8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
28 липня 2025 року м. ХарківСправа № 922/1181/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
при секретарі судового засідання: Ломакіній Л.О.
за участю представників учасників процесу:
позивача - не з"явився.
відповідача - Коновалов Максим Ігоревич (адвокат)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження заяву представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зубр" (вх. № 16840 від 21 липня 2025 року) про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зубр", місто Харків,
до Акціонерного товариства "Харківобленерго", місто Харків,
про визнання укладеними додатків до договору,-
В провадженні Господарського суду Харківської області, в порядку загального позовного провадження, перебувала справа № 922/1181/25.
У першому процесуальному документі по суті спору - позовній заяві - представник Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зубр" адвокат Щербань Анна Сергіївна, у відповідності до статті 124 Господарського процесуального кодексу України, повідомила Суд про те, що орієнтовний розмір судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу) позивача складає 45 000,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2025 позов задоволено.
19.07.2025 до суду через систему "Електронний Суд" від представниці Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зубр" адвоката Щербань Анни Сергіївни надійшла заява (вх. № 16840) про ухвалення додаткового рішення. Дана заява зареєстрована сектором суду 21 липня 2025 року.
На підтвердження понесених судових витрат надано примірник Договору про надання правової допомоги № 25/11-24 від 25.11.2024, Заявки № 1 про надання послуг на підставі Договору № 25/11-24 від 05.12.2024, рахунку на оплату № 05/12-24 від 05.12.2024, платіжної інструкції № 2415 від 06.12.2024, платіжної інструкції № 2421 від 16.12.2024, а також свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Щербань А.С.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
23.07.2025 ухвалою господарського суду Харківської області прийнято до розгляду заяву представниці Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зубр» (вх. № 16840 від 21 липня 2025 року) про ухвалення додаткового рішення. Призначено судове засідання на 28.07.2025.
28.07.2025 сектором суду зареєстровано заява/заперечення відповідача (вх. № 17344) на заяву Позивача про ухвалення додаткового рішення. Документ сформований в системі "Електронний Суд" 27.07.2025.
28.07.2025 в судовому засіданні представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення заяви щодо розподілу судових витрат. Представник позивача не з'явився в судове засідання, про час та місце судового засідання - повідомлявся у відповідності до норм процесуального права.
Розглянувши заяву представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зубр" (вх. № 16840 від 21 липня 2025 року) про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.
Приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов'язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункт 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пункти 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункт 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункт 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 та пункт 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, за яким Велика Палата зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.
З аналізу вище зазначеного вбачається, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Так, з представлених доказів, судом встановлено, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зубр" (далі за текстом - Замовник) уклало із фізичною особою-підприємцем Зубковим Антоном Євгеновичем (далі за текстом - Виконавець) договір про надання правової допомоги № 25/11-24 від 25.11.2024 (далі за текстом - Договір).
Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок надання юридичних послуг Замовнику на умовах цього Договору. Юридичні послуги, які надаються Замовнику, можуть складатися з усних та письмових консультацій щодо правових питань, наданні висновків Виконавця як спеціаліста, адвокатському представництві Виконавцем та/або захисті на досудовому слідстві з усіма правами, наданими захиснику/представнику, у судових процесах у судах загальної юрисдикції, в тому числі, але не обмежуючись, у першій, апеляційній та касаційній інстанціях загальних, господарських та адміністративних судів, та також вчинення інших дій юридичного характеру.
За пунктом 3.1 Договору Вартість послуг за кожною заявкою Замовника, а також порядок здійснення розрахунків визначається Сторонами шляхом підписання додатків до цього Договору.
Так, відповідно до пунктів 1 та 2 Додаткової угоди № 1 від 05.12.2025 до Договору Сторони погодили, що вартість послуг з надання професійної правничої допомоги складає 45 000,00 грн., які Замовник сплачує протягом трьох днів з моменту підписання цього Додатку до Договору.
Договір про надання правової допомоги № 25/11-24 від 25.11.2024 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 05.12.2024, визначає гонорар адвоката у формі фіксованої оплати.
До справи додані примірники платіжних доручень від 06.12.2024 № 2415 та 16.12.2024 №2421 на загальну суму 45 000,00, однак ці документи взагалі не актуальні із розглядом правових витрат пов'язаних із правничою допомогою у цій справі, оскільки грошове переведення вчинено щодо інших господарських справи, які визначені у призначені платежу, а саме: "оплата за правову допомогу по судовим справам № 922/2582/24 та № 922/3991/24, згiдно договору № 25/11-24 Без ПДВ".
Чинне господарське процесуальне законодавство не ставить у залежність розподіл витрат особи на професійну правничу допомогу, на користь якої ухвалено рішення, від факту оплати нею цих послуг на рахунок адвоката. А відтак, визначальним фактом для розподілу судових витрат пов'язаних із розглядом справи, є встановлення сукупності обставин, пов'язаних із наданням юридичних послуг учаснику справи.
За пунктом 2.2.2. Договору Виконавець може залучати до виконання цього Договору помічника адвоката, а також інших адвокатів на договірних засадах.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат, який здійснює адвокатську діяльність, є самозайнятою особою.
Визначення поняття самозайнятої особи міститься у підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (пункт 65.9 статті 65 Податкового кодексу України).
Таким чином, аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності.
У постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 760/32929/18 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що адвокатська діяльність не передбачена податковим законодавством України як така, що не може здійснювались особами, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, тобто є ФОП, з посиланням на наведені вище норми права. Витрати на надання юридичних послуг фізичною особою-підприємцем не можуть відноситись до витрат передбачених пунктом 4 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, вказана норма визначає віднесення до судових витрат саме тих витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, а не вчинення процесуальних дій особою, у іншому статусі, ніж адвокат.
Отже, надання юридичних послуг особою, не у статусі адвоката, а у статусі фізичної особи-підприємця (попри наявність у фізичної особи адвокатського свідоцтва) не може відноситись, ні до "витрат на професійну правничу допомогу", ні до "витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій".
В даному разі судом встановлено, що фізична особа-підприємець Зубков Антон Євгенович (Виконавець по Договору) є Головою Адвокатського об'єднання "Сталеві адвокати" на ім'я якого було складено заявку № 1 від 05.12.2024 до Договору, у відповідності до якою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зубр" просить останнього надати юридичні послуги.
18.07.2025 між Адвокатським об'єднанням "Сталеві адвокати" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Зубр" підписано акт приймання-передачі наданих послуг до Договору № 25/11-24 про надання правової допомоги від 25.11.2025, за яким окреслено, що Виконавець надав, а Замовник прийняв послуги на суму 45 000,00 грн. До складу послуг входять: підготовка, складання та подача до Господарського суду Харківської області позовної заяви до Акціонерного товариства "Харківобленерго" щодо визнання укладеними додатків договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та складання та подача інших заяв по суті, процесуальних заяв по справі, участь у судових засіданнях по справі в Господарському суді Харківської області.
При цьому в матеріалах справи відсутній статут Адвокатського об'єднання "Сталеві адвокати" та інформація про види діяльності.
Постанова Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 910/10935/20 містить висновок, що укладання договору адвокатом як фізичною особою - підприємцем не позбавляє його статусу адвоката, а тому не впливає на порядок розподілу судових витрат у справі, у разі, якщо наявні докази, що він приймав участь при розгляду справи як адвокат.
Тобто, визначальним є той факт, що представник діяв у судовому процесі саме як адвокат, що у даному випадку переконливо доведено фактами, які зазначені судом вище.
Як-то визначає пункт 2.2.2. Договору, Виконавець може залучати до виконання цього Договору помічника адвоката, а також інших адвокатів на договірних засадах.
Згідно з приписом частини шостої статті 15 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» таке залучення має відбуватись на договірних засадах. Такого договору суду не надано.
Чинне законодавство України не містить будь-яких заборон адвокатам щодо реалізації їх прав на працю, зокрема, не забороняє працювати за трудовим договором, тобто адвокат має право поєднувати адвокатську діяльність із трудовими відносинами, якщо вони не стосуються випадків, зазначених у частині першої статті 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однак, згідно з приписом частини другої статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Згідно з роз'ясненням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 33, у випадку, якщо виникла необхідність у одноразовому залученні адвоката до діяльності адвокатського об'єднання, необхідно укласти договір про залучення адвоката, який не може суперечити цивільному законодавству, Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", актаи НААУ та Статуту відповідного адвокатського об'єднання.
