вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" липня 2025 р. Справа№ 920/89/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Коробенка Г.П.
Кравчука Г.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Сеника Андрія Вікторовича на рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2024 (повний текст складено та підписано 04.04.2024)
у справі №920/89/24 (суддя Вдовенко Д.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта"
до Фізичної особи - підприємця Сеника Андрія Вікторовича
про стягнення 247218,84 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 247 218 грн 84 коп., в тому числі 132 130 грн 27 коп. заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажу, 22 903 грн 79 коп. пені, 39 747 грн 68 коп. 30% річних, 52 437 грн 10 коп. інфляційних втрат відповідно до договору про надання послуг з організації перевезення відправлень № 678541 від 19.06.2020, укладеного між сторонами.
У відзиві на позов відповідач просив залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Відповідач також зазначав, що відповідно до п. 9.1. договору усі суперечки та розбіжності, які виникають під час виконання цього договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів та досудового врегулювання спору. Пунктом 9.2. договору сторони погодили, що лише у разі неможливості владнати питання шляхом переговорів та досудового врегулювання спору суперечки між сторонами підлягають вирішенню відповідно до чинного законодавства України, тобто в судовому порядку. Відповідач не отримував від позивача жодної претензії/листа щодо вирішення спору шляхом переговорів з посиланням на необхідність здійснення звірки взаєморозрахунків, хоча за договором сторонами було визначено як обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору. Відповідач зазначає, що на підтвердження надання послуг з організації перевезення відправлень позивач надав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2020, від 10.12.2020, від 20.12.2020, від 31.12.2020, від 20.01.2021, від 31.01.2021, від 10.02.2021, від 20.03.2021, від 31.03.2021, від 30.04.2021 у кожному з яких вказано - "Назва робіт - організація перевезень відправлень; одиниця виміру - послуга; кількість послуг - 1", при цьому акти складені абсолютно на різні суми, що істотно відрізняються одна від одної. Надані позивачем акти не відповідають вимогам частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять недоліки, які не дозволяють суду встановити зміст та обсяг господарської операції. Згідно п. 5.3. договору акти наданих послуг складаються і надсилаються замовнику експедитором щомісячно. Із наданих позивачем актів вбачається, що у грудні місяці 2020 року позивачем було складено три акти, у січні місяці 2021 року - два, у березні місяці 2021 року - також два. Із жодного акту неможливо встановити щодо якого саме періоду здійснення відправлень чи щодо перевезення яких саме відправлень складені такі акти. Відповідно до пункту 2 актів здачі-приймання робіт (надання послуг): "послуги за замовленням надані згідно Е/Н в повному обсязі". Відповідач зазначає, що до позовної заяви не додано доказів того, що замовник (відповідач) звертався за наданням послуг до позивача на виконання умов укладеного договору, а саме: відсутні докази на підтвердження того, які саме послуги замовляв відповідач; відсутні докази того, які діяли тарифи між сторонами договору на час надання послуг. Також в матеріалах позовної заяви відсутні "Умови надання послуг, затверджені експедитором" на підставі яких, в тому числі, позивач надає послуги експедитора. Позивачем до матеріалів позову не додано експрес-накладні на відправлення, які він повинен був скласти відповідно до вимог п. 3.3.2 договору. За цих обставин неможливо дійти висновку про визначений замовником маршрут, про належне оформлення, передачу, прийняття вантажу до перевезення. До матеріалів позовної заяви не додані транспортні документи про перевезення та доставку відправлень (вантажу) одержувачу, у разі якщо мало місце перевезення вантажу (відправлень). За відсутності вищевказаних документів, додані односторонньо підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не можуть бути оцінені як вірогідні, допустимі та належні докази фактичного надання відповідачу послуг на заявлену до стягнення суму. Відповідач зазначає про порушення позивачем загального строку позовної давності, зокрема, відповідно до п. 5.1 договору відповідач мав сплатити вартість наданих послуг протягом 2 банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг. За цих обставин послуга за актом № НП-004608839 від 30.11.2020 на суму 20 640 грн 51 коп. мала бути сплачена 02.12.2020, послуга за актом НП-004657362 від 10.12.2020 на суму 29 618 грн 21 коп. мала бути сплачена 14.12.2020 (враховуючи вихідні дні), послуга за актом НП-004708197 від 20.12.2020 на суму 25 574 грн 41 коп. мала бути сплачена 22.12.2020, послуга за актом НП-004752642 від 31.12.2020 на суму 860 грн 28 коп. мала бути сплачена 04.01.2021 (враховуючи вихідні дні), послуга за актом НП-004835024 від 20.01.2021 на суму 12 913 грн 17 коп. коп. мала бути сплачена 22.01.2022. Саме з цих кінцевих дат сплати за надані послуги у позивача розпочався відлік загального строку позовної давності. Позовна заява датована 30.01.2024, тому подана з пропуском загального терміну позовної давності у відношенні зазначених актів здачі-прийняття робіт. Також відповідач зазначає про порушення позивачем спеціальної позовної давності для стягнення штрафних санкцій.
Позивач у відповіді на відзив підтримав позовні вимоги. Щодо заходів досудового врегулювання спору зазначив, що 17.04.2021 Сеник А.В. отримав від ТОВ "Нова Пошта" акт звірки взаєморозрахунків, що свідчив про наявність боргу перед товариством. Щодо недоведення та ненадання доказів надання послуг відповідачу позивач зазначає, що у позові детально описані і до позову додані документи, якими ТОВ "Нова Пошта" обґрунтовує позовні вимоги. Ці документи відповідають вимогам чинного законодавства, а відповідач прямо не спростовує те, що отримував послуги від позивача. Щодо порушення строку позовної давності, позивач посилається на судову практику, зокрема постанови Верховного Суду від 25.08.2021 по справі №914/1560/20, від 01.09.2022 по справі №910/14346/21. Щодо порушення спеціальної позовної давності для стягнення штрафних санкцій позивач зазначає, що ТОВ "Нова пошта" до позову подало розрахунок боргу, який прямо відповідачем не спростований. Відповідач не зазначає в якій саме частині та розмірі розрахунок є невірним.
Відповідачем подані заперечення, в яких він вказує, що направлення акту звірки взаєморозрахунків саме по собі не може вважатися досудовим врегулюванням спору, оскільки направлення лише акту звірки без надання розрахунків наведених в ньому сум та документального їх підтвердження не дає змоги встановити обґрунтованість наведених в акті звірки взаєморозрахунків. Із вказаних міркувань, незважаючи на те, що договором було закріплено домовленість між позивачем та відповідачем щодо досудового порядку врегулювання спору у разі виникнення такого, позивачем в порушення умов договору не було вжито заходи щодо досудового врегулювання спору, а також останнім не вживались заходи щодо проведення взаємних переговорів. З урахуванням умов договору саме експрес-накладними підтверджується обсяг наданих позивачем відповідачу послуг, вартість таких послуг та їх платник. Із наданих позивачем копій актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за №НП-004608839 від 30.11.2020, №НП-004657362 від 10.12.2020, №НП-004708197 від 20.12.2020, №НП-004752642 від 31.12.2020, №НП-004835024 від 20.01.2021, №НП-004906323 від 31.01.2021, №НП-004948861 від 10.02.2021, №НП-005145764 від 20.03.2021, №НП-005192523 від 31.03.2021, №НП-005344777 від 30.04.2021 неможливо встановити яку згідно них кількість послуг позивачем було надано та яку кількість перевезень було здійснено, а також їх вартість. При цьому, вказані акти підписані лише зі сторони позивача та на них відсутні підписи відповідача, що є підтвердженням того, що зазначена в них інформація, зокрема щодо обсягу, а також вартості заявлених послуг, не була остаточно погоджена.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.04.2024 у справі №920/89/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Сеника Андрія Вікторовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" 131173, 77 грн заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажу, 5000,00 пені, 39459,95 грн 30% річних, 52057, 50 грн інфляційних втрат, 3681, 44 грн витрат по сплаті судового збору, у задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Апелянт не погоджується з рішенням суду, вважає його необґрунтованим через неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
1)Позивачем не вжито заходів досудового врегулювання спору в порушення ст. 222 Господарського кодексу України, а також умов самого Договору, не було здійснено вирішення спору шляхом взаємних переговорів та досудового врегулювання спору.
В самій позовній заяві Позивач в порушення вимог п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України не зазначає відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, яке в даному випадку було обов'язковим, оскільки очевидно розуміє, що ним допущено обумовлений в Договорі порядок вирішення спорів.
Між тим, недотримання заходів досудового врегулювання спору є підставою для повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 5 ст. 174 ГПК України, а у випадку відкриття провадження у справі - підставою для залишення позову без розгляду згідно п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Відповідач не отримував від Позивача жодної претензії/листа по вирішенню спору шляхом переговорів з посиланням на необхідність здійснення звірки взаєморозрахунків, хоча за Договором сторонами було визначено як обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору. Вказане порушення згідно вимог ГПК України має наслідком залишення позовної заяви без розгляду.
2) Позивачем недоведено та ненадано доказів фактичного надання Відповідачу послуг на заявлену до стягнення суму.
Прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора (п. 2.6 договору).
У відповідності до умов п. 3.1.3 договору унормовано, що експедитор зобов'язується надати замовнику документи для оплати послуг. Податкова накладна надається експедитором замовнику в порядку та в строки, передбачені чинним законодавством України.
Відповідач не отримував будь-якої кореспонденції від Позивача, а докази спростування вказаної позиції Відповідача в матеріалах доданих до позовної заяви відсутні.
Акти здачі-прийняття робіт підписані лише зі сторони Позивача та на них відсутні підписи Відповідача, що є підтвердженням того, що зазначена в них інформація, зокрема щодо обсягу, а також вартості заявлених послуг, не була остаточно погоджена.
Надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не відповідають вимогам частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять недоліки, які не дозволяють суду встановити зміст та обсяг господарської операції.
Односторонньо підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не можуть бути оцінені як вірогідні, допустимі та належні докази фактичного надання Відповідачу послуг на заявлену до стягнення суму.
3) Позивачем порушено загальний строк позовної давності під час звернення до суду із позовною заявою.
Позовна заява датована 30.01.2024, пропущено загальний термін позовної давності у відношенні зазначених актів здачі -прийняття робіт:
- № НП-004608839 від 30.11.2020 на суму 20 640 грн 51 коп.;
- № НП-004657362 від 10.12.2020 на суму 29 618 грн 21 коп.;
- № НП-004708197 від 20.12.2020 на суму 25 574 грн 41 коп.;
- № НП-004752642 від 31.12.2020 на суму 860 грн 28 коп.;
- № НП-004835024 від 20.01.2021 на суму 12 913 грн 17 коп.
Вказані факти свідчать, що в частині позову про стягнення заборгованості за цими накладними суд має відмовити в задоволенні позову, а як наслідок пропорційно має бути і відмовлено в задоволені позову в частині сплати пені, 30% річних від суми заборгованості, інфляційних втрат та судового збору.
4) Позивачем порушено спеціальну позовну давність для стягнення штрафних санкцій.
Позивачем розраховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 30 % річних від суми заборгованості за період з 26.04.2021-26.04.2022.
Апелянт вважає визначення періоду нарахування штрафних санкцій необгрунтованим, а строк позовної давності, визначений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, станом на дату звернення з позовом таким, що сплив.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, оскаржуване рішення просить залишити без змін.
У запереченнях на відзив на апеляційну скаргу відповідач просить його залишити без розгляду як такий, що поданий з пропуском строку на його подання, що заслуговує на увагу та узгоджується з матеріалами справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Сеника Андрія Вікторовича на рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2024 у справі №920/89/24, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2025 справу №920/89/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Кравчука Г.А., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Сеника Андрія Вікторовича на рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2024 у справі №920/89/24, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
19.06.2020 між сторонами укладений договір про надання послуг з організації перевезення відправлень (шляхом приєднання відповідача до договору згідно із заявою від 19.06.2020), за умовами якого позивач зобов'язується за плату та за рахунок відповідача організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення, а відповідач зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 2.3., 2.4., 2.5. договору експедитор надає замовнику послуги на умовах договору та згідно з Умовами надання послуг, затвердженими експедитором. За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua. Тарифи можуть змінюватися експедитором в односторонньому порядку шляхом розміщення змінених тарифів на офіційному сайті.
Прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора (п. 2.6. договору).
Згідно п. 5.1.-5.8. договору загальна ціна договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами Експедитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100 % вартості послуг упродовж 2 (двох) банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг Експедитора.
Оплата послуг експедитора може здійснюватися попередньою оплатою (авансовим платежем), на підставі рахунку-фактури експедитора. Списання грошових сум з попередньої оплати (авансу платежу) проводиться згідно з актами наданих послуг.
Експедитор щомісячно складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику одним із способів на власний вибір: шляхом направлення підписаних та скріплених печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання Замовником; шляхом направлення актів в електронному вигляді, з накладенням електронних цифрових підписів. Підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється сторонами з урахуванням порядку та строків, що визначені умовами п. 5.4. договору. Адреса електронної пошти замовника для обміну електронними документами вказується замовником в заяві про приєднання.
Замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг (далі за текстом - акт) та повертає експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів.
Не підписання замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги Експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії Замовника відсутні й Замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.
Незгода замовника з новими тарифами експедитора є підставою для одностороннього розірвання договору експедитором. Надання замовником відправлення для транспортування є свідченням того, що замовник погоджується з тарифами експедитора.
