайті банку та діють до дати офіційного оприлюднення заяви про їх відкликання на сайті банку.
Приєднання клієнта до Правил (акцептування цієї публічної пропозиції відповідно до статей 633, 634 ЦК України) здійснюється шляхом підписання договору про приєднання до правил за встановленою Скаржником формою.
Датою укладення договору про надання кредиту є дата договору про приєднання.
29. Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Правил підписанням договору про приєднання позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з усіма умовами правил, а також своє волевиявлення стосовно приєднання до правил та отримання кредиту на умовах, визначених у Правилах та договорі про приєднання. Приєднуючись до правил, позичальник бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених договором про надання кредиту.
30. Згідно з пунктом 2.1 Правил банк надає позичальнику кредитні кошти / відкриває кредитну лінію у розмірі та на умовах, визначених договором про надання кредиту, а позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти, сплатити комісії та проценти за користування кредитними коштами у порядку та на умовах, визначених договором про надання кредиту.
31. За змістом пункту 2.5 Правил кредитні кошти надаються банком позичальнику на підставі письмової заяви на отримання кредиту позичальника згідно з додатком 1 до Правил шляхом: безготівкового платежу за реквізитами договорів, контрактів, розрахункових документів або інших документів, наданих позичальником; перерахування з позичкового на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку (з метою купівлі іноземної валюти та розрахунків, якщо контрагентом позичальника за укладеними договорами є нерезидент). Надання банком кредитних коштів за договором про надання кредиту здійснюється за умови: сплати постачальником комісій банку, термін сплати яких настав, згідно з тарифами, які наведені в додатку 2 до договору приєднання; надання гарантії Фондом розвитку підприємства шляхом включення кредиту позичальника до портфелю (якщо договором про надання кредиту передбачено надання гарантії); дотримання позичальником інших зобов'язань відповідно до підпункту 4.3.3 цих Правил.
32. Погашення кредиту позичальник здійснює на рахунок, вказаний у договорі про приєднання згідно з графіком погашення кредиту / графіку зниження ліміту, який є додатком до договору про приєднання. Якщо останній день для сплати чергового платежу по кредиту припадає на вихідний або святковий день, то сплата чергового платежу по кредиту здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню. У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені договором про надання кредиту строки, суми непогашених у строк платежів наступного банківського дня визнаються простроченими. Банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом на договірне списання цієї суми з поточних рахунків позичальника, відкритих у банку, в порядку, визначеному в пункті 2.17 Правил (пункт 2.6 Правил).
33. Пунктом 2.7 Правил передбачено, що нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного договором про приєднання, здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за наданими кредитними коштами (строкової заборгованості), виходячи з процентної ставки за користування кредитними коштами, визначеної в договорі про приєднання. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами використовується метод "факт / 360", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та банківського року з розрахунку 360 днів у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день повного (у тому числі дострокового) погашення заборгованості по кредиту, в день дострокового розірвання договору про надання кредиту, а також у день закінчення строку, на який надано кредит, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення кредиту, а в разі настання події припинення до дня настання події припинення, відповідно до пункту 5.4.2 цих Правил.
34. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також у день закінчення строку, на який надано кредит відповідно до пункту 2 договору про приєднання, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту або в день, зазначений у письмовому повідомленні банку про дострокове повернення кредиту, на рахунок, вказаний у пункті 14 договору про приєднання. У разі, якщо останній день для сплати (погашення) процентів за користування кредитними коштами припадає на вихідний або святковий день, то така сплата здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються з урахуванням положень пункту 2.10 Правил. У разі ненадходження платежів від позичальника в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами у встановлені цими правилами строки, суми непогашених у строк процентів за користування кредитними коштами наступного банківського дня визнаються простроченими. Банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом на договірне списання цієї суми з поточних рахунків позичальника, відкритих у банку, в порядку, визначеному в пункті 2.17 Правил (пункт 2.8 Правил).
35. Відповідно до пунктів 2.9, 2.10, 2.11 Правил неможливість здійснення банком перерахування коштів для компенсації процентної ставки за кредитом позичальника у зв'язку із невчасним перерахуванням / неперерахуванням Фондом розвитку підприємництва необхідної суми коштів на рахунок умовного зберігання (ескроу) впродовж 6 місяців поспіль не є підставою для визнання такої заборгованості позичальника зі сплати процентів за договором надання кредиту простроченою. Нараховані банком проценти за користування позичальником кредитними коштами за період відсутності на рахунку умовного зберігання (ескроу) коштів для компенсації процентної ставки за кредитом позичальника підлягають сплаті позичальником банку. Банк направляє позичальнику письмове повідомлення (із зазначенням суми нарахованих процентів по кредиту) щодо необхідності погашення заборгованості по нарахованим процентам за користування кредитними коштами. За домовленістю сторін дата відправки банком письмового повідомлення на адресу позичальника, зазначену в договорі про надання кредиту, вважається датою письмового повідомлення позичальника. До письмового повідомлення позичальника також прирівнюється відправлення повідомлення засобами системи дистанційного обслуговування, засобами комунікаційного зв'язку (клієнт-інтернет-банк, смс повідомлення, телеграм, вайбер тощо) або вручення повідомлення під розписку його представнику, або члену його родини. У випадку непогашення позичальником протягом календарного місяця з моменту відправки йому письмового повідомлення заборгованість по нарахованим процентам, які не були компенсовані Фондом розвитку підприємництва у зв'язку із відсутністю на рахунку умовного зберігання (ескроу) необхідної суми коштів, впродовж більше 6 місяців поспіль визнається простроченою та підлягають сплаті позичальником.
36. Згідно з пунктом 2.13 Правил позичальник сплачує комісії банку. Комісії сплачуються позичальником у розмірах, у порядку та в строки, що визначені тарифами, які наведені в додатку 2 до договору про приєднання.
37. Нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки / терміни, передбачені договором про надання кредиту (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки за користування кредитними коштами, визначеної в договорі про приєднання. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються банком щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення простроченої заборгованості по останній календарний день місяця, в якому виникла така заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулось таке погашення. Сторони узгодили, що в разі настання події припинення банк зупиняє нарахування процентів за користування кредитними коштами з дати, визначеної для такої події у пункті 5.4.2 Правил, а позичальник зобов'язується сплатити на користь банку платежі, визначені в пункті 5.4 цих Правил у випадку їх виникнення (пункт 2.14 Правил).
38. Фондом розвитку підприємництва за кредитом надається компенсація нарахованих процентів за користування позичальником кредитними коштами в розмірі та строки, визначені умовами програми, та при дотриманні позичальником умов програми. Компенсація нарахованих процентів за користування кредитними коштами надається Фондом розвитку підприємництва позичальнику з метою зниження його фактичних витрат на сплату встановленої договором про приєднання базової процентної ставки за кредитом, унаслідок чого такий позичальник має сплачувати лише частину базової процентної ставки у розмірі компенсаційної процентної ставки з урахуванням умов договору про приєднання (пункт 2.21 Правил).
39. Сума компенсації процентів, що підлягає сплаті Фондом розвитку підприємництва за кредитом позичальника, розраховується як різниця між сумою нарахованих банком процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов договору про приєднання, що визначається із застосуванням базової процентної ставки, та сумою нарахованих банком процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов договору про приєднання, що визначається із застосуванням компенсаційної процентної ставки, визначеної з урахування вимог програми та яка підлягає сплаті позичальником за кредитом за звітний період (пункт 2.22 Правил).
40. Пунктом 4.3.1 Правил встановлено, що банк має право протягом строку дії договору про надання кредиту в односторонньому порядку безумовно відмовитися від своїх зобов'язань щодо надання кредиту у випадках, визначених договором про надання кредиту, письмово попередивши про це позичальника. Зобов'язання позичальника продовжують діяти до повного їх виконання. У разі відмови банку від зобов'язань щодо надання кредиту у випадках, визначених договором про надання кредиту, комісії, сплачені до такої відмови, позичальником поверненню не підлягають.
41. За змістом пункту 4.3.3 Правил банк має право відмовитися від надання позичальнику кредитних коштів за договором про надання кредиту частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором про надання кредиту, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та штрафні санкції, якщо відбулася та триває хоча б одна з таких подій, зокрема, позичальник не виконав у строк свої зобов'язання з повернення кредиту (його частини), в тому числі достроковому, та / або сплати процентів, комісій, штрафних санкцій, передбачених договором про надання кредиту.
42. Відповідно до пункту 4.3.7 Правил у випадку настання термінів / строків виконання позичальником будь-яких грошових зобов'язань за договором про надання кредиту, у тому числі внаслідок застосування банком вимоги дострокового повного / часткового виконання позичальником своїх зобов'язань за договором про надання кредиту банк має право здійснювати на власну користь договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника у банку (у національній та / або іноземних валютах) у розмірі сум, що підлягають сплаті за договором про надання кредиту на користь банку згідно з умовами пунктів 2.13-2.14 Правил.
43. Пункти 4.4.2 та 4.4.3 Правил встановлюють, що позичальник має право користуватися кредитними коштами згідно з умовами договору про надання кредиту та відповідно до цілей кредитування / в межах загального ліміту кредитної лінії та повернути кредит достроково без застосування штрафних санкцій.
44. Умовами пункту 5.4.1 Правил передбачено, що у випадку неповернення позичальником кредитних коштів при настанні події припинення вся фактична заборгованість позичальника вважається простроченою, і позичальник зобов'язаний повернути таку фактичну заборгованість у повному розмірі.
45. Сторони визначили, що днем настання події припинення і датою визнання фактичної заборгованості позичальника простроченою є, зокрема, пред'явлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту - дата, зазначена в такому письмовому повідомленні банку; звернення банку з позовом про дострокове стягнення кредиту, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно - наступний календарний день за днем поштового відправлення позовної заяви банку до відповідача(-чів) (підпункти 5.4.2.2, 5.4.2.3 пункту 5.4.2 Правил).
46. За змістом пункту 5.4.3 Правил при розрахунку розміру платежу позичальника на користь банку згідно з пунктом 5.4.1 цих Правил використовується метод "факт / факт", ураховуючи день настання події припинення та не враховуючи день, коли прострочена заборгованість позичальника щодо погашення суми кредиту була повністю погашена.
47. Пункт 7.1.1 Правил унормовує, що зміна базової процентної ставки за кредитом здійснюється за ініціативою банку без внесення змін (доповнень) до договору шляхом надсилання банком поручителям, заставодавцям / іпотекодавцям письмового повідомлення засобами комунікаційного зв'язку (клієнт-інтернет-банк, SMS-повідомлення, Telegram (Телеграм), Viber (Вайбер) тощо) про зміну процентної ставки за користування кредитними коштами (далі - повідомлення) з 1 по 15 число першого місяця, наступного за звітним кварталом - у разі застосування ставки UІRD3m.
Повідомлення обов'язково має містити значення процентної ставки за користування кредитними коштами, на яку буде проведено заміну діючої базової процентної ставки за користування кредитними коштами (далі - нова базова процентна ставка), та дату, починаючи з якої вона застосовується.
48. Згідно з підпунктом 7.2.4.1 Правил застосування компенсаційної процентної ставки призупиняється у випадку порушення позичальником графіку погашення основної заборгованості (частини / повної суми за кредитом) відповідно до додатку 1 до договору про приєднання та / або нарахованих процентів за користування кредитними коштами, що відповідає розміру компенсаційної процентної ставки, а саме прострочення сплати основної заборгованості та / або нарахованих процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою, що відповідає розміру компенсаційної ставки на строк більше ніж на 15 календарних днів.
49. Пункт 9.10 Правил передбачає, що будь-які повідомлення, попередження, вимоги та будь-який інший обмін інформацією між сторонами, що стосуються договору про надання кредиту та не обмежуючись ним, незалежно від того, передбачені вони договором про надання кредиту або ні, мають юридичну силу, якщо вони зроблені письмово і доведені до відома іншої сторони засобами системи дистанційного обслуговування та / або SMS-повідомлень та / або електронної пошти та / або в паперовій формі та / або через програмний додаток типу Viber, Telegram тощо, який може бути встановлений на мобільних, планшетних пристроях та персональному комп'ютері позичальника. Адреса для зв'язків та листування зазначається у договорі про приєднання. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, який містить повідомлення або документ, мав правильно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог цього пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони, або що SMS-повідомлення було відправлено за номером телефону відповідної сторони, або що повідомлення через Viber, Telegram було відправлено за номером телефону відповідної сторони.
50. У пунктах 10.1-10.4 Правил сторони погодили, що, укладаючи договір про надання кредиту, позичальник погоджується, що банк має право в будь-який час в односторонньому порядку вносити зміни до Правил шляхом офіційного опублікування тексту таких змін на сайті банку не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до набрання чинності цими змінами. З моменту набрання чинності зміни до правил є обов'язковими для виконання сторонами.
У випадку укладання договору про надання кредиту до набрання чинності змін до Правил, але після їх офіційного опублікування банком, позичальник вважається таким, що своєчасно повідомлений про внесення змін до правил та їх зміст, сторони домовляються, що позичальник безумовно бере на себе ризики та обов'язок самостійно відстежувати наявність / відсутність повідомлень банку про внесення змін до правил на сайті банку.
Зміни до Правил є погодженими позичальником (відповідно до частини третьої статті 205 ЦК України), якщо до дати, з якої вони набувають чинності, позичальник у визначений правилами спосіб не повідомить банк про свою незгоду із запропонованими змінами до Правил.
51. Сторони домовляються, що у випадку незгоди позичальника із запропонованими змінами до Правил він має право звернутися до банку до дати набрання чинності змін до Правил з письмовою заявою про розірвання договору про надання кредиту, при цьому позичальник зобов'язаний в повному обсязі погасити будь-яку наявну заборгованість за договором про надання кредиту (пункт 10.5 Правил).
52. Відповідно до пункту 10.7 Правил договір про надання кредиту діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
53. 27 жовтня 2021 року Скаржник (кредитор), Відповідач-2 (поручитель) і Відповідач-1 (позичальник) уклали Договір поруки-1; Скаржник (кредитор), Відповідач-3 (поручитель) і Відповідач-1 (позичальник) уклали Договір поруки-2.
54. За умовами Договорів поруки поручителі зобов'язуються перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань за Договором, а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього (кредитний договір), укладеному кредитором з позичальником, згідно з яким позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі, не пізніше 26 жовтня 2026 року (включно):
- повернути кредит у розмірі 3 218 187,94 грн;
- сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи зі суми значення індексу UIRD3m для валюти, що відповідає валюті кредиту, станом на попередній банківський день, що передує даті укладання кредитного договору, та значення фіксованої маржі в розмірі 6 процентних пунктів, з урахуванням щоквартальної зміни згідно з умовами кредитного договору та сплати процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи зі значення базової процентної ставки, згідно з умовами пункту 6 кредитного договору, збільшеної на 5 процентних пунктів;
- сплатити комісії, а також штрафи, пені та інші платежі у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами;
- відшкодувати кредитору всі збитки, понесені ним унаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору в розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.
55. Відповідно до пункту 1.2 Договорів поруки поручителі несуть солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором.
56. Поручителі відповідають за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник (пункт 1.3 Договорів поруки).
57. Пунктом 2.1 Договорів поруки встановлено, що у випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов'язань за кредитним договором до позичальника та поручителя.
58. Пунктами 2.2, 2.3 Договорів поруки встановлено, що поручителі зобов'язані не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги кредитора перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунок(ки), номер(и) якого(их) зазначається(ються) в письмовій вимозі кредитора. У разі невиконання поручителем пункту 2.2 цього договору кредитор має право відшкодувати заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно, належне поручителю, згідно з вимогами чинного законодавства.
59. За змістом пункту 5.1 Договорів поруки вони набирають чинності з моменту підписання сторонами та скріплення відбитками печаток (за наявності) і діють до 26 жовтня 2036 року.
60. Порука за договором припиняється: у разі припинення забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором; якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване позичальником або поручителем (пункт 5.2 Договорів поруки).
61. Згідно з пунктом 6.3 Договорів поруки сторони підтверджують, що вони вичерпно ознайомлені зі змістом кредитного договору, будь-яке посилання в тексті цього договору на кредитний договір чи окремі його положення є достатнім для включення відповідних положень у цей договір шляхом посилання. Будь-які характеристики боргових зобов'язань, які не вказані в цьому договорі, вважаються погодженими сторонами шляхом посилання, враховуючи їх ознайомленість з кредитним договором та згоду з усіма його умовами.
62. Договори поруки підписані сторонами та скріплені печатками Скаржника і Відповідача-1.
63. Скаржник виконав зобов'язання за Договором та 27 жовтня 2021 року надав кредит у розмірі 3 218 187,94 грн, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку Відповідача-1 за період з 27 жовтня 2021 року до 08 жовтня 2023 року.
64. Банківською випискою за період з 27 жовтня 2021 року до 08 жовтня 2023 року також підтверджується, що Відповідач-1 частково погасив кредит на загальну суму 161 910,00 грн, а саме: 15 листопада 2021 року - в розмірі 1 000,00 грн, 10 грудня 2021 року - в розмірі 158 910,00 грн, 14 січня 2022 року - в розмірі 1 000,00 грн, 15 лютого 2022 року - в розмірі 1 000,00 грн.
65. Крім того, Відповідач-1 частково здійснив (а) оплату нарахованих процентів: 15 листопада 2021 року - в розмірі 4 022,73 грн, 10 грудня 2021 року - в розмірі 24 132,41 грн, 14 січня 2022 року - в розмірі 24 059,20 грн, 15 лютого 2022 року - в розмірі 23 697,15 грн; (б) оплату комісії: 27 жовтня 2021 року - в розмірі 16 090,94 грн, 15 листопада 2021 року - в розмірі 1 287,28 грн, 10 грудня 2021 року - в розмірі 1 287,28 грн, 14 січня 2022 року - в розмірі 1 287,28 грн, 15 лютого 2022 року - в розмірі 1 287,28грн.
66. Разом із цим відбулася компенсація процентів за програмою "Доступні кредити 5-7-9%": 02 листопада 2021 року - в розмірі 1 881,75 грн, 02 грудня 2021 року - в розмірі 11 288,61 грн, 05 січня 2022 року - в розмірі 11 254,36 грн, 03 лютого 2022 року - в розмірі 11 769,59 грн.
67. За розрахунком Скаржника, у Відповідача-1 виникла заборгованість за Договором у загальному розмірі 3 925 294,98 грн, з них: 3 056 277,94 грн - заборгованість по кредиту (2 571 547,94 грн - строкова, 484 730,00 грн - прострочена), 858 718,80 грн - заборгованість по процентам (64 392,38 грн - поточна, 698 353,65 грн - прострочена, 95 972,77 грн - компенсація Фонду розвитку підприємництва), 10 298,24 грн - заборгованість по комісії (прострочена).
68. Скаржник зауважив, що вимога про дострокове повернення кредиту не направлялася Відповідачу-1, оскільки за його місцезнаходженням поштові відділення Акціонерного товариства "Укрпошта" не функціонують.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
69. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзивах, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
70. Скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у частині відмови в задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з Відповідача-1, Відповідача-2, а також солідарне стягнення з Відповідача-1, Відповідача-3 заборгованості по кредиту в розмірі 1 929 907,94 грн.
71. У решті постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується та, відповідно, не переглядається Верховним Судом, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, які встановлюють межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
72. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
73. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
74. За статтею 202 ЦК України є правочином дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
75. Договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
76. Суди попередніх інстанцій встановили, що 27 жовтня 2021 року Скаржник (банк) та Відповідач-1 (позичальник) уклали кредитний договір із загальним лімітом кредитної лінії в розмірі 3 218 187,94 грн.
77. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
78. Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
79. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
80. Водночас порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
81. Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов'язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
82. Верховний Суд неодноразово наголошував, що принцип належного виконання полягає в тому, що воно має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).
83. За обставинами справи Скаржник виконав свої зобов'язання за Договором та надав Відповідачу-1 кредит у розмірі 3 218 187,94 грн.
84. Натомість Відповідач-1 погасив кредит лише частково (на загальну суму 161 910,00 грн), як і частково здійснив оплату нарахованих процентів та комісії. Фонд розвитку підприємництва також компенсував проценти за програмою "Доступні кредити 5-7-9%".
85. У частині першій статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
86. Правовідносинам щодо забезпечення виконання зобов'язання притаманна акцесорність (додатковість) щодо основного зобов'язання, виконання якого забезпечується. Акцесорність полягає в тому, що акцесорне зобов'язання існує, оскільки існує основне зобов'язання.
87. Так, 27 жовтня 2021 року були укладені Договори поруки, за якими Відповідач-2 та Відповідач-3 поручилися перед Скаржником за виконання Відповідачем-1 своїх зобов'язань за Договором.
88. Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
89. Частинами першою, другою статті 554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
90. Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
91. За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
92. Суди встановили, що згідно з пунктом 4.3.3 Правил банк має право вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором про надання кредиту, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та штрафні санкції, якщо відбулася та триває хоча б одна з таких подій, зокрема, позичальник не виконав у строк свої зобов'язання з повернення кредиту (його частини), в тому числі достроковому, та / або сплаті процентів, комісій, штрафних санкцій, передбачених договором про надання кредиту.
93. Умовами пункту 5.4.1 Правил передбачено, що у випадку неповернення позичальником кредитних коштів при настанні події припинення вся фактична заборгованість позичальника вважається простроченою, і позичальник зобов'язаний повернути таку фактичну заборгованість у повному розмірі.
94. Сторони погодили, що днем настання події припинення і датою визнання фактичної заборгованості позичальника простроченою є, зокрема:
- пред'явлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту - дата, зазначена в такому письмовому повідомленні банку (підпункт 5.4.2.2 пункту 5.4.2 Правил);
- звернення банку з позовом про дострокове стягнення кредиту, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно, - наступний календарний день за днем поштового відправлення позовної заяви банку до відповідача(-чів) (підпункт 5.4.2.3 пункту 5.4.2 Правил).
95. Суд першої інстанції встановив, що Відповідач-1 частково погасив кредит на суму 161 910,00 грн, водночас докази повернення Скаржнику його повної суми відсутні; присудив на користь Скаржника з Відповідачів у солідарному порядку повну суму заборгованості по кредиту, заявлену до стягнення, - 3 056 277,94 грн.
96. Разом із тим суд апеляційної інстанції констатував, що за змістом пункту 2 Договору та графіку зменшення ліміту кредитування Відповідач-1 набув право користуватися наданими кредитними коштами у період з 27 жовтня 2024 року по 26 жовтня 2026 року, повертаючи у межах цього періоду тіло кредиту частинами. Скаржник у визначеному порядку не реалізував права на вчинення одностороннього правочину зі зміни умов кредитного договору щодо строку повернення коштів, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України. Таким чином, обсяг грошових зобов'язань Відповідача-1, виконання яких з повернення тіла кредиту він прострочив на дату подання позову у розумінні статті 612 ЦК України, становить 1 126 370 грн.
97. Отже, суди, встановивши факт прострочення Відповідача-1, зайняли різну позицію щодо наявності / відсутності вчинення Скаржником одностороннього правочину зі зміни умов Договору - висування вимоги з дострокового повернення кредиту, а також юридичних наслідків, які тягне цей односторонній правочин, насамперед щодо строку виконання Відповідачем-1 своїх зобов'язань.
98. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини п'ятої статті 267 ЦК України та не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15.06.2020 у справі №138/240/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц; порушив норми процесуального права, а саме статті 7, пунктів 4, 5 частини четвертої статті 238, пункту 3 частини першої статті 282 та частини п'ятої статті 236 ГПК України, позаяк не дослідив у повній мірі положення пунктів 5.1 та 5.2 Правил у сукупності із положеннями пункту 5.4.
99. У тексті касаційної скарги також наявні посилання на статтю 1050 ЦК України. В цьому контексті Скаржник обґрунтовує, що пункти 5.1, 5.2 Правил закріплюють право дострокового стягнення заборгованості за кредитом та не містять окремого обов'язку направлення досудової вимоги Відповідачу-1. Умови пунктів 5.1, 5.2 та пункту 5.4. Правил не знаходяться в прямій залежності один від одного, не містять перехресних посилань, не випливають один з одного та не є взаємовиключними.
100. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, про яку зазначає Скаржник, вказано що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.
101. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що у Відповідача-1 виник обов'язок з дострокового повного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором; датою визнання фактичної заборгованості позичальника простроченою є 17 грудня 2023 року - наступний календарний день за днем поштового відправлення Скаржником позовної заяви.
102. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив про наявність істотної різниці у фактичних обставинах між справою, розглянутою Великою Палатою Верховного Суду (№310/11534/13-ц), та справою, що переглядається (№905/1667/23), оскільки:
- у справі №310/11534/13-ц перед зверненням до суду кредитор висунув боржнику письмову вимогу про дострокове повернення кредиту, а вже після її невиконання - пред'явив позов про звернення стягнення на предмет іпотеки (який і був задоволений);
- Велика Палата Верховного Суду зазначила, що строк дії договору змінився з тридцятого дня із дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користуванням ним з повідомлення кредиту, сплату процентів за користуванням ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі. На думку суду апеляційної інстанції, це підкреслює юридичну значущість вчинення досудової вимоги Скаржника як одностороннього правочину, що змінює первісні умови строків повернення кредиту;
- натомість за обставинами справи №905/1667/23 не відбулося ані досудового звернення Скаржника з вимогою про повернення суми кредиту достроково до Відповідача-1 (як це передбачено пунктом 11.8 Договору) та Поручителів (згідно з пунктом 2.1 Договорів поруки), ані ухвалення судового рішення про звернення стягнення на заставне майно в рахунках погашення обов'язку з дострокового повернення кредиту.
103. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис необхідно визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст (взаємні права й обов'язки). Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
104. Суд звертає увагу, що за обставинами справи №310/11534/13-ц листом від 26.01.2009 за №04/149 відповідача дійсно було повідомлено, що строк виконання зобов'язання за кредитом настав у повному обсязі - на тридцятий день з дня направлення повідомлення. З огляду на це у судових рішеннях зроблено висновок про те, що з 27 лютого 2009 року банк в односторонньому порядку змінив умови договору та зобов'язання щодо строку його дії.
105. Разом із тим у справі, що переглядається, умовами пункту 5.4.1 Правил (які разом із договором про приєднання та додатками до них складають договір про надання кредиту) прямо передбачено, що (1) у випадку неповернення позичальником кредитних коштів та (2) при настанні події припинення вся фактична заборгованість позичальника вважається простроченою, і позичальник зобов'язаний повернути таку фактичну заборгованість у повному розмірі. Днем настання події припинення і датою визнання фактичної заборгованості позичальника є, в тому числі, звернення банку з позовом про дострокове стягнення кредиту (підпункт 5.4.2.3 пункту 5.4.2 Правил).
106. Таким чином, сторони на умовах альтернативності визначили, що поруч із неповерненням позичальником кредитних коштів подією припинення може бути не лише пред'явлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту, а і звернення з позовом до суду.
107. З огляду на це Суд вважає, що наведена Скаржником справа №310/11534/13-ц та справа, яка переглядається (№905/1667/23), є подібними за характером урегульованих нормами права прав і обов'язків учасників таких відносин, нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин.
108. Твердження суду апеляційної інстанції про незастосовність висновку, сформованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, є передчасним, оскільки цей висновок загалом підлягає врахуванню у спорах, що виникають з кредитних правовідносин. Вказане не виключає того, що в кожному конкретному випадку умови кредитного договору та фактичні обставини справи можуть відрізнятися, і наведене підлягає врахуванню судами в ході розгляду справи. Втім, така різниця не завжди є істотною та, відповідно, у такому разі не може свідчити про неподібність правовідносин.
109. Верховний Суд неодноразово виходив з можливості пред'явлення позикодавцем вимоги до позичальника про повернення суми позики саме шляхом подання до суду відповідного позову (постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №753/2362/17, від 20.03.2019 у справі №755/21936/15-ц, від 17.02.2021 у справі №750/13632/18, від 03.11.2021 у справі №705/3275/18, від 08.12.2021 у справі №522/24415/17 та від 16.02.2022 у справі №520/19325/18, від 27.09.2023 у справі №753/23427/19).
110. Крім того, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15.06.2020 у справі №138/240/16-ц, про яку також зазначає Скаржник, вказано: "З аналізу змісту пункту 9.2 кредитного договору встановлено, що безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов'язання сторони визнали виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, оскільки у такому повідомленні банк не вимагає дострокового виконання зобов'язань.
Виходячи з наведеного, у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов'язань відбувається автоматична зміна строку виконання основного зобов'язання, і така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо сторони договору визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов'язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України".
З огляду на це Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від правового висновку, наведеного у постановах Касаційного цивільного Суду у складі Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №756/11460/15-ц та від 05.02.2020 у справі №534/711/16-ц, згідно з яким обумовлена в пункті 9.2 кредитного договору зміна строку виконання основного зобов'язання можлива лише за наявності одночасно двох умов: (1) виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості та (2) письмове повідомлення його банком про припинення строку користування кредитом.
Здійснивши касаційний розгляд справи №138/240/16-ц, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду наголосив, що на підставі пункту 9.2 кредитного договору строк користування кредитом припинився достроково, останній платіж за тілом кредиту було здійснено 25 листопада 2009 року, а за відсотками - 25 січня 2011 року. Позовні вимоги банку є обґрунтованими в частині стягнення тіла кредиту та відсотків за користування ним до зміненої дати закінчення строку кредитування, проте у їх задоволенні слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності. У задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, які були нараховані банком після закінчення строку кредитування, слід відмовити за необґрунтованістю, оскільки таке право кредитодавця припинилося після зміни строку виконання зобов'язань на підставі пункту 9.2 кредитного договору.
111. Відтак, зважаючи на окреслені висновки, наявність письмового повідомлення банку про припинення строку користування кредитом не завжди є обов'язковим. Необхідно, серед іншого, враховувати умови кредитного договору, укладеного сторонами.
112. Скаржник стверджує, що пункт 5.1 Правил передбачає його право відмовитися від виконання своїх зобов'язань, при цьому Відповідач-1 зобов'язаний відшкодувати збитки, до яких згідно з пунктом 5.2 Правил, зокрема, належать проценти, комісії, заборгованість за основним договором.
У касаційній скарзі зазначається, що:
- відповідно до п.5.1. Правил у випадку порушення позичальником зобов'язань за договором про надання кредиту банк має право відмовитися від виконання своїх зобов'язань, при цьому позичальник зобов'язаний відшкодувати банку збитки, а також сплатити штрафи, пеню та інші видатки, понесені банком за договором про надання кредиту;
- пунктом 5.2 Правил визначено, що під збитками сторони розуміють неодержані доходи (втрачену вигоду), які сторона мала право одержати у разі належного виконання зобов'язань за договором про надання кредиту другою стороною: нараховані проценти за користування кредитними коштами; комісії, визначені тарифами; заборгованість за основним боргом за договором про надання кредиту в повному обсязі; витрати, здійснені сторонами за договором про надання кредиту.
113. Верховний Суд вважає, що вказане не одержало належної оцінки суду апеляційної інстанції з наведенням відповідних мотивів прийняття / відхилення цих аргументів у тексті оскаржуваної постанови.
114. При цьому за змістом статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду.
115. Більш того, Суд повторює, що за обставинами цієї справи сторони кредитного договору прямо та недвозначно узгодили, що Скаржник може або пред'явити вимогу шляхом надсилання письмового повідомлення, або звернутися з позовом про дострокове стягнення кредиту, і в такому разі днем настання події припинення та датою визнання фактичної заборгованості позичальника простроченою є наступний календарний день за днем поштового відправлення позовної заяви банку.
116. При цьому поняття "звернення банку з позовом" та "отримання позичальником копії позовної заяви", вочевидь, необхідно розмежовувати, оскільки вони позначають різні процесуальні дії в різні моменти часу.
117. Зазначивши, що Відповідач-1 не отримав і йому не надсилалася поштою копія позовної заяви, суд апеляційної інстанції не звернув на це належної уваги.
118. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
119. Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати можливість, зокрема, укласти договір або утриматися від його укладення.
120. Отже, одним із ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин. Законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані цими актами. Сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, але не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в них прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).
121. Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі №916/1247/23, особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
122. Договір - це універсальний регулятор, який покликаний забезпечити регулювання приватноправових відносин та є підставою для встановлення, зміни чи припинення суб'єктивних прав і обов'язків, створення інших наслідків саме для його сторін.
123. За обставинами справи, що переглядається, укладаючи кредитний договір, Скаржник та Відповідач-1 діяли на власний розсуд. У разі незгоди з умовами Договору чи неузгодження окремих умов Відповідач-1 мав право не укладати його.
124. Водночас з моменту, коли всі істотні умови Договору були досягнуті, він вважається укладеним (частина перша статті 638 ЦК України) та обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
125. Як встановили суди, укладаючи Договори поруки, Відповідач-2 та Відповідач-3 підтвердили, що вони вичерпно ознайомлені зі змістом кредитного договору.
126. Верховний Суд виходить з того, що, з'ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з його умов, буквального та логічного змісту, з намірів сторін договору, щодо якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі №908/3027/20, від 05.02.2025 у справі №920/451/23.
127. Тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень Суд може тлумачити правочин, розглядаючи справу за будь-якою позовною вимогою, що виникає із цього правочину, або за окремим позовом, предметом якого є вимога про тлумачення правочину (див. пункти 59-60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22, постанови Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №915/692/19, від 05.02.2020 у справі №910/15161/18, від 09.07.2020 у справі №922/404/19, від 19.12.2023 у справі №925/1205/22, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №757/5305/13-ц, від 11.10.2023 у справі №753/13820/16-ц, від 13.03.2024 у справі №686/16312/22 тощо).
128. Згідно з абзацом другим частини першої статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
129. Цю норму необхідно застосовувати (тлумачити) у взаємозв'язку із загальними положеннями частини другої статті 251, частини другої статті 252 ЦК України, які визначають, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
130. При визначенні строку (терміну) виконання зобов'язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов'язання (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
131. Відповідно до лексичного значення словосполучення "неминуче має настати" означає, що певна обставина обов'язково та безумовно має відбутися.
132. За змістом норми частини першої статті 530 ЦК України у взаємозв'язку з частиною другою статті 251, частиною другою статті 252 цього Кодексу, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов'язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої безумовна.
133. Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
134. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Водночас ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом. Такий висновок щодо застосування статті 530 ЦК України у взаємозв'язку з положеннями статей 252, 598 ЦК України викладений у пункті 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №908/288/20.
135. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції вказав, що за змістом статті 651 ЦК зміна умов договору можлива лише за взаємною згодою сторін, згідно із судовим рішенням про зміну умов договору чи внаслідок односторонньої відмови від договору, якщо відповідне право передбачено договором або законом.
136. Сторони погодили, що днем настання події припинення і датою визнання фактичної заборгованості позичальника простроченою є не лише пред'явлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту (підпункт 5.4.2.2 Правил), а й окремо - звернення банку з позовом про дострокове стягнення кредиту, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно - наступний календарний день за днем поштового відправлення позовної заяви банку до відповідача(-чів) (пункт 5.4.2.3 Правил).
137. Скаржник також наполягає, що пункт 5.1 Правил дозволяє йому відмовитися від виконання зобов'язань, якщо Відповідач-1 порушив свої зобов'язання за Договором, при цьому останній має сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісії, заборгованість за основним договором (пункт 5.2 Правил).
138. Ці доводи не є очевидно необґрунтованими та підлягають перевірці, що, однак, потребує дослідження умов Правил, на які посилається Скаржник.
139. Необхідно враховувати, що Правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 640-644 ЦК України укласти із банком договір про надання кредиту за програмою "Доступні кредити 5-7-9%"; Правила разом із договором про приєднання та всіма додатками до них складають договір про надання кредиту
140. Отже, для правильного застосування норм статей 252, 530, 651, 1048, 1050 ЦК України насамперед необхідно відповісти на такі питання:
- як співвідносяться умови пунктів 5.1, 5.2, 5.4.1 та підпункту 5.4.2.3 пункту 5.4.2 Правил із правом банку змінити договір і вимагати дострокового повернення коштів;
- чи є виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, зважаючи на зміст пунктів 5.1, 5.2 Правил, самостійною та достатньою умовою для зміни банком строку виконання основного зобов'язання (за відсутності вчинення інших дій); якщо ні, то чи є такою підставою дії, передбачені пунктом 5.4.2 Правил, і чи були вони вчинені.
141. З урахуванням викладеного вище, існує потреба повного та всебічного дослідження умов, встановлених Правилами, зокрема, пунктів 5.1 та 5.2 у сукупності із пунктом 5.4, надання їм належної оцінки разом з іншими доказами.
142. Таким чином, суд апеляційної інстанції (1) застосував норми матеріального права, передчасно визнавши неподібними правовідносини у справі №310/11534/13-ц, висновки з якої були враховані судом першої інстанції, а також не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15.06.2020 у справі №138/240/16-ц; (2) порушив норми процесуального права щодо обов'язку повно і всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
143. Водночас Суд погоджується з помилковістю підходу суду першої інстанції щодо солідарної відповідальності поручителів одним за одного перед Скаржником. Умови Договорів поруки встановлюють солідарну відповідальність Відповідача-2 та Відповідача-3 перед Скаржником лише за позичальника (а не за іншого поручителя).
144. Відтак у цій частині резолютивна частина рішення Господарського суду Донецької області від 09.01.2025 була обґрунтовано змінена шляхом виключення з неї взаємного солідарного зобов'язання поручителів.
145. Разом із тим доводи касаційної скарги підтвердилися. Здійснивши касаційний розгляд справи у межах, визначених статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без встановлення наявності або відсутності всіх фактичних обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення господарського спору.
146. Відповідно до частини другої статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
147. Водночас такими повноваженнями наділені суди нижчих інстанцій. З урахуванням зазначеного, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа - переданню на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду, який дійшов передчасного висновку в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 1 929 907,94 грн.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
148. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
149. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
150. З урахуванням викладеного вище, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025.
151. Під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, надати оцінку визначальним аргументам учасників справи, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення фактичних обставин, прав та обов'язків сторін. Залежно від встановленого та відповідно до чинного законодавства суд апеляційної інстанції має вирішити спір, належним чином обґрунтувавши мотиви й підстави такого вирішення.
Судові витрати
152. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі №905/1667/23 скасувати.
3. Справу №905/1667/23 направити на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова