Провадження № 33/821/253/25 Справа № 699/232/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Літвінова Г. М. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
25 липня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В. за участі захисника Нестеренка О.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Нестеренка О.Ф. на постанову Корсунь-Шевченківського райсуду Черкаської обл. від 21.03.2025 р., якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Каневі Черкаської обл., громадянина України, який має
середню повну освіту, не працює, не одружений,
проживає
АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн., -
Відповідно до постанови суду першої інстанції, 6.02.2025 р. о 13:20 год. на 142 км траси Н-01 Київ-Знам'янка водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen LT 35, р/номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп'яніння у КНП «Корсунь-Шевченківська БЛ» відмовився під відеофіксацію нагрудної камери поліцейського 1424, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Нестеренко О.Ф. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутності в події і складу адмінправопорушення.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, на його думку, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Вважає що постанова не містить належних і допустимих доказів які безсумнівно підтверджують керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння. В протоколі ознакою наркотичного сп'яніння зазначено «зіниці очей не реагують на світло» однак такої ознаки в законі не передбачено, а інших ознак наркотичного сп'яніння в протоколі не зазначено.
Наголошує, що згідно відеозапису, водій ОСОБА_1 перебуває в автомобілі, який не рухається, на вимогу поліцейського надає документи, виходить з автомобіля і один з поліцейський запідозрив перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння та без проведення огляду незаконно прийняв рішення направити водія ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров'я. Крім того, на відеозапису не зафіксовано розгляду постанови за ч. 2 ст. 121 КУпАП, як і не зафіксовано процесу складання постанови. Вважає, що відеозапис не є безперервним, не зафіксовано вчинення, виявлення і відеофіксація адмінправопорушення, відсутні поняті, а тому долучене відео не може бути доказом.
Крім того, вказує, що незрозуміло яким способом поліцейський виявив ознаку наркотичного сп'яніння - зіниці очей не реагують на світло, не оглядаючи ОСОБА_1 .
Протиріччя та неузгодженість у своїй сукупності не давали суду підстав для висновку про винуватість ОСОБА_1 поза розумним сумнівом, а тому провадження повинне бути закрите в зв'язку з відсутністю події та складу адмінправопорушення.
Вивчивши матеріали адмінсправи, заслухавши захисника Нестеренка О.Ф., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити по викладеним доводам, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254 - 256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суд дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 6.02.2025 р. о 13:20 год. на 142 км траси Н-01 Київ-Знам'янка водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen LT 35, р/нормр НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду для встановлення стану наркотичного сп'яніння у КНП «Корсунь-Шевченківська БЛ» водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до Порядку, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Згідно з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є, в тому числі звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , маючи ознаки наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло), від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі відмовився, факт відмови зафіксовано на відеозаписі, який долучено працівниками поліції до матеріалів справи.
Також, працівники поліції склали направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому вказано, що у результаті огляду проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння - зіниці очей не реагують на світло ( а. пр. 3), що спростовує доводи апеляції про непроведення поліцейським огляду водія.
Щодо вказаної у протоколі ознаки наркотичного сп'яніння виявленої у ОСОБА_1 , суд встановив, що перелік ознак наркотичного сп'яніння, який передбачений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 9.11.2015 № 1452/735 є вичерпним, однак неточне формулювання поліцейськими такої ознаки у протоколі не може бути підставою для звільнення особи від відповідальності.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ААД № 309900 від 6.02.2025 р. ( а. пр. 2), який складено уповноваженою посадовою особою поліції та містить всі необхідні відомості та обставини вчинення правопорушення, сумніви чи зауваження до його змісту відсутні, направленням на огляд, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я (а. пр. 3), правомірнсть зупинки транспортного засобу підтверджена копією постанови про накладення адмінстягнення по справі про адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 331265 від 6.02.2025 р., згідно якої 6.02.2025 р. о 13:20 год. на 142 км траси Н-01 Київ-Знам'янка водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen LT 35, р/номер НОМЕР_1 , без паска безпеки, чим порушив п. п. 2.3 в) ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, з цією постановою ОСОБА_1 ознайомлений та власноруч виконав запис, що з правопорушенням згоден ( а. пр. 5).
Суд першої інстанції ретельно дослідив матеріали справи, які надійшли від поліції, та дійшов до правильного висновку, що під час складання протоколу та проведення відеозапису скоєного ОСОБА_1 правопорушення, не було допущено порушень вимог нормативних актів.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
На переконання апеляційного суду документи в справі про адмінправопорушення стосовно ОСОБА_1 складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють такі правові відносини та які є предметом судового розгляду.
З наявного в матеріалах справи про адмінправопорушення відеозапису з нагрудних відеокамер працівників поліції, який долучений до протоколу про адмінправопорушення працівниками поліції, апеляційним судом встановив, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, на відеозапису також зафіксовані дії, які передували до складання протоколу про адмінправопорушення, пропозиція поліцейського їхати на огляд до найближчої медустанови на огляд та усвідомлена відмова водія ОСОБА_1 від проведення огляду в закладі охорони здоров'я.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції порушили процедуру огляду на стан сп'яніння, а саме ОСОБА_1 не керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, що незрозуміло яким способом поліцейський виявив ознаку наркотичного сп'яніння, не оглядаючи ОСОБА_1 є необґрунтованими, тому що матеріалами справи в повному обсязі підтверджується той факт, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, відмовився надавати будь-які пояснення, скориставшись вимогами ст. 63 Конституції України.
Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, оскільки проходження такого огляду за наявності встановлених законом підстав є обов'язком водія, а тому апеляційний суд не вбачає порушень, які б могли вплинути на правильність судового рішення та законність притягнення особи до відповідальності.
Доводи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.
Стосовно доводів апеляції про те, що в матеріалах провадження відсутні докази перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння, то апеляційний суд виходить з того, що відповідно до вимог ст. ст. 130 та 266 КУпАП працівникам поліції цілком достатньо встановити (побачити, почути) наявність у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння (а вони вказані у протоколі про адмінправопорушення та відповідають тим, які перелічені в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 9.11.2015 р. № 1452/735) та на цій підставі провести огляд водія на стан сп'яніння. Водій за наявності таких обставин зобов'язаний пройти огляд, цей обов'язок покладений на нього п. 2.5 ПДР України. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду, відмова від проходження огляду має наслідком адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин докази перебування в стані сп'яніння для правильного розгляду справи не потрібні.
Стосовно доводів апеляції про відсутність повного відеозапису, то апеляційний суд виходить з того, що обов'язок безперервного запису покладається на поліцейських відповідними нормативними актами тільки під час вчинення процесуальних дій. Закон не вимагає від уповноважених осіб долучення до матеріалів справи повного відеозапису, вони мають право на власний розсуд визначати необхідний обсяг доказів, достатній для розгляду справи в суді.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову у зв'язку з порушеннями норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Будь-які докази відсутності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і правопорушником або його захисником суду апеляційної інстанції не надані.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності оскаржуваної постанови та наявності підстав для закриття провадження у справі, про що йдеться в апеляційній скарзі, в ході апеляційного розгляду, не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Корсунь-Шевченківського райсуду Черкаської обл. від 21.03.2025 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Нестеренка О.Ф. - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А. В.