У разі порушення замовником строку оплати послуг експедитора більш ніж на 10 (десять) робочих днів від граничного строку оплати, встановленого п. 5.1 договору, експедитор має право в односторонньому порядку припинити надання послуг із відстроченням оплати та перевести замовника на умови надання послуг із попередньою оплатою згідно з чинними тарифами експедитора. Переведення замовника на умови надання послуг із попередньою оплатою не звільняє замовника від обов'язку сплатити всю суму заборгованості Експедитору.
Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором.
Замовник зобов'язується завчасно (не менше як за 5 робочих днів) повідомляти експедитора на адресу електронної пошти zmina@novaposhta.ua, про зміну своєї адреси електронної пошти для обміну електронними документами, зазначеної в заяві про приєднання та/або про зміну програмного забезпечення (системи), що використовується замовником для обміну документами в електронному вигляді.
Договір набуває чинності з моменту прийняття Експедитором від Замовника Заяви про приєднання та діє до дати відмови будь-якої Сторони від Договору, але не раніше виконання однією із Сторін взятих на себе обов'язків (п. 8.1. договору).
За умовами п. 9.1., 9.2. договору усі суперечки та розбіжності, які виникають під час виконання цього договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів та досудового врегулювання спору. У разі неможливості владнати питання шляхом переговорів та досудового врегулювання спору суперечки між сторонами підлягають вирішенню відповідно до чинного законодавства України.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не розрахувався за надані послуги згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) у встановлений договором строк, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 132 130 грн 27 коп.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частина перша статті 903 ЦК України визначає, що у разі, коли договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004608839 від 30.11.2020 позивач надав відповідачу послуги з організації перевезень відправлень вартістю 20 640 грн 51 коп., акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004657362 від 10.12.2020 - вартістю 29618 грн 21 коп., акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004708197 від 20.12.2020 - вартістю 25574 грн 41 коп., акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004752642 від 31.12.2020 - вартістю 860 грн 28 коп., акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004835024 від 20.01.2021 - вартістю 12913 грн 17 коп., акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004906323 від 31.01.2021 - вартістю 31925 грн 30 коп., акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004948861 від 10.02.2021 - вартістю 5080 грн 08 коп., акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-005145764 від 20.03.2021 - вартістю 4290 грн 26 коп., акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-005192523 від 31.03.2021 - вартістю 271 грн 55 коп. Загальна вартість послуг - 131173 грн. 77 коп.
Ці акти наданих послуг разом з виставленими рахунками-фактури та актом звірки взаєморозрахунків надіслані позивачем відповідачу 14.04.2021 та отримані останнім 17.04.2021, що підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та повідомленням про вручення поштового відправлення від 14.04.2021.
Оскільки акти не підписані відповідачем, а матеріали справи не містять доказів вмотивованої відмови відповідача від підписання актів, надання відповідних письмових пояснень, доказів висловлення відповідачем заперечень щодо вартості та обсягу послуг у встановлений договором строк, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання актів погодженими у відповідності до п. 5.4. договору, а послуги -наданими у повному обсязі.
Доказів оплати послуг у встановлені договором строки відповідач не подав.
Твердження відповідача про неподання позивачем належних доказів на підтвердження факту надання послуг, зокрема неподання позивачем експрес-накладних, що є підставою для відмови у задоволенні позову, визнані судом необґрунтованими з огляджу на наступне.
За умовами договору експрес-накладною оформлюється прийняття експедитором відправлення для надання послуг. Водночас надання послуг оформлюється актом на підставі фактично наданих послуг. Саме акт наданих послуг є підставою для здійснення розрахунків.
На підтвердження фактичного надання послуг, їх вартості позивач крім актів, подав також специфікації до кожного акту, які містять відомості про номери та дати експрес-накладних, маршрут, відправника, отримувача, опис вантажу, вагу, вартість вантажу, вартість наданих послуг по кожній експрес-накладній.
Відповідач не спростував жодними доказами відомості, зазначені у специфікаціях до актів наданих послуг щодо фактично наданих послуг.
З урахуванням викладених обставин, критерію вірогідності доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що позивач підтвердив належними доказами факт надання відповідачу послуг за договором на загальну суму 131 173 грн. 77 коп.
Відповідач послуги у встановлений договором строк не оплатив, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Твердження відповідача про наявність підстав для залишення позову без розгляду обґрунтовано відхилені судом з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Згідно ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Положеннями п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Положеннями ч. 2 ст. 222 Господарського кодексу України (досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності), на яку вказує відповідач, передбачене право, а не обов'язок суб'єкта господарювання звернутися з письмовою претензією.
За цих обставин, підстави для залишення позову без розгляду згідно п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України відсутні.
Невжиття заходів досудового врегулювання спору за домовленістю сторін не позбавляє сторону права на звернення до господарського суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення та не є підставою для повернення позовної заяви чи відмови у задоволенні позову.
