ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
28 липня 2025 року Справа № 903/260/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Черначук А.Д.
розглянувши у відкритому судовому матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 5 травня 2025 року по справі №903/260/25 (суддя Вороняк А.С.)
час та місце постановлення ухвали: 5 травня 2025 року; м. Луцьк, пр. Волі, 54а; повний текст ухвали виготовлено 12 травня 2025 року
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Волинській області
про скасування державної реєстрації земельної ділянки
за участю представників:
від Позивача - Яковчук О.Д.;
від Відповідача - Кушнікова К.М..
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (надалі - Позивач) звернулося в Господарський суд Волинської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (надалі - Відповідач) в якому просить скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 07:102:000:00:01:003:1292.
Обґрунтовуючи наявність підстав для звернення з даним позовом Позивач вказує, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 317608387) від 14 грудня 2022 року право власності на земельну ділянку ТзОВ "Гербор-холдінг" (реєстраційний номер облікової картки 30088756) кадастровий №07:102:000:00:01:003:1292, цільове призначення для будівництва та обслуговування виробничих приміщень площею 0,7191 Га скасовано, а наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права Позивача, оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою. Дана відповідь на відзив з додатками долучена до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 5 травня 2025 року, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу, закрито провадження в справі №903/260/25 (а.с. 147-149). Роз'яснено Позивачу право звернутися до суду адміністративної юрисдикції.
Приймаючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що врахувавши предмет і підстави цього позову, характер спірних правовідносин та, встановивши, що дії Позивача не стосуються реєстрації речових прав на земельну ділянку, фактично спору про речове право у справі, яка розглядається не виникло (згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 1 травня 2025 року в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про власника земельної ділянки площею 0,7191 Га за кадастровим номером 0710200000:01:003:1292) і, що Відповідач у спірних правовідносинах діє саме як суб'єкт владних повноважень, на якого в особі державного кадастрового реєстратора покладені функції, серед іншого, щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок (у визначених законом випадках), господарський суд дійшов висновку про те, що цей спір, з урахуванням встановлених обставин справи, підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 154-156) в якій з підстав, висвітлених в ній, просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач, зокрема, виходив з того, що у публічній карті України та у відомостях про земельну ділянку значиться земельна ділянка під кадастровим №07:102:000:00:01:003:1292, як приватна, що з позиції апелянта є суперечливим до рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/1173/15 та є перешкодою для виготовлення технічної документації на земельну ділянку Позивача. Без скасування державної реєстрації земельної ділянки по вул. Генерала Шухевича, 126-А шляхом скасуванням кадастрового номера земельної ділянки на переконання скаржника неможливо продовжити виготовлення правовстановлюючих документів за Позивачем. Вказує, що саме тому Позивач звернувся до начальника Відповідача із листом за №ДН-3- 11/95 від 20 квітня 2023 року з проханням скасувати державну реєстрацію земельної ділянки по вул. Генерала Шухевича, 126-А міста Володимира-Волинського за кадастровим номером 07:102:000:00:01:003:1292. Інформаційним листом Відповідач повідомив, що скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Також, Позивач вказав, що без скасування державної реєстрації земельної ділянки по вул. Генерала Шухевича, 126-А шляхом скасування кадастрового номера земельної ділянки неможливо продовжити виготовлення правовстановлюючих документів за Позивачем, тому що оскаржуючи відповідні дії щодо державної реєстрації земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано за державою, фактично стосується заявлених майнових прав Позивача на цю земельну ділянку, яка, на його думку, є комунальною власністю. Апелянт наголошує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Скаржник зазначив, що у даній справі спір фактично стосується не оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з реалізацією його компетенції у сфері управління, а захисту права власності на земельну ділянку у передбачений законом спосіб. За таких обставин на переконання апелянта позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності за державою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірну земельну ділянку є приватно-правовою також за наведених мотивів.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 19 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження в справі № 903/260/25 за апеляційною скаргою Позивача. Запропоновано Відповідачу надати відзив на апеляційну скаргу Позивача з доказами його надсилання.
25 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому Відповідач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Відповідач вказав, що для скасування державної реєстрації земельних ділянок необхідні правові підстави визначені Земельним кодексом України та Законом України "Про Державний земельний кадастр", а відомості про земельну ділянку, розташовану на вул. Генерала Шухевича,126-А, м. Володимир-Волинський за кадастровим номером 07:102:000:00:01:003:1292, яка згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 286111 перебувала у власності ТзОВ "Гербор-холдінг" перенесено з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку. Відповідач при цьому звертає увагу суду, що позивачем не доведено в чому Волягає незаконність дій відповідача. Констатує, що рішенням у справі № 903/1173/15 не визнано незаконної державної реєстрації земельної ділянки площею 0,7191 Га за кадастровим номером 07:102:000:00:01:003:1292 та що Відповідачем надано роз'яснення Позивачу, що для скасування державної реєстрації вищевказаної земельної ділянки необхідні правові підстави, а саме рішення суду.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 2 липня 2025 року проведення підготовчих дій закінчено; призначено розгляд апеляційної скарги на 28 липня 2025 року об 15:20 год..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 липня 2025 року заяву представника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №903/260/25 задоволено.
В судовому засіданні від 28 липня 2025 року, представник Позивача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та з підстав, висвітлених в ній, просив апеляційний господарський суд її задоволити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції. Представник Позивача вказав, що без скасування державної реєстрації земельної ділянки по вул. Генерала Шухевича, 126-А шляхом скасуванням кадастрового номера земельної ділянки неможливо продовжити виготовлення правовстановлюючих документів за Позивачем та що листом Відповідач повідомив, що скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Представник зазначив, що у даній справі спір фактично стосується не оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з реалізацією його компетенції у сфері управління, а захисту права власності на земельну ділянку у передбачений законом спосіб. Вважає, що позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності за державою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірну земельну ділянку є приватно-правовою.
В судовому засіданні від 28 липня 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі, та просив залишити ухвалу місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Відповідача вказав, що для скасування державної реєстрації земельних ділянок необхідні правові підстави, зокрема рішення суду, а відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 07:102:000:00:01:003:1292, яка згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 286111 перебувала у власності ТзОВ "Гербор-холдінг" перенесено з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку. Представник вважає, що Позивачем не доведено в чому полягає незаконність дій Відповідача. Звертає увагу, що рішенням у справі № 903/1173/15 не визнано незаконною державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,7191 Га за кадастровим номером 07:102:000:00:01:003:1292. Представник зазначив, що Позивач не звертався з офіційним запитом та переліком необхідної документації для проведення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки за Відповідачем.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та пояснень стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, Північно - західного апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити, оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до місцевого господарського суду.
При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся з позовом в якому просив скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 07:102:000:00:01:003:1292 мотивувавши це позов тим, що рішенням Господарського суду Волинської області від 10 вересня 2021 року, у справі № 903/1173/15, позовні вимоги Позивача до Володимир-Волинської міської ради, ТОВ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація", ТОВ "Гербор-холдінг" задоволено частково. Визнано незаконним рішення Володимир-Волинської міської ради № 24/18 від 16 квітня 2008 року "Про внесення змін до рішення міської ради № 23/26 від 27 лютого 2008 року"; визнано незаконним розпорядження Володимир-Волинської міської ради № 281-РВ від 7 серпня 2008 року "Про затвердження результатів проведеного аукціону 5 серпня 2008 року" в частині, що стосується земельної ділянки на вул. Генерала Шухевича, 126-А у м. Володимирі-Волинському ; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки на вул. Генерала Шухевича, 126-А від 12 серпня 2008 року, укладений між Володимир-Волинською міською радою та АТ "Володимир-Волинська "Будмонтажмеханізація"; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки на вул. Генерала Шухевича, 126-А від 17 липня 2009 року, укладений між АТ "Володимир-Волинська "Будмонтнжмеханізація" та ТзОВ "Гербор-холдінг"; визнано недійсним виданий ТзОВ "Гербор-холдінг" Державний акт серії ЯД № 286111 на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Генерала Шухевича, 126-А, кадастровий номер 07:102:000:00:01:003:1292.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 січня 2022 року вищевказане судове рішення залишено без змін. Водночас, Постановою Верховного Суду від 14 червня 2022 року в справі № 903/1173/15 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 січня 2022 року та рішення Господарського суду Волинської області від 10 вересня 2021 року в справі № 903/1173/15 залишено без змін.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 317608387) від 14 грудня 2022 року право власності на земельну ділянку ТзОВ "Гербор-холдінг" (реєстраційний номер облікової картки 30088756 ) кадастровий №07:102:000:00:01:003:1292, цільове призначення для будівництва та обслуговування виробничих приміщень площею 0,7191 Га скасовано.
Однак, як вказує Позивач, у публічній карті України та у відомостях про земельну ділянку ця земельна ділянка значиться під кадастровим №07:102:000:00:01:003:1292, як приватна, що є суперечливим до рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/1173/15.
Позивач вказує, що цей запис є перешкодою для виготовлення технічної документації на земельну ділянку для Позивача, оскільки без скасування державної реєстрації земельної ділянки по вул. Генерала Шухевича, 126-А шляхом скасування кадастрового номера земельної ділянки неможливо продовжити виготовлення правовстановлюючих документів за Позивачем.
Враховуючи ці обставини Позивач звернувся до Відповідача із листом за №ДН-3- 11/95 від 20 квітня 2023 року з проханням скасувати державну реєстрацію земельної ділянки по вул. Генерала Шухевича, 126-А міста Володимира-Волинського за кадастровим номером 07:102:000:00:01:003:1292. Інформаційним листом Відповідач повідомив, що скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
В силу дії частини 10 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
При цьому Позивач доводить, що судовим рішенням у справі №903/1173/15 не вирішено питання щодо скасування державної реєстрації на земельну ділянку, оскільки провадження у справі №903/1173/15 відкрито 6 листопада 2015 року, а частину десяту статті 24 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 340-IX від 5 грудня 2019 року.
Також, Позивач зазначає, що слід взяти до уваги, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності на земельну ділянку ТзОВ "Гербор-холдінг" (реєстраційний номер облікової картки 30088756) за кадастровим №07:102:000:00:01:003:1292, цільове призначення для будівництва та обслуговування виробничих приміщень площею 0,7191 Га скасовано.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 5 травня 2025 року, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу, закрито провадження в справі №903/260/25 (а.с. 147-150) та роз'яснено Позивачу, що розгляд даної справи віднесено до суду адміністративної юрисдикції у порядку адміністративного судочинства.
Зважаючи на основний довід апеляційної скарги Позивача щодо порушення місцевим господарським судом під час винесення оскаржуваної ухвали норм процесуального права щодо визнання підсудності даної справи за адміністративним окружним судом, колегія суддів зауважує наступне.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (схожий правовий висновок також наведено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 904/1083/18).
Водночас, за змістом частини 1 статті 19 Цивільно процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства.
Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є: по-перше, наявність у них спору про право цивільне; по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).
Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб'єктний склад учасників у цій справі.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
В той же час, в дані справі (що й було по суті ж підтверджено виступом самих представників в судовому засіданні) відсутні будь-які офіційні рішення Відповідача, прийняті за зверненнями Позивача, з огляду саме на не офіційним звернення Позивача до такого органу за відсутності можливості виготовити технічну документацію на земельну ділянку та з огляду на наявність відомостей про земельну ділянку під кадастровим №07:102:000:00:01:003:1292 в державному земельному кадастрі. Тобто в даному випадку зі сторони Відповідача, як суб'єкта публічно владних повноважень, відсутня будь-яка дія чи бездіяльність, що є основою для віднесення даних правовідносин до публічно-правових, та що б могло вказувати на існування підстав для розгляду справи окружним адміністративним судом.
