79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
24.07.2025 Справа № 914/1173/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лого Транс», м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трасмарт СМ», с. Ставчани Львівського району Львівської області,
про: стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 883 856,23 грн
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання Р.Р. Волошин
За участю представників сторін:
позивача: Зонов Б.С. - представник
відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лого Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трасмарт СМ» про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 883 856,23 грн.
Ухвалою суду від 15.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 19.06.2025 суд закрив підготовче провадження у справі №914/1173/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.07.2025.
В судовому засіданні 24.07.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що в рамках виконання укладеного сторонами Договору поставки № 060923/КП-02 від 06.09.2023 Позивачем в період з 10.02.2025 по 12.03.2025 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 883 856,23 грн однак відповідачем поставлений товар не було оплачено внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 883 856,23 грн.
В судове засідання 24.07.2025 представник відповідача не з'явився. Проти задоволення позову заперечив у відзиві на позовну заяву (вх.№11755/25 від 06.05.2025), в обгрунтування своїх заперечень посилається на те, що відповідно до п.6.6. укладеного між сторонами договору поставки з урахуванням протоколу розбіжностей: «Вимога Постачальника по оплаті поставленого товару може бути припинена шляхом зарахування вимог Покупця по оплаті поверненого товару або товару, що підлягає поверненню Постачальнику, вимог Покупця по оплаті послуг, зазначених Додатку №6 до цього Договору, вимог Покупця по оплаті штрафів, інших зустрічних вимог Покупця за цим Договором іншими Договорами, укладених між Сторонами.»
Згідно Додатку №6 до Договору поставки, Покупець (відповідач) надавав Постачальникові (позивачу) ряд маркетингових послуг, і у випадку затримки оплати таких послуг, згідно п.4. даного додатку, Покупець мав право затримати оплату за товар або реалізувати взаємозалік. Станом на сьогодні, сума наданих Відповідачем послуг та неоплачених Позивачем становить 2106,18 грн.
Так як оплата вказаних послуг не була оплачена, а перед тим відбувалася із затримкою, тому Покупець здійснював затримку в оплаті товару, на що мав право згідно умов договору. Таким чином, розмір загальної заборгованості Відповідача перед Позивачем має бути зменшена на 2106,18 грн.
Оскільки Позовна була подана в електронній формі, то Позивач неправильно здійснив розрахунок, та сплатив судовий збір в підвищеному розмірі. У зв'язку з чим заперечує проти покладення на відповідача заявленої суми судового збору.
В судовому засіданні 24.07.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГО-ТРАНС» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАРТ СМ» (Покупець) було укладено Договір поставки товару № 060923/КП-02.
У відповідності до положень пункту 1.2. Договору, Постачальник продає та поставляє, а Покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором.
Товар поставляється Постачальником окремими партіями відповідно до замовлень на поставку. Постачальник зобов'язується приймати від Покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку за адресами, в кількості і на дату, заначені в замовленні своїми транспортними засобами і за свій рахунок (пункт 2.1. Договору).
Відповідно до п.6.5. Договору, Покупець здійснює оплату на 45 календарний день з моменту отримання товару.
Згідно п. 6.5.3. Договору сторони домовилися, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості у першу чергу сплачується основна сума боргу починаючи з суми найдавніших товарних накладних, за якими минає термін оплати, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка та в останню чергу відшкодовуються інші витрати, пов'язані з виконанням зобов'язання за цим Договором.
Так, на виконання умов Договору поставки, Позивачем було поставлено, а Відповідачем було прийнято Товар на загальну суму 883 856,23 грн, що підтверджується видатковими накладними за період з 14.11.2024 по 12.02.2025 які підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.
Також, 03 січня 2025 року сторони уклали Акт звірки взаєморозрахунків яким зафіксована заборгованість відповідача перед позивача в розмірі 882 299,45 грн.
Однак, Відповідач не здійснив оплату товару у встановлений строк внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 882 299,45 грн.
Враховуючи відсутність оплати заборгованості за поставлений товар позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із матеріально-правовою вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 882 299,45 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦПК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 193 Господарського кодексу України, передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Забіяка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» було укладено №060923/КП-02 від 06.09.2023, згідно умов якого продавець зобов'язувався поставити у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти повар та своєчасно оплатити.
Матеріалами справи підтверджується, що Позивач передав у власність Відповідача товар на суму 882 299,45 грн, який відповідач не оплатив.
Суд звертає увагу, що не оплачені видаткові накладні підписані з боку відповідача без застережень.
Також, у матеріалах справи міститься Акти звірки взаєморозрахунків за грудень 2024 року яким зафіксовано, зокрема, що станом на 03.01.2025 заборгованість ТзОВ «Трансмарт СМ» перед ТзОВ «Забіяка» складає 882 299,45 грн. Вказаний акт підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача.
Докази оплати вказаної заборгованості у матеріалах справи відсутні.
Відповідач стверджує, що на підставі п.6.6. укладеного між сторонами договору поставки сума основного боргу має бути зменшена на 2106,18 грн, оскільки сума наданих Відповідачем послуг та неоплачених Позивачем становить 2106,18 грн, що на думку відповдіача підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 24.04.2025.
Так як оплата вказаних послуг не була оплачена, а перед тим відбувалася із затримкою, тому Покупець здійснював затримку в оплаті товару, на що мав право згідно умов договору.
Однак суд звертає увагу, що акт звірки взаєморозрахунків від 24.04.2025 наданий відповідачем не підписаний сторонами, в тому числі відповідачем.
Відтак суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність підстав для зменшення суми заборгованості на 2106,18 грн.
З огляду на наведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю в розмірі 523 417,63 грн.
Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 52 500,00 грн, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
В матеріалах справи міститься: Договір №03/03/25 від 03 березня 2025 року про надання правничої допомоги, Акт виконаних робіт від 03.04.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Зонова Богдана Станіславовича, довіреність від 03.04.2025, згідно яких вбачається, що всього ТзОВ «Лого Транс» надано правничої допомоги на суму 52 500,00 грн.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у Постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у Постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Таким чином, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.
Клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами від ТзОВ «Трансмарт СМ» не надходило.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є правомірною, такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відтак, вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі - у розмірі 52 500,00 грн.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір у справі покладається на відповідача в розмірі 13 257,84 грн.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 185, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» (81118, Львівська область, Львівський район, с. Ставчани, вул. Шевченка, 9А; код ЄДРПОУ 43023513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лого Транс» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка 12; код ЄДРПОУ 37817344) 883 856,23 грн основної заборгованості, 13 257,84 грн витрат по сплаті судового збору та 52 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 29.07.2025.
Суддя Березяк Н.Є.