8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про передачу за підсудністю
"28" липня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2134/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5),
до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Екопром» (61166, м. Харків, пр. Науки, буд. 38, офіс 718).
про стягнення коштів у розмірі 13 372, 20 грн
Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Екопром», м. Харків, про стягнення заборгованості за договором № П/Т-24345/НЮ від 06.05.2024, у загальному розмірі 13 372, 20 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду від 27.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2134/25. Розгляд справи № 922/2134/25 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд керується наступним.
Ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до ст. 1 ГПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Ч. 1 ст. 27 ГПК України передбачено загальне правило підсудності господарських спорів, відповідно до якого позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до ст. 190 ЦК України майном, як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
ЦК України при класифікації речей, як об'єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі. Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже основним критерієм віднесення речей до нерухомих, є фізична прив'язка об'єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і їх розглядати необхідно у сукупності.
У постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019 зазначено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Отже слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися, як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду даного спору є договір № П/Т-24345/НЮ від 06.05.2024, відповідно до п. 1.1. якого виконавець - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Екопром» зобов'язується надати послуги ДК 021:2015-90730000-3-Відстеження, моніторинг забруднень і відновлення (послуги з інвентаризації джерел викидів та їх вимірювання для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря), а замовник - Акціонерне товариство "Українська залізниця", зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити надані послуги. Технічні та інші вимоги до надання послуг, що становлять предмет договору, відповідають технічному завданню (додаток № 1), який становить невід'ємну частину договору.
Відповідно до додатку № 1 до договору від 06.05.2024, Технічне завдання на закупівлю: код ДК021:2015-90730000-3-Відстеження, моніторинг забруднень і відновлення (послуги з інвентаризації джерел викидів та їх вимірювання для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря), за адресою: 42000, Сумська область, м. Ромни. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел налічує 17 об'єктів за адресою: Сумська область, м. Ромни.
Тобто спір між учасниками справи виник з правовідносин щодо виконання договору про надання послуг безпосередньо за місцезнаходженням нерухомого майна, за яким було визначено надання послуг: 42000, Сумська область, м. Ромни.
Отже вимога позивача є нерозривно пов'язаною з виконанням зобов'язання за вказаним договором (технічним завданням).
Також згідно з ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися за місцем виконання цих договорів.
Правило територіальної підсудності, закріплене у ч. 5 ст. 29 ГПК України, є прикладом підсудності, що застосовується для деяких позовів, особливий характер яких обумовлює доцільність надання позивачеві можливості пред'явити позов не лише в судах за місцезнаходженням відповідача, тобто у порядку застосування положень загальної територіальної підсудності, але і в інших судах.
Визначена ч. 5 ст. 29 ГПК України підсудність за місцем виконання договору не залежить від сторін договору і можливої зміни ними свого місцезнаходження, не надає жодній із сторін переваг порівняно з іншою.
Аналіз ч. 5 ст. 29 ГПК України свідчить про те, що законодавцем передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.
При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін.
Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов'язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.
У відповідності до ч. 1 ст. 197 ГК України господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
У даному випадку сторони визначили місце виконання договору - 42000, Сумська область, м. Ромни.
За таких обставин даний спір має розглядатися у Господарському суді Сумської області.
При цьому суд зауважує, що п. 20 Постанови пленуму ВГСУ від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", зазначено, що, згідно зі ст. 13, 15 ГПК підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Можливості визначення підсудності справи самими сторонами у договорі названим Кодексом не передбачено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.
Також складова верховенства права, закріплена у п. 1 ст. 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.
На підставі викладеного Господарський суд Харківської області вважає за необхідне передати справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Екопром», м. Харків, про стягнення заборгованості за договором № П/Т-24345/НЮ від 06.05.2024, до Господарського суду Сумської області за територіальною підсудністю для вирішення даного спору.
Керуючись ст. 27, 31, 234, 235 ГПК України, суд
Матеріали справи № 922/2134/25 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Екопром», м. Харків, про стягнення заборгованості за договором № П/Т-24345/НЮ від 06.05.2024 у загальному розмірі 13 372, 20 грн, передати за підсудністю до Господарського суду Сумської області.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею та з цього дня може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк.
Повна ухвала складена 28.07.2025
Суддя Аюпова Р.М.
справа № 922/2134/25