ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
28 липня 2025 року Справа № 918/1061/24(450/2316/24)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Тимошенко О.М.
при секретарі судового засідання Заславській В.В.
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Костюченка Станіслава Адамовича про ухвалення додаткового рішення у справі №918/1061/24(450/2316/24)
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.03.2025 (повний текст - 20.03.2025) у справі №918/1061/24(450/2316/24) (суддя Марач В.В.)
за зустрічним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 )
до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІН НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ІН НОМЕР_3 )
про визнання попереднього договору купівлі-продажу недійсним
сторони не забезпечили явку учасників
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.25 у справі №918/1061/24(450/2316/24) (головуючий суддя Саврій В.А., суддя Грязнов В.В., суддя Коломис В.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.03.2025 у справі №918/1061/24(450/2316/24) за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання попереднього договору купівлі-продажу недійсним залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
02.06.2025 від представника ОСОБА_1 адвоката Костюченка Станіслава Адамовича через систему "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. У заяві просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму понесених витрат по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 20000 гривень, а розгляд заяви провести без участі ОСОБА_1 та його представників.
04.06.2025 від представника ОСОБА_2 - адвоката Асташкіна Арсена Володимировича через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. У клопотанні, серед іншого, просив розгляд заяви проводити без його участі.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 24.07.2025 відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, а також у зв'язку із звільненням Грязнова Василя Володимировича з посади судді Північно-західного апеляційного господарського суду, передано судову справу №918/1061/24(450/2316/24) раніше визначеному у судовій справі судді (колегії суддів).
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/1061/24(450/2316/24) у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В.
Ухвалою суду від 24.07.2025 прийнято до свого провадження заяву представника ОСОБА_1 адвоката Костюченка Станіслава Адамовича про ухвалення додаткового рішення у справі №918/1061/24(450/2316/24) колегією суддів у складі головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В. Заяву про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні без виклику сторін. Розгляд призначено на 28 липня 2025р. об 16:10 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4.
Розглянувши заяву, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі статтею 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18.
Заявником на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надано копії договору про надання правової допомоги, ордеру, акту здачі-приймання послуг правничої допомоги.
Як вбачається з поданих доказів, між ОСОБА_1 та АО "Лінія права" укладено Договір про надання правової допомоги. Згідно пункту 1.1. Договору АО "Лінія права" бере на себе зобов'язання надати Замовнику правову допомогу при розгляді Господарським судом Рівненської області справи №918/1061/24(450/2316/24) про визнання удаваним попереднього договору, визнання укладеним договору купівлі-продажу майнових прав та визнання майнових прав та зустрічних позовних заяв. Пунктом 3.2 Договору сторони встановили фіксовану вартість гонорару, що становить 20000 (двадцять тисяч) гривень.
Згідно Акту здачі-приймання загальна вартість наданих адвокатських послуг становить 20000 грн.
ОСОБА_2 було подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. ОСОБА_2 вважає, що заявлені позивачем витрати підлягають лише частковому задоволенню. Вважає, що заявлений ОСОБА_1 до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі не відповідає критеріям, встановленим статтею 126 ГПК України, а саме критеріям реальності (дійсності та необхідності) та розумності.
Стверджує, що у наданому позивачем акті не вказано деталізації послуг з урахуванням витраченого адвокатом часу на кожний вид послуг, до того ж, правова позиція ОСОБА_1 по суті спору у такій категорії спорів є достатньо сформованою, предмет спірних правовідносин не є новим та не становить складності та витрачання великої кількості часу для опрацювання, практика щодо розгляду судами таких спорів має бути зрозумілою для адвоката, оскільки адвокат надає правову допомогу ОСОБА_1 у значній кількості справі з аналогічними спірними правовідносинами. І подані ОСОБА_1 документи за правовим обґрунтуванням є ідентичними у всіх таких справах.
Також зазначає, що обсяг доводів сторін спору та обсяг матеріалів справи у суді апеляціної інстанції є практично тотожним такому ж обсягу доводів та матеріалів, які були під час досліджені та проаналізовані під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції. Отже, надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції не потребувало від адвоката правового аналізу значного обсягу законодавства, судової практики, матеріалів справи оскільки такі дії вже було проведено під час розгляду справи у суді першої інстанції. Й суд першої інстанції визнав обґрунтованою вартість витрат на того ж адвоката ОСОБА_1 за весь час розгляду справи судом першої інстанції у сумі 10000 грн.
Крім цього зазначає, що поданий заявником відзив на апеляційну скаргу не потребував значної кількості годин на виготовлення, є таким що фактично дублюються та повторюються за змістом в значній кількості справ.
На підставі викладеного ОСОБА_2 просить суд зменшити розмір витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції, які підлягають розподілу між сторонами до розміру не більше 2500,00 грн. Також просить розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення здійснити без участі ОСОБА_2 та його представника.
Колегія суддів приймає до уваги, що Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначено, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Отже, у даній справі вартість правових послуг, що надаються замовнику встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником відповідача часу, а отже, розмір витрат є визначеним, та становить 20000,00 грн.
Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/13071/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20 викладено висновки, згідно з яким для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Суд дійшовши висновку про часткове задоволення заяви, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п'яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який відповідач та адвокат обумовили.
Разом з тим, суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між відповідачем та адвокатом за укладеними договорами про надання правової (правничої) допомоги, позаяк обов'язок виконання прав і обов'язків за цими договорами не змінюється і не припиняється у зв'язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на позивача не в повній сумі, про яку домовились відповідач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).
Колегія суддів встановила, що обсяг доводів сторін спору та обсяг матеріалів справи у суді апеляційної інстанції є практично тотожним такому ж обсягу доводів та матеріалів, які були досліджені та проаналізовані під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, а тому надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції не потребувало від адвоката правового аналізу значного обсягу законодавства, судової практики, матеріалів справи оскільки такі дії вже було проведено під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Заявлений розмір витрат у сумі 20000,00 грн колегія суддів вважає не співрозмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданим адвокатами послуг та виконаними роботами.
Оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, а також враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу та доводів в його обґрунтування, колегія суддів дійшла висновку, що сума відшкодування витрат позивача за зустрічним позовом на правничу допомогу, пов'язана з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 10000,00 грн є співмірною, і, відповідно, покладається на ОСОБА_2 .
У решті витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн слід відмовити.
Керуючись ст.ст.126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Заяву представника ОСОБА_1 задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) 10000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У решті вимог - відмовити.
4. Господарському суду Рівненської області видати наказ на виконання цієї постанови.
5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткової постанови складено 30.07.2025.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Тимошенко О.М.