29 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/83/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.
перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "DIQ",
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025
та на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025
та рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2025
та на додаткове рішення Харківської області від 30.04.2025
у справі № 922/83/25
за позовом Приватного підприємства "DIQ",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс",
про стягнення коштів, розірвання договорів, повернення майна
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 21.07.2025 надійшла касаційна скарга Приватного підприємства "DIQ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025, на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 та на додаткове рішення Харківської області від 30.04.2025 у справі № 922/83/25, подана до Суду 21.07.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст. ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).
Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 у розмірі 3 028 грн.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Також правова позиція щодо необхідності застосування ч. 3 ст. 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті в електронній формі, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду 16.11.2022 у справі № 916/228/22.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/83/25 позов задоволено частково, розірвано Договір оренди обладнання №I3114ДО від 21.11.2019, укладений між ПП "DIQ" та ТОВ "Альфа Лабсервіс". Розірвано Договір поставки №I3114ДР від 21.11.2019, укладений між ПП "DIQ" та ТОВ "Альфа Лабсервіс". Зобов'язано ТОВ "Альфа Лабсервіс" повернути ПП "DIQ" орендоване майно за Договором оренди обладнання №I3114ДО від 21.11.2019. Присуджено до стягнення з ТОВ "Альфа Лабсервіс" на користь ПП "DIQ" судовий збір у сумі 7.267,20 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 30.04.2025 у справі №922/83/25 заяву ТОВ "Альфа Лабсервіс" задоволено частково та присуджено до стягнення з ПП "DIQ" на користь ТОВ "Альфа Лабсервіс" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7.000,00 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 та на додаткове рішення Харківської області від 30.04.2025 у справі № 922/83/25 залишено без змін.
Додаткової постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково та стягнуто з Приватного підприємства "DIQ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 00 грн. В решті заяви відмовлено.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 в частині відмови стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Лабсервіс» на користь Приватного підприємства «DIQ» неустойку у розмірі 11 600 євро та відмовити у стягнені з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Лабсервіс» на користь Приватного підприємства «DIQ» штраф у розмірі 29 000 євро та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 року.
Отже, з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 у даній справі, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 42 454,61 грн. ((1 768 942 грн. х 1.5 %) х 200 % х 0,8).
Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Суд вказує на те, що скаржнику необхідно доплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату 42 454,61 грн за наведеними нижче реквізитами.
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата судового акта, що оскаржується.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить виклад обставин справи, обґрунтування порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права та посилається на не врахування правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду в той час як підставою для оскарження судових рішень в касаційній скарзі визначає п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ч. 2 ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 287 ГПК України.
При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Оскільки скаржником не визначено належним чином підставу касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.
Способом усунення такого недоліку касаційної скарги є викладення касаційної скарги у новій редакції з зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним обґрунтуванням наявності цієї підстави (цих підстав) з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
При цьому Суд зауважує, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 174 ГПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Беручи до уваги викладене, касаційна скарга Приватного підприємства "DIQ" підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) викласти касаційну скаргу у новій редакції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав); 2) подати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 42 454,61 грн.
Щодо клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень та про зупинення виконання оскаржуваних рішень, то воно буде розглянуто у разі усунення зазначених вище недоліків.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "DIQ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025, на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 та на додаткове рішення Харківської області від 30.04.2025 у справі № 922/83/25 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Могил С.К.