Частиною 2 ст. 19 ГПК України визначено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг, обґрунтованими є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 131173 грн. 77 коп. заборгованості.
Щодо акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-005344777 від 30.04.2021 вартістю 956 грн 50 коп., судом встановлено не подання позивачем доказів його направлення відповідачеві відповідно до умов договору (в описі вкладення до цінного листа від 14.04.2021 акт відсутній, докази його направлення відповідачу в електронному вигляді позивач не подав).
З урахуванням погоджених сторонами у договорі строків оплати (упродовж 2 (двох) банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг Експедитора), визначеного у договорі обов'язку позивача надіслати відповідачу акти, за відсутності доказів виконання цього обов'язку, суд дійшов правильного висновку, що на дату звернення позивача з позовом до суду строк оплати послуг за актом № НП-005344777 від 30.04.2021 не настав, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 956 грн 50 коп. є передчасними.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено порушення відповідачем договірних зобовязань щодо своєчасної оплати наданих послуг вартістю 131173 грн. 77 коп.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 6.3.1 договору, за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30 % річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, і становить 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до розрахунку позивача, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховані інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 52 437 грн 10 коп. за період з 26.04.2021 до 30.01.2024 (з урахуванням індексів інфляції за травень 2021 року - грудень 2023 року), 30 % річних в сумі 39 747 грн 68 коп., пеня в сумі 22903 грн 79 коп. за період з 26.04.2021 до 26.04.2022, виходячи з суми заборгованості в розмірі 132130 грн. 27 коп.
Судом перевірено обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений факт несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг вартістю 131173 грн 77 коп., та обґрунтовано визначено до стягнення з відповідача 39459 грн. 95 коп. 30 % річних, 22 737 грн 98 коп. пені, 52 057 грн 50 коп. інфляційного збільшення суми боргу.
Оскільки на дату звернення позивача з позовом до суду строк оплати послуг за актом № НП-005344777 від 30.04.2021 не настав, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 30 % річних, виходячи з вартості послуг за цим актом (956 грн. 50 коп.), відхилені судом як необгрунтовані.
Твердження відповідача про порушення позивачем строку позовної давності розглянуті, оцінені судом та встановлено наступне.
За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин.
Відповідно до постанови від 9 грудня 2020 року № 1236 в редакції від 25 квітня 2023 року Кабінет Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. установив на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією рф проти України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався. Указом Президента України від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженим Законом № 3564-IX від 06.02.2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023).
З урахуванням викладеного, обґрунтованими є висновки суду про звернення позивача до суду з позовом у межах позовної давності.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені, а також змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, і встановили її на рівні 30% річних від суми заборгованості.
Водночас суд зазначає, що заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.
На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).
Оцінюючи обставини справи для застосування правового механізму зменшення розміру пені, суд враховує, що розмір основної суми заборгованості становить 131 173 грн 77 коп.
Крім суми основного боргу, позивач заявив до стягнення і суд визнав такі вимоги правомірними та обґрунтованими, 39459 грн. 95 коп. 30 % річних, 22 737 грн 98 коп. пені, 52 057 грн 50 коп. інфляційного збільшення суми боргу, що у відсотковому відношенні до суми основного боргу становить 87%; 30% річних та пеня у відсотковому відношенні до суми основного боргу становлять 47 %.
Враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст.3 ЦК України, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 5000 грн. 00 коп.
Зменшуючи заявлений до стягнення розмір пені судом враховано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Зменшення пені до 5000 грн. є розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача. Стягнення судом 30 % річних, інфляційних втрат та частини пені забезпечує інтереси позивача у зв'язку з вчиненим порушенням іншою стороною договору.
За викладених обставин судом задоволено до стягнення з відповідача 131173 грн 77 коп. заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажу, 5000 грн 00 коп. пені, 39 459 грн 95 коп. 30% річних, 52057 грн 50 коп. інфляційних втрат, відповівдно в позові про стягнення з відповідача 956 грн 50 коп. заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажу, 165 грн 81 коп. пені, 287 грн 73 коп. 30% річних, 379 грн 60 коп. інфляційних втрат відмовлено, оскільки строк оплати послуг за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-005344777 від 30.04.2021 не настав на дату звернення позивача з позовом до суду.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, які є ідентичними запереченням проти позову, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Доводи та міркування скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній справі, та не впливають на прийняття рішення у даному спорі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Сеника Андрія Вікторовича на рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2024 у справі №920/89/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2024 у справі №920/89/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу - підприємця Сеника Андрія Вікторовича.
4. Матеріали справи №920/89/24 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук