про відмову у видачі судового наказу
Справа № 495/5527/25
Номер провадження 2-н/495/443/2025
25 липня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Гелла С.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 3306 грн 57 коп.,
встановив:
24.07.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 3306 грн 57 коп.
Ознайомившись із матеріалами заяви, суд прийшов до висновку про відмову у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, у разі якщо заява подана з порушеннями вимог ст. 163 цього Кодексу та заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно ч. 1 ст. 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
Пунктом 3 частини 2 ст. 163 ЦПК України закріплено, що у заяві повинно бути зазначено ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження.
Так, якщо заява підписана представником заявника, до заяви про видачу судового наказу додаються документ, що підтверджує повноваження представника (п. 2 ч. 3 ст. 163 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Так, заява подана від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та підписана представником Костенко В.М., який на підтвердження своїх повноважень додала до матеріалів справи довіреність.
Разом з цим, до матеріалів позовної заяви не до долучено документів, які б підтверджували, що Костенко В.М. перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», керівником якого видано відповідну довіреність, що виключає можливість самопредставництва.
У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Верховний Суд неодноразово вказував про те, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридично особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган влади уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №303/4297/20 (провадження № 14-105цс21) вказано, що «починаючи з 29 грудня 2019 року», самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень».
Враховуючи викладене, суд у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, відмовляє у видачі судового наказу, адже, заяву подано особою, процесуальна дієздатність, якої не підтверджена, оскільки до заяви не долучено необхідних документів, які можуть підтвердити повноваження Костенко В.М. діяти від імені Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в порядку самопредставництва, визначених статтею 58 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.165-167, 354 ЦПК України, суддя
постановив:
відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 3306 грн 57 коп.
Копію ухвали разом із заявою та доданими до неї матеріалами надіслати заявнику.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Роз'яснити заявнику, що внесена сума судового збору поверненню не підлягає. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя С.В. Гелла