ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про зупинення провадження у справі
29 липня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2976/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філінюка І.Г.
суддів Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання - Герасименко Ю.С.
за участю:
Прокурора - Уліцька А.В.;
від Приватного підприємства «ФРЕГАТ-2002» - адвокат Лупу С.С.;
від Південного офісу Держаудитслужби Куслій Т.Є.;
від Управління освіти Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області - Ковальов А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «ФРЕГАТ-2002»
на рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2025
по справі №916/2976/24
за позовом: Управління освіти Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
до відповідача: Приватного підприємства «Фрегат-2002»
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Південного офісу Держаудитслужби
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення суми.
суддя суду першої інстанції - Пінтеліна Т.Г.
місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст рішення складено та підписано: 17 квітня 2025 року.
Управління освіти Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Приватного підприємства «Фрегат-2002» про визнання додаткових угод недійсними та стягнення суми.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.04.2025 позов задоволено повністю.
Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 01.09.2020 року до Договору № 53 від 10.02.2020 року між Відділом освіти Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та Приватним підприємством «Фрегат-2002».
Визнано недійсною додаткову угоду № 6 від 31.05.2021 року до Договору № 12 від 05.02.2021 року між Відділом освіти Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та Приватним підприємством «Фрегат-2002».
Визнано недійсною додаткову угоду № 8 від 10.08.2021 до Договору № 12 від 05.02.2021 року між Відділом освіти Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та Приватним підприємством «Фрегат-2002».
Стягнуто з Приватного підприємства «Фрегат-2002» на користь Управління освіти Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, кошти що призвели до завищення вартості наданих послуг у розмірі 1 416 559 грн. 33 коп.
Обґрунтування рішення суду.
Судом встановлено, що додаткові угоди вчинені з порушенням частини 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», які суперечать інтересам держави та потребують негайного вжиття необхідних і достатніх заходів реагування, спрямованих на їх усунення, а тому мають бути визнані судом недійсними.
Судом також встановлено, що Додаткові угоди мають бути визнані недійсними ще з тієї підстави, що їх укладання призвело до збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%.
Узагальнені вимоги та доводи апеляційної скарги:
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Приватне підприємство «ФРЕГАТ-2002» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2025 у справі № 916/2976/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Управління освіти Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області відмовити у повному обсязі.
Скаржник зазначає, що позивач, який є розробником відповідних тендерних документацій, у додатку до них виклав проект договору, в якому визначив умову, що вартість послуг шкільних їдалень може змінюватись у разі зміни внаслідок коливання ринкових цін вартості набору продуктів харчування та збільшення ціни окремої послуги здійснюється внаслідок одноразового збільшення ціни за одиницю продукту харчування (товару), що входить до вказаного набору, яка може бути не більше 10 відсотків у разі коливання ціни такого продукту харчування (товару) на ринку.
Суд першої інстанції необґрунтовано залишив поза увагою, що саме Позивач був ініціатором проведення відповідних процедур закупівлі, ним же було у складі тендерної документації розроблено проект договору, ознайомившись з умовами якого, в тому числі з п. 10.4., Відповідач прийняв рішення про участь у вказаних процедурах закупівлі. Тобто, саме Позивач був ініціатором умов Договорів, які передбачені у пункті 10.4., на виконання яких між Позивачем та Відповідачем й було укладено спірні додаткові угоди, при підписанні яких жодних заперечень у Позивача не виникало.
Таким чином, враховуючи коливання ринкових цін вартості набору продуктів харчування та збільшення ціни за одиницю продукту харчування (товару), що входить до відповідного набору, у Позивача та Відповідача були наявні підстави для укладення оскаржуваних додаткових угод на виконання пункту 10.4. Договорів № 53 та № 12.
В свою чергу, суд першої інстанції залишив без уваги доводи Відповідача, що Позивач до позовної заяви не долучив жодні належні та допустимі докази, що ціна за одиницю продукту харчування (товару), що входить до відповідного набору за відповідний період не збільшилась та коливання ринкових цін вартості набору продуктів харчування не відбулось.
Скаржник зауважує, що волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а правочини були направленні на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
За розрахунками відповідача загальну суму за Договором № 53 від 10.02.2020 на підставі Додаткової угоди № 6 від 01.09.2020 збільшено на 423 343, 60 грн., а загальну суму за Договором № 12 від 05.02.2021 на підставі Додаткових угод № 6 від 31.05.2021 та № 8 від 10.08.2021 збільшено на 802 456, 18 грн. Загальна сума збільшення складає 1 225 799, 78 грн.
Однак, Позивач просить суд стягнути з Відповідача кошти в розмірі 1 416 559, 33 грн., який не відповідає дійсним обставинам справи та жодним чином не підтверджений належними та допустимими доказами.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «ФРЕГАТ-2002» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2025 по справі №916/2976/24.
Призначено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства «ФРЕГАТ-2002» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2025 по справі №916/2976/24 на 29.07.2025 о 15:30 год.
27.06.2025 до суду надійшло клопотання Приватного підприємства «ФРЕГАТ-2002» про зупинення апеляційного провадження до постановлення рішення Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
Клопотання Приватного підприємства «ФРЕГАТ-2002» мотивовані тим, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 29.01.2025 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення коштів для відступу (шляхом уточнення) від висновку щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, згідно з яким ціна за одиницю товару у будь-якому разі не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Колегією суддів встановлено, що передаючи справу № 920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів виходила, зокрема з того, що неможливість підняття ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї, що встановлена у договорі, створює ризики як для постачальників, які нестимуть матеріальні втрати від реалізації товарів за нижчими цінами, ніж встановлені на ринку, так і для покупців (зокрема, суб'єктів владних повноважень), які у випадку розірвання таких договорів не зможуть забезпечити належну та безперебійну роботу державних та комунальних підприємств. З урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку, сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений. З огляду на викладене, колегія суддів у справі № 920/19/24 зазначила про те, що підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є: - зміна законодавства: Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону України № 114-ІХ, утім не робила висновок щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 03.06.2021 № 1530-IX; - порушення принципу належного врядування з огляду на неоднакове праворозуміння пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»: Мінекономіки вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, у той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що в будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення у даній справі, врахував, у т.ч. й наведений вище висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (питання щодо відступлення від якого ставиться в ухвалі від 29.01.2025 у справі № 920/19/24) та безпосередньо посилався на нього.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це насамперед формування обґрунтованих правових позицій щодо застосування всіма судами у подальшій роботі конкретних норм матеріального права або дотримання норм процесуального права, що були неправильно використані судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, в якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи при цьому судам попередніх інстанцій результату вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики - це реалізація принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання Приватного підприємства «ФРЕГАТ-2002» про зупинення апеляційного провадження та зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «ФРЕГАТ-2002» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2025 по справі №916/2976/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
Керуючись статтями 228, 229, 234, 270 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-
Клопотання Приватного підприємства «ФРЕГАТ-2002» про зупинення апеляційного провадження - задовольнити.
Зупинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «ФРЕГАТ-2002» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2025 по справі №916/2976/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст ухвали складено 30.07.2025
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.