Провадження № 11-кп/821/274/25 Справа № 700/538/24 Категорія: ст. 336 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
23 липня 2025 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024250360000633 за апеляційною скаргою прокурора Лисянського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 06 грудня 2024 року у справі за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою, що оскаржується задоволено клопотання адвоката ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_8 у зв'язку із зміною обстановки та закриття кримінального провадження.
Звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК, на підставі ст.48 КК, у зв'язку зі зміною обстановки.
Кримінальне провадження №12024250360000633, відомості про яке внесені в ЄРДР 07.05.2024 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК закрито.
Підставою для постанови такого рішення надання ОСОБА_8 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 07 березня 2025 року згідно наказу Мінекономіки від 22 липня 2024 року № 17577. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_8 на даний час не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022, тому відбулись зміни обстановки вчиненого обвинуваченим діяння та він перестав бути суспільно небезпечним.
Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор Лисянського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 06.12.2024 щодо ОСОБА_8 з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового провадження у тому ж складі суду.
Апеляційні вимоги обґрунтував, тим що ОСОБА_8 08.05.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК, 28.06.2024 скеровано обвинувальний акт до суду. Відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_8 отримав лише 22.07.2024 майже через три місяці від події, а тому, на його думку, у суду першої інстанції не було підстав для його звільнення та закриття кримінального провадження.
Зазначає, що в даному випадку, суд мав звернути увагу не лише на наявність відстрочки, а й на підстави її отримання, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 набув права на відстрочку на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як працівник підприємства, а визначити вказану підставу для відстрочки як таку, що характеризує втрату суспільної небезпеки обвинуваченої особи не можна, оскільки обстановка навколо неї яка зазнала змін, не носить постійного характеру.
На апеляційну скаргу, ОСОБА_8 подав заперечення в якому просить в задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- прокурор, яка підтримала апеляційну скаргу, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- обвинувачений та його захисник, які заперечили проти вимог апеляційної скарги, вважаючи її необґрунтованою.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого, прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз ухвали суду першої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення приписам наведеної норми кримінального процесуального закону не відповідає з огляду на наступні обставини.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Положеннями ч.1 ст.285 КПК передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Частина 3 ст.288 КПК встановлює, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 44 КК, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 48 КК передбачено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
В цьому контексті суд апеляційної інстанції приймає до уваги роз'яснення, які містяться в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005, згідно яких в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.
Для застосування ст.48 КК необхідно встановити, що особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №157/1091/22 (провадження №51-3787 км 22), відповідно до якого особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового кримінального правопорушення. Такі зміни умов життєдіяльності повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Збереження суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення на момент розгляду справи в суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК у разі, коли у зв'язку зі зміною обстановки особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, перестала бути суспільно небезпечною.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 повідомлено 08.05.2024 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК. За результатами досудового розслідування 28.06.2024 за вказаною кваліфікацією до Лисянського районного суду Черкаської області, відносно останнього, скеровано обвинувальний акт. Також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 лише 22.07.2024 отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку то мобілізацію».
З встановленого вбачається, що на час вчинення правопорушення ОСОБА_8 кримінальне правопорушення є закінченим, оскільки останній ухилився від призову та не мав відстрочки, а отримав її лише через майже 3 місяці від події.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції, про те, що факт набуття особою відстрочки автоматично припиняє її суспільну небезпеку за інкримінованим правопорушенням, є хибним. У даному випадку, слід врахувати не лише саму наявність відстрочки, а й підстави її отримання, зокрема у даному випадку обвинувачений набув права на відстрочку на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як представник підприємства.
Однак, колегія суддів вважає, що визначити вказану підставу для відстрочки як таку, що характеризує втрату суспільної небезпеки обвинуваченої особи неможна, оскільки обстановка навколо неї яка зазнала змін, не носить постійного характеру. В будь-який момент з власної ініціативи чи з інших визначених законом випадках, обвинувачений може бути звільнений з роботи, і підстава для відстрочки зникне.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було достатніх, передбачених законом, зокрема, ст.48 КК, підстав для висновку про втрату обвинуваченим суспільної небезпечності, внаслідок чого, не було об'єктивних підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Пунктом 6 ч.1 ст.407 КПК передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Вимоги апеляційної скарги прокурора в частині необхідності призначення нового розгляду зі стадії підготовчого судового засідання у тому ж складі суду не ґрунтується на положеннях ч.1 ст.416 КПК, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволення частково.
Відтак, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Лисянського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 06 грудня 2024 року щодо ОСОБА_8 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4