Єдиний унікальний номер 341/997/25
Номер провадження 2-о/341/117/25
29 липня 2025 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді - Гаполяка Т.В.,
секретаря судового засідання - Ворох З.Д.,
за участю:
представника заявника - ОСОБА_3,
розглянувши справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління пенсійного фонду України в Івано - Франківській області, про встановлення факту проживання однією сім'єю, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 подружжя ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_2 на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок нещасного випадку на виробництві.
В обґрунтвання заяви посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 . По факту смерті її чоловіка саме внаслідок нещасного випадку на виробництві, вона, як член сім?ї (дружина) померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася з відповідною заявою у паперовій формі з визначеним Законом переліком додатків до неї до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про призначення їй відповідної виплати.
Попри це, за результатами розгляду ОСОБА_1 заяви ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надано відповідь від 17 травня 2025 року в якій зазначено, що відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України, сім?ю складають особи, які спільно проживають, пов?язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки. З огляду ж на те, що згідно з поданими ОСОБА_1 документами на день смерті ОСОБА_2 її місце реєстрації не співпадало із місцем реєстрації її чоловіка - є потреба у встановленні факту її спільного проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 на день його смерті.
Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2025 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження (а.с. 17).
Вирішуючи питання подальшого руху справи суд враховує наступне.
У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20).
Згідно із частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18)).
Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).
Так, як вбачається із матеріалів справи, заявниця - ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_2 - перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі. Ця обставина підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 20 жовтня 1984 року.
Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
За статтею 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Таким чином, чоловік і дружина, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, залишаються членами сім'ї навіть у випадку фактичного проживання за різними адресами. Законодавство та судова практика підтверджують, що спільне проживання не є обов'язковою умовою для визнання подружжя членами сім'ї.
В порядку окремого провадження за статтею 293 ЦПК України, провадженні можуть бути встановлені юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності саме неоспорюваних прав.
Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи фактичні обставини справи, а також суб'єктний склад сторін у цих правовідносинах, заявниця не позбавлена права на звернення до суду для захисту своїх порушених прав в порядку адміністративного судочинства,
Відтак, наявні правові підстави для закриття провадження у справі на підставі пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки вона не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного, та керуючись статтями 293, 315 ЦПК України,
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління пенсійного фонду України в Івано - Франківській області, про встановлення факту проживання однією сім'єю
- закрити на підставі пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки вона не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.
СуддяТарас ГАПОЛЯК