Справа № 524/15387/24 Номер провадження 22-ц/814/2487/25Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
28 липня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів Дряниці Ю.В., Обідіної О.І.. при секретарі судового засідання: Буйновій О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання доньки у зв'язку із навчанням, -
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів на період навчання.
В обґрунтуваннях позовних вимог вказувала, що вони із відповідачем є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка, після досягнення повноліття продовжила навчання в Технічному університету м. Кошице. Після досягнення повноліття відповідач не надав коштів на утримання доньки, пов'язаного із її навчанням.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на час навчання було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 на час її навчання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку(доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 09.12.2024 і до закінчення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23-х річного віку.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 березня 2025 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтуваннях доводів апеляційної скарги вказує, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження потреби у аліментах на навчання.
Окрім того вказує, що не надано жодного належного та допустимого доказу, який підтверджує вказаний факт. Долучені до позову документи лише вказують на отримання останньої аліментів на утримання дитини в період коли вона була неповнолітньою.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 прохає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06.03.2025 року залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не звилися, проти розгляду справи у їх відсутність не заперечували.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Відповідно довідки Технічного університету м. Кошице від 25.09.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у 2024-2025 навчальному році є студенткою 1 курсу бакалаврської програми денної форми навчання; навчальний рік триває з 01.09.2024 до 31.08.2025; стандартна тривалість навчання становить 3 роки.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 після досягнення повноліття продовжує навчання, не має самостійного заробітку, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для покладення на відповідача обов'язку зі сплати аліментів на утримання своєї повнолітньої доньки, на період її навчання, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Аналогічний висновок по застосуванню ст.199 СК України міститься і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17.
З матеріалів справи вбачається, що донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно довідки Технічного університету м. Кошице від 25.09.2024 року розпочала навчання, а саме у 2024-2025 навчальному році є студенткою 1 курсу бакалаврської програми денної форми навчання; навчальний рік триває з 01.09.2024 до 31.08.2025; стандартна тривалість навчання становить 3 роки (а.с. 17 -18).
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що донька відповідача є повнолітньою, продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач спроможний надавати таку матеріальну допомогу.
Доводи апеляційної скарги про те, що не надано жодного належного та допустимого доказу, долучені до позову документи лише вказують на отримання аліментів на утримання дитини в період коли вона була неповнолітньою, апеляційний суд відхиляє, так як вони спростовуються матеріалами справи.
Що стосуються інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідно до практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Тому вирішуючи даний спір, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Оскільки рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 28 липня 2025 року.
Головуючий суддя: _______________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ____________________О.І. Обідіна ___________________ Ю.В. Дряниця