65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"21" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 911/1065/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В., розглянувши заяву від 03.07.2025р. за вх.№ 2-1030/25 Дочірнього підприємства "МЕГАТРАНС-2" про стягнення судових витрат по справі №911/1065/24 за позовом Дочірнього підприємства "МЕГАТРАНС-2" (67663, Одеська область, Біляївський район, сільрада Усатівська, автодорога Київ-Одеса, 462км+828м, код ЄДРПОУ 40605906)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Лінія 1" (08162, Київська область, Фастівський район, смт. Чабани, Одеське шосе, 8, код ЄДРПОУ 30728887)
про стягнення 11 434 243, 27 грн.
Представники:
Від позивача (заявника): не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.06.2025р. позов Дочірнього підприємства "МЕГАТРАНС-2" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Лінія 1» - задоволено повністю.
03.07.2025р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява від дочірнього підприємства "МЕГАТРАНС-2" про прийняття судом додаткового рішення про стягнення судових витрат в сумі 219 513,65 грн.
Ухвалою суду від 03.07.2025р. судом відповідну заяву було прийнято та призначено до розгляду в засіданні суду на 21.07.2025 року.
Станом на 21.07.2025р. будь-яких заперечень від відповідача щодо факту та розміру судових витрат до Господарського суду не надходило.
В ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
В ч.ч. 4-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Заявник в заяві про стягнення судових витрат зазначає, що ДП "МЕГАТРАНС-2" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором оренди №21-04 від 21.04.2019, що був укладений між позивачем та ТОВ "Нова Дінія 1", тобто, спір виник при виконанні договору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України « 1. Судовий збір покладається: ... 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог».
Таким чином, оскільки позов ДП "МЕГАТРАНС-2" задоволено повністю, судовий збір покладається на відповідача - ТОВ "Нова Лінія 1".
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 171 513, 65 грн.
В частині стягнення суми сплаченого судового збору суд зазначає насутпне.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.06.2025р. було задоволено позов Дочірнього підприємства "МЕГАТРАНС-2" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Лінія 1» повністю, в тому числі судовий збір в розмірі 171 513,65 гн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні стягнення витрат в частині судового збору.
Також до інших судових витрат позивача у даній справі відносяться витрати, пов?язані з отриманням доказів по справі, зокрема - оплата висновків експертів. Під час розгляду даної справи позивачем ДП "МЕГАТРАНС-2" в порядку ст. 101 ГПК України було замовлено та надано висновок судової економічної експертизи, а саме: Висновок експерта №SE/02/2502-01 за результатами проведення судової економічної експертизи в господарській справі №911/1065/24, складений 25.02.2025.
Вказаний висновок судової економічної експертизи був наданий позивачем до суду разом з Клопотанням про приєднання до матеріалів справи висновку експерта від 03.03.2025 та долучений судом до матеріалів справи.
З метою підтвердження факту понесення та розміру фактично понесених ДП "МЕГАТРАНС-2" витрат на замовлення та оплату висновку судової економічної експертизи, надаємо суду копію договору з експертом, рахунку за проведення експертизи, платіжної інструкції про оплату та акт приймання-передачі висновку. Фактично понесені позивачем витрати на оплату вказаної судової економічної експертизи склали 48 000 грн.
В постанові Великої Палати Верховного суду від 22.11.2023 р. у справі № 712/4126/22 викладено правовий висновок відповідно до якого «Отже, висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи. Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта (до чи після звернення позивача до суду з позовом), а те, чи пов?язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи».
Верховним Судом у постанові від 17.12.2020 р. по [справі № 808/1849/18 зазначено, що «Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи, підготовки справи до розгляду підлягають компенсації стороні, яка не є суб?єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асианувань суб?єкта владних повноважень».
В постанові від 21.01.2021 р. у справі № 280/2635/20 та постанові від 18.08.2021 у справі № 640/11204/19 Верховний Суд висловив правовий висновок про те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Разом з цим, в даній справі витрати ДП "МЕГАТРАНС-2" на отримання висновку судової економічної експертизи вже було понесено і докази оплати додаються до даної заяви.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.
Вказаний висновок судової економічної експертизи був замовлений позивачем та виконаний експертом для надання як доказу до Господарського суду Одеської області саме у справі № 911/1065/24.
Наданий позивачем висновок експертизи був долучений судом до матеріалів справи як доказ, що має значення для розгляду даної справи.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
В силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до положень частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Будь-яких заперечень Відповідач станом на 21.07.2025р. суду не надавав.
Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи.
Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення.
За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
Таким чином, у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 ГПК України, має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У контексті наведеного вище, суд наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Суд констатує, що надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне клопотання представника позивача про розподіл витрат на правову допомогу задовольнити в повному обсязі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на отримання вказаного висновку експертизи в розмірі 48 000 грн..
Керуючись ст.ст.129,130,232-235,244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Дочірнього підприємства "МЕГАТРАНС-2" від 03.07.2025р. за вх.№ 2-1030/25 про розподіл судових витрат по справі № 911/1065/24 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Лінія 1" (08162, Київська область, Фастівський район, смт. Чабани, Одеське шосе, 8, код ЄДРПОУ 30728887) на користь Дочірнього підприємства "МЕГАТРАНС-2" (67663, Одеська область, Біляївський район, сільрада Усатівська, автодорога Київ-Одеса, 462км+828м, код ЄДРПОУ 40605906) витрат на проведення судової економічної експертизи у розмірі 48 000 (Сорок вісім тисяч) грн.
3. В іншій частині додаткових вимог - відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Відповідно до ст.ст.254,256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено 28.07.2025.
Суддя Т.Г. Пінтеліна