8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
30 липня 2025 року м. ХарківСправа № 922/1679/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРІНГ» про забезпечення позову (вх.№ 17398/25 від 28.07.2025) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРІНГ» (вул. Лінійна, буд. 22, м. Суми, 40007), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАРАНТ РЕСУРС ФМ» (02088, Україна, місто Київ, вулиця Дяченка Івана, будинок 20-Б)
до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (майдан Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, м. Харків, 61022)
про визнання недійсним і скасування рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРІНГ» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якій просить суд визнати недійсним та скасувати рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №70/29-р/к від 18.03.2025 року “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1679/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 10 червня 2025 року об 11:30.
03.06.2025 від Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшло клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні (від 03.06.2025, вх.№ 13269/25), де відповідач вказує, що у матеріалах справи № 7/01-90-23 є документи, що містять у собі інформацію з обмеженим доступом (конфіденційну/службову інформацію, банківську таємницю доступ до якої був обмежений юридичними особами - надавачами інформації та/або законодавством), та просить суд розгляд справи №922/1679/25 здійснювати у закритому судовому засіданні.
04.06.2025 від Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшов відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.06.2025, вх.№ 13279/25), де відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРІНГ» про визнання недійсним і скасування рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №70/29-р/к від 18.03.2025 року по справі № 7/01-90-23 у повному обсязі.
Як вказує відповідач, позивачем у матеріалах позовної заяви не наведено та не підкріплено доказами конкретні обставини та факти, які б слугували підставою для визнання недійсним Рішення № 70/29-р/к в порядку статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Конкурентним законодавством не сформовано вичерпного переліку доказів, які свідчать про узгодженість дій суб'єктів господарювання під час участі у торгах. В той же час, виходячи з приписів статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» (в редакції, яка діяла до 01.01.2024), статті 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (в редакції, яка діяла до 01.01.2024), пунктів 12, 13 Правил розгляду заяв та справ про порушення антимонопольного законодавства України, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 » (в редакції, яка діяла до 01.01.2024) (далі - Правила), Антимонопольний комітет України та його територіальні органи не обмежені у доступі до інформації та способах доказування порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідач наголошує, що при розгляді справи № 7/01-90-23 встановлення та дослідження Відділенням товарного ринку не повинно було здійснюватися, оскільки ці обставини не мають стосунку до з'ясування наявності або відсутності антиконкурентних узгоджених дій між позивачем та ТОВ «ГАРАНТ РЕСУРС ФМ», наслідком яких, згідно Рішення №70/29-р/к, визначено спотворення результатів торгів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону).
Щодо посилань позивача на положення Інформаційного листа АМКУ «Про проведення досліджень ринків» №60-01 від 02.04.2012 року, Рекомендаційних роз'яснень від 24 грудня 2024 р. № 15-рр “Щодо принципів оцінки відповідності певних категорій горизонтальних узгоджених дій суб'єктів господарювання положенням статей 10 та 11 Закону України «Про захист економічної конкуренції», то вищевказані документи є підзаконними нормативно-правовими актами та мають виключно інформативний, рекомендаційний характер, принципи, що містяться у зазначених документах, носять виключно рекомендаційний характер, а тому передбачають права суб'єктів (як міру можливої поведінки) при проведенні досліджень ринків, а не встановлюють чіткі обов'язки при здійсненні таких дій.
На переконання відповідача, дії ТОВ «ГАРАНТ РЕСУРС ФМ» та ТОВ «ІАІ», які полягали у використанні послуги одного електронного майданчику та одних і тих же ІР-адрес для подання тендерних пропозицій; використанні однієї і тієї ж ІР-адреси для входу в аукціон під час торгів; використанні однієї і тієї ж ІР-адреси для подання податкових звітностей; наявності господарських відносин між ТОВ «ГАРАНТ РЕСУРС ФМ» та ТОВ «ІАІ»; наявності спільних працівників; пов'язаності, є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів торгів, проведених ФІЛІЄЮ ГАЗОПРОМИСЛОВОГО УПРАВЛІННЯ «ПОЛТАВАГАЗВИДОБУВАННЯ» АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» по закупівлях.
09.06.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (вх.№ 13690/25), де позивач звертає увагу на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення від 18.03.2025 року №70/29-р/к “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не встановило ринку на якому мало місце порушення (на якому нібито відбулись антиконкурентні узгоджені дії за участю позивача). Відповідно до пунктів 2 і 3 розділу ІІ Порядку №5 те, на якому ринку мають наслідки порушення (регіональному; на ринку, що охоплює декілька регіонів; чи на загальнодержавному ринку) має значення для визначення органу який має право розглядати справу про порушення.
Крім того, територіальне відділення (відповідач) є окремим органом в системі органів Антимонопольного комітету України і зобов'язане доводити свою компетенцію (повноваження) розглядати справу і приймати рішення. Встановлення ринку на якому мали місце наслідки порушення (чи був це регіональний ринок) є ключовим для встановлення такої компетенції. Необхідність встановлення релевантного ринку при притягненні до відповідальності за узгоджені дії передбачає стаття 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції».
Щодо застосування Рекомендаційних роз'яснень АМКУ від 24.12.2024 № 15-рр позивач зауважує, що Рекомендаційні роз'яснення АМКУ № 15-рр є підзаконними нормативно-правовими актами та мають виключно інформативний, рекомендаційний характер. Роз'яснення не встановлюють нових правових норм, а покликані забезпечити єдине й правильне розуміння та застосування вже існуючих положень законодавства про захист економічної конкуренції. Їхня функція - забезпечення однакового та методологічно правильного підходу. Якщо Роз'яснення № 15-рр відображають актуальне, узгоджене з європейськими стандартами та правильне тлумачення і застосування норм Закону (зокрема, в частині оцінки горизонтальних узгоджених дій, до яких належить і спотворення результатів торгів як форма картелю), то це означає, що саме такий підхід мав би застосовуватися Відділенням і на момент прийняття оскаржуваного рішення. Принципи, які роз'яснення закріплюють, базуються на чинному законодавстві та міжнародних зобов'язаннях України, зокрема Угоді про асоціацію з ЄС.
Позивач стверджує, що потрібно розрізняти статус відповідача (антимонопольного комітету) як органу з захисту конкуренції від його повноважень як органу оскарження у сфері публічних закупівель. Як орган оскарження у сфері публічних закупівель Комітет має керуватися матеріалами торгів і робити висновки на основі поданих учасниками документів щодо правомірності дій учасників і замовника. При цьому оцінка наданих частинами документів є дискрецією замовника. Комітет лише перевіряє в межах як суд рішення комітету. Всупереч наведеного вище, на переконання позивача, відповідач не виконав своїх завдань як органу захисту конкуренції та не довів свої повноваження розглядати справу.
У підготовчому засіданні 10.06.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про перерву в підготовчому засіданні до 08.07.2025 до 11:30. Задоволено усні клопотання представника позивача та представника відповідача про участь у судовому засіданні, призначеному на 08.07.2025 на 11:30, в режимі відеоконференції.
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 10.06.2025.
16.06.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло заперечення (вх.№14145/25), де Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, ознайомившись з відповіддю на відзив ТОВ “ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРІНГ», не погоджується з доводами, на які посилається позивач, та категорично їх заперечує з наступних підстав.
По-перше, процедура розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції визначена Порядком розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженим розпорядженням АМКУ №5 від 19.04.1994, та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за №90/299, аналіз положень якого свідчить, що Комітет та його територіальні відділення здійснюють встановлення та дослідження товарного ринку не при всіх порушеннях законодавства про захист економічної конкуренції.
При прийнятті відповідачем за результатами розгляду справи № 7/01-90-23, Рішення № 70/29-р/к досліджувався виключно факт наявності чи відсутності в діях позивача та ТОВ «Гарант Ресурс ФМ» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), які характеризуються антиконкурентною домовленістю між кількома (щонайменше двома) суб'єктами господарювання, що мають виступати конкурентами на торгах, тендерах, щодо їх поведінки на торгах, тендерах, що має на меті замінити конкуренцію на координацію своєї поведінки, і це призводить як до усунення між ними конкуренції під час проведення торгів, так і до спотворення конкурентного середовища загалом, а не монопольне становище позивача. Більше того, формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), яке слугує для визначення товарних меж ринку, навіть не є доцільним та логічним у випадку дослідження наявності антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів при їхній участі в торгах, тендерах.
Відділення зазначає, що встановлення територіальних (географічних) меж є обов'язковим виключно при визначенні монопольного становища суб'єкта. При визначенні наявності в діях суб'єктів виключно ознак правопорушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, тендерів, встановлення територіальних (географічних) меж, згідно Методики, не є обов'язковою умовою для органу спеціального призначення, що приймає відповідне рішення.
По-друге, Рекомендаційні роз'яснення АМКУ № 15-рр «Щодо принципів оцінки відповідності певних категорій горизонтальних узгоджених дій суб'єктів господарювання положенням статей 10 та 11 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є підзаконним нормативно-правовим актом та має виключно інформативний, рекомендаційний характер. Таким чином, принципи, що містяться у зазначеному документі, носять виключно рекомендаційний характер, а тому передбачають права суб'єктів (як міру можливої поведінки) при проведенні досліджень ринків, а не встановлюють чіткі обов'язки при здійсненні таких дій.
04.07.2025 від позивача надійшли заперечення на клопотання про проведення закритого судового засідання (Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.07.2025, вх.№ 15742/25), де позивач просить відмовити у задоволенні клопотання про проведення закритого судового засідання та продовжити розгляд справи у відкритому порядку, виходячи з наступного.
По-перше, заявник не наводить достатніх аргументів, чому відкрите судове засідання призведе до розголошення інформації, що охороняється законом, яка не може бути захищена іншими способами. Законодавство про захист економічної конкуренції передбачає, що інформація з обмеженим доступом, отримана АМКУ, використовується виключно для виконання завдань, визначених цим законодавством, і не підлягає розголошенню. Проте це не є автоматичною підставою для закриття судового засідання.
По-друге, засідання Комісії АМКУ, на якому прийнято оскаржуване Рішення, було відкритим. Цей факт має ключове значення, оскільки Регламент роботи Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель чітко встановлює, що засідання Комісії є відкритим. Виняток з цього правила можливий лише якщо на них розглядаються матеріали, що містять інформацію з обмеженим доступом. Таким чином, сама Комісія Антимонопольного комітету України розглядала справу у відкритому режимі, про що свідчить відсутність відповідних позначок у протоколі, отже, твердження Відділення про наявність у матеріалах справи "інформації з обмеженим доступом" та "конфіденційної версії" документів, які можуть бути "комерційною таємницею", і які зараз нібито вимагають закритого судового розгляду, є необґрунтованими та суперечать їхнім власним попереднім діям.
По-третє, клопотання не містить конкретних деталей щодо того, яка саме інформація з обмеженим доступом або комерційна таємниця, присутня в матеріалах справи, становить таку загрозу при відкритому розгляді, що не може бути захищена іншими процесуальними механізмами, окрім повного закриття засідання. Зазначення загальних категорій "конфіденційна інформація" або "комерційна таємниця" без конкретизації шкоди від їх розголошення під час відкритого засідання є недостатнім для обмеження конституційного принципу гласності. Посилання на "підтримання авторитету і неупередженості правосуддя" є загальним положенням Конституції України, яке вимагає конкретного обґрунтування для його застосування як підстави для обмеження гласності.
07.07.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРІНГ» надійшло клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору (Документ сформований в системі “Електронний суд» 04.07.2025, вх.№ 15805/25), де позивач просить суд залучити Антимонопольний комітет України (код ЄДРПОУ 00032767, 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45) та ФІЛІЮ ГАЗОПРОМИСЛОВЕ УПРАВЛІННЯ "ПОЛТАВАГАЗВИДОБУВАННЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (код ЄДРПОУ 00153100, 36008, ПОЛТАВСЬКА область, місто ПОЛТАВА, вулиця ЄВРОПЕЙСЬКА, будинок 173) до участі у справі №922/1679/25 у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
В обґрунтування клопотання позивач вказує, що відсутність належного визначення меж відповідного ринку може свідчити про те, що ця справа повинна була розглядатися в Антимонопольному комітеті України, а не його територіальним відділенням. Залучення ж замовника дозволить суду отримати додаткову інформацію щодо обставин проведення закупівлі, що є важливим для встановлення фактів, пов'язаних із порушеннями, в яких звинувачується позивач.
08.07.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРІНГ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (Документ сформований в системі «Електронний суд» 07.07.2025, вх.№ 15943/25).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у задоволенні клопотання Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про розгляд справи в закритому судовому засіданні (від 03.06.2025, вх.№ 13269/25) відмовлено. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРІНГ» про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору (Документ сформований в системі “Електронний суд» 04.07.2025, вх.№ 15805/25) відмовлено. За власною ініціативою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАРАНТ РЕСУРС ФМ» (код ЄДРПОУ 42552631, адреса: 02088, Україна, місто Київ, вулиця Дяченка Івана, будинок 20-Б). Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРІНГ» про відкладення розгляду справи (Документ сформований в системі «Електронний суд» 07.07.2025, вх.№ 15943/25) постановлено задовольнити. Підготовче засідання відкладено на 30 липня 2025 року об 11:30.
Від представника позивача 28.07.2025 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про зобов'язання відповідача надати належним чином засвідчені копії документів, долучених до відзиву на позовну заяву, у повному обсязі (вх.№17371/25), в якій позивач просить зобов'язати відповідача - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України - надіслати позивачу повні та нередаговані (без затемнень чи виключень) копії всіх документів, які були долучені до відзиву на позовну заяву та надані виключно суду на CD-R диску.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРІНГ» 28.07.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення позову (вх.№ 17398/25), в якій позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Арма Інжинірінг» по справі №922/1679/25 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, а саме зупинити дію рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №70/29-р/к від 18.03.2025 року.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається, зокрема, на те, що відповідачем внесено позивача у зведені відомості про рішення органів АМК щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що є підставою відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій позивача. Зазначене безпосередньо перешкоджає участі позивача в публічних закупівлях, що суттєво обмежує господарську діяльність та призводить до непоправних економічних втрат. Крім того, в період між першою та другою інстанціями, а також між апеляцією та касацією буде нараховуватись пеня за прострочення сплати штрафу, що фактично нівелює право особи на оскарження рішення без понесення додаткових майнових втрат. Нарахування пені робить і без того істотні штрафи просто не підйомними для суб'єктів господарювання У разі затяжного судового розгляду та подальшого перегляду справи пеня може досягти суми самого штрафу, що унеможливлює ефективний судовий захист та нівелює саме право на оскарження.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРІНГ» про зобов'язання відповідача надати належним чином засвідчені копії документів, долучених до відзиву на позовну заяву, у повному обсязі (вх.№17371/25 від 28.07.2025) постановлено задовольнити. Зобов'язано Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України надіслати позивачу повні та нередаговані (без затемнень чи виключень) копії всіх документів, які були долучені до відзиву на позовну заяву та надані суду на CD-R диску. Докази надіслання надати суду. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12 серпня 2025 року о 10:30
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами частин 1, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Забезпечення позову - це по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відповідно до усталених висновків Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання/невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
При цьому важливим є те, що обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанови Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, для забезпечення позову необхідною є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. При цьому в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову має бути мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20.
Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з вимогою немайнового характеру, то в цьому випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, та водночас має досліджуватися така підстава вжиття заходу забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 19.05.2021 у справі № 916/3638/20, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20, від 14.05.2024 у справі № 911/2732/23.
При застосування приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду заяви про забезпечення позову суд виходить з того, що оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову здійснюється з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22.
Зі змісту заяви позивача вбачаться, що він просить забезпечити позов шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення відповідача №70/29-р/к від 18.03.2025.
Як встановлено у ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу тощо.
Суд зазначає, що рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При цьому згідно з ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Відповідно до частини 5 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.
Крім того, відповідно до ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
З огляду на наведене, норми ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачають автоматичне зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України.
Суд зазначає, що згідно із частиною 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.
Предметом позову у справі є вимога позивача про визнання недійсним та скасування рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №70/29-р/к від 18.03.2025 року “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Суд звертає увагу на те, що згідно із пунктом 4 частини 1 статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини 2 статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону №2210-III, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
З метою інформаційної підтримки забезпечення реалізації норм статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі», полегшення пошуку замовниками відповідних рішень, на веб-порталі Антимонопольного комітету України у розділі «Діяльність у сфері державних/публічних закупівель» містяться зведені відомості про рішення органів Антимонопольного комітету України щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосувались спотворення результатів торгів. Після спливу трьох років з дати прийняття відповідного рішення відомості про суб'єкта господарювання, стосовно якого його прийнято, видаляються з сайту АМКУ.
Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема антиконкурентної змови під час торгів. Натомість, забезпечення позову у пропонований позивачем спосіб призводить до продовження ним діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).
Зважаючи на предмет та підстави позову у цій справі, а також на обраний позивачем захід забезпечення позову, суд доходить висновку, що задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРІНГ» про зупинення дії оскаржуваного рішення фактично є частковим задоволенням позову, адже правомірність висновків відповідача, викладених у спірному рішенні, стосовно вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій встановлюється за результатами розгляду судом даної справи по суті, а оскаржуване Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРІНГ» рішення до прийняття судового рішення є чинним.
За таких умов, задоволення заяви про забезпечення позову суперечитиме частині 11 статті 137 ГПК України.
Вказані вище висновки суду узгоджуються із висловленими Верховним Судом правовими позиціями, які викладені у постановах від 04.09.2024 у справі №904/5133/23, від 29.11.2024 у справі №922/2921/24.
Варто також звернути увагу на те, що частина 5 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМКУ може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМКУ за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову (Верховний Суд у постанові від 11.11.2021 у справі №910/269/20).
Разом з тим, позивачем не наведено достатніх підстав для зупинення судом оскаржуваного рішення на підставі частини 5 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», не доведено існування обставин, які свідчили б про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав, за захистом яких він звернувся до суду, в разі задоволення відповідного позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду по суті спору.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРІНГ» про забезпечення позову.
Керуючись ст. 73, 74, 86, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРІНГ» про забезпечення позову (вх.№ 17398/25 від 28.07.2025) відмовити.
Ухвала набирає законної сили 30.07.2025 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 30.07.2025.
Суддя О.О. Присяжнюк
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.