За таких обставин колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що дана справа фактично стосується заявлених майнових прав Позивача на земельну ділянку, приналежність якої Позивачу, за твердження апелянта, встановлена судовим рішенням по справі № 903/1173/15.
Таким чином, з огляду на відсутність дій чи бездіяльності Відповідача (які б проявилися у вчиненні чи відмови у вчинення реєстраційних дій на виконання своїх безпосередніх посадових обов'язків за офіційним зверненям особи) у даній справі спір фактично стосується не оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з реалізацією його компетенції у сфері управління, а оформлення права власності на земельну ділянку, що за доводами позовної заяви, набута на підставі судового рішення по справі № 903/1173/15.
Дане ж в свою чергу, вказує на помилковість висновків місцевого господарського суду, що знайшли своє відображення в оскаржуваній ухвалі.
Крім того в даному випадку прослідковується ситуація, коли за встановлених вище обставин, Позивач звернувшись до окружного адміністративного за відсутності належних доказів щодо дії чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, отримає відмову в задоволенні своїх позовних вимог, та як наслідок Позивач буде позбавлений належного захисту своїх прав (з огляду на те, що господарський суд першої інстанції передав уже дани спір окружному адміністративному суду).
В той же час, колегія суду звертає увагу і на те, що в діях Відповідача, прослідковується суперечливість поведінки, адже, Відповідач у листі на запит Позивача зазначає, що скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» можливо у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Дане стало підставою для звернення Позивача до суду з позовом для захисту його невизнаного, порушеного права на земельну ділянку. Однак, Відповідач зазначаючи про необхідність вчинення реєстраційної дії саме на підставі судового рішення, в той же час, заперечує проти задоволення позовних вимог (заперечуючи також і проти задоволення апеляційної скарги) Позивача щодо отримання такого рішення, чинячи перешкоди для здійснення Позивачем всіх дій необхідних для судового захисту щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки.
У рішенні від 28 лютого 2008 року у справі «Церква села Сосулівка проти України» (Tserkva Sela Sosulivka v. Ukraine; (заява № 37878/02) ЄСПЛ зазначив, що заявник мав доступ до судів різної юрисдикції, проте жодний з них не розглянув по суті його скарги, оскільки суди вважали, що вони не мають юрисдикції розглядати такі питання, незважаючи на те, що процедурних вимог прийнятності було дотримано. У цьому випадку ЄСПЛ дійшов висновку, що така відмова прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Особа, яка вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод, має право звертатися до суду із відповідними вимогами щодо відновлення її порушеного права.
Висновок суду про закриття провадження у справі з підстав неможливості її розгляду в порядку господарського судочинства, з урахуванням відсутності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, по суті становитиме неможливим її розгляд в порядку адміністративного судочинства, що в подальшому може призвести до порушення прав Позивача на доступ до правосуддя і порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (на що виносячи оспорювану ухвалу не звернув увагу суд першої інстанції).
Колегія суддів резюмує, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів, чого в даному випадку судом першої інстанції не встановлено.
Підсумовуючи усе описане вище позовна вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки на спірну земельну ділянку належить до юрисдикції господарських судів та має бути розглянута за правилами господарського судочинства.
Враховуючи все наведене вище, зважаючи на встановленні процесуальні порушення, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про закриття провадження по справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим помилково закрив провадження та зазначив про віднесення даної справи до суду адміністративної юрисдикції.
У відповідності до частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про закриття провадження у справі (пункт 13).
Згідно з частиною 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Статтею 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При цьому, в силу дії статті 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги Позивача та скасування ухвали Господарського суду Волинської області від 5 травня 2025 року в справі №903/260/25 та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не вирішує питання щодо відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання Позивачем апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, оскільки не вирішує спір по суті. Такий (судовий збір) підлягає розподілу за наслідками вирішення спору Господарським судом Волинської області.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 5 травня 2025 року по справі №903/260/25 - задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 5 травня 2025 року по справі №903/260/25 - скасувати.
3. Справу № 903/260/25 направити до Господарського суду Волинської області для подальшого розгляду.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 30 липня 2025 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.