З матеріалів справи встановлено, що Щербань Анна Сергіївна, яка має Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001347 від 18 січня 2022, видане Радою адвокатів міста Києва на підставі рішення № 2506 від 20 грудня 2021, була залучена до участі у справі в якості адвоката на підставі умов Договору про надання правової допомоги № 25/11-24 від 25.11.2024.
В матеріалах справи також міститься ордер серія АХ № 1224000 від 01.12.2024 на ім'я Щербань Анна Сергіївна, який виданий на підставі Договору про надання правової допомоги № 25/11-24 від 25.11.2024 з метою представництва інтересів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зубр".
Однак, як вбачається із матеріалів справи, до суду не надало доказів того, що адвокат Щербань Анна Сергіївна була залучена на договірних засадах до Адвокатського об'єднання "Сталеві адвокати" чи перебуває у штаті працівників Адвокатського об'єднання "Сталеві адвокати". Як і не надано договір між з фізичною особою - підприємцем Зубковим Антоном Євгеновичем (як Виконавцем за договором № 25/11-24 від 25.11.2024) та адвокатом Щербань Анною Сергіївною, як доказ правомочності участі останньої у виконанні Договору № 25/11-24 від 25.11.2024.
Докази, які підтверджують правовий статус повноваження Адвокатського об'єднання "Сталеві адвокати" у виконанні Договору № 25/11-24 від 25.11.2024 та докази доручення/передоручення таких повноважень адвокату Щербань Анною Сергіївною додані не були, а як і не були додані докази залучення Адвокатським об'єднанням "Сталеві адвокати" до участі в справі № 922/1181/25 адвоката Щербань Анна Сергіївни на договірних засадах.
Матеріали справи не містять також доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка надавалась останньому адвокатом Щербань Анною Сергіївною, а також відповідного договору про надання правової допомоги з цими адвокатом, де було б визначено розмір, порядок обчислення адвокатського гонорару, порядок та строки його виплати, тощо.
Не містять матеріали справи і детального опису виконаних робіт саме адвокатом Щербань Анною Сергіївною. При цьому суд зауважує, що акт приймання-передачі наданих послуг від 18.07.2025, між Адвокатським об'єднанням "Сталеві адвокати" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Зубр", не є тотожним детальному опису робіт (наданих послуг) адвоката у розумінні частини 3 статті 126 ГПК України.
Інші докази, які підтверджують реальність понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також їх обсяг та вартість, матеріали даної справи не містять, позивачем у встановленому законом порядку надані суду не були.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об'єднанням.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 вказано, що "склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат".
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Зважаючи на відсутність у матеріалах даної справи договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Щербань Анною Сергіївною та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Зубр", не вбачається за можливе встановити зміст правовідносин між Позивачем та Щербань Анною Сергіївною, як адвокатом, зокрема, щодо порядку обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок та умови його сплати, повернення тощо, оскільки ці критерії визначаються лише в договорі про надання правової допомоги.
Витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, виконані саме адвокатом Щербань Анною Сергіївною, яка здійснювала представництво позивача у справі, підписувала усі документи що подавалися до суду, натомість суд не має підстав для вирішення питання про їх відшкодування, як такі що виконані Адвокатським об'єднанням "Сталеві адвокати". Жодних посилань на співпрацю Адвокатського об'єднання "Сталеві адвокати" та Щербань Анною Сергіївною матеріали справи не містять.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 у справі № 757/13974/21-ц вказав, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об'єднанням.
Враховуючи, що матеріали справи не містять належних доказів понесених Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Зубр" витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась йому у справі адвокатом Щербань Анною Сергіївною (відсутність відповідного договору про надання правової допомоги з адвокатом або наявність договірних відносин (не обґрунтовано будь який зв'язок) між Щербань Анною Сергіївною та Адвокатським об'єднанням "Сталеві адвокати") суд дійшов висновку про відсутність підстав для компенсації позивачу витрат на правову допомогу.
Керуючись статтями 2, 42, 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити в задоволенні заяви представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зубр» (вх. № 16840 від 21 липня 2025 року) про ухвалення додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення складено 30.07.2025р.
Суддя В.С. Юрченко