Справа № 554/9244/25 Номер провадження 11-сс/814/539/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
24 липня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем судового засідання - ОСОБА_5
за участі:
скаржника - ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції )
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Полтаві матеріали провадження за апеляційною скаргою скаржника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 26 червня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 в порядку ст. 303 КПК України щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 19.06.2025 року.
В обґрунтування мотивів ухваленого рішення слідчий суддя вказав на те, що заява ОСОБА_7 від 19.06.2025 року не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень. Направлення слідчим запиту до лікувального закладу у рамках досудового розслідування кримінального провадження №120250413500000015 від 03.01.2025 року не виходить за межі повноважень слідчого, визначених ст.93 КПК України.
Скаржник не надав відомостей, які б свідчили про те, що суд відмовляв у задоволенні клопотань слідчого про надання вказаної інформації або ж слідчий розголосив цю інформацію чи витребував та використав не в інтересах слідства а з іншою метою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 26.06.2025 та зобов'язати директора ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 внести відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 365 КК України, до ЄРДР на підставі заяви від 19.06.2025, зобов'язати надати копію витягу з ЄРДР після внесення відомостей та видати пам'ятку потерпілого та ознайомити з правами як потерпілого відповідно до ст. 55 КПК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що слідчий суддя дійшов помилкових висновків про те, що заява від 19.06.2025 не містить обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Вказує, що заява містить конкретні відомості про дату, місце та особу, причетну до вчинення правопорушення, опис дій, що мають ознаки злочину-незаконне витребування медичної інформації без судової ухвали, посилання на порушення ст. 159-164 КПК України.
Зауважує, що слідчий ОСОБА_9 попри дві відмови судів у клопотаннях про тимчасовий доступ до медичних документів, незаконно звернувся до медичного закладу та отримав інформацію, що становить лікарську таємницю. Такі дії мають ознаки перевищення службових повноважень - ст. 365 КК України.
Зазначає, що витребування медичної інформації без судового дозволу, після відмови суду, виходить за межі повноважень слідчого і порушує право на захист лікарської таємниці, гарантоване ст. 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я».
Вказує про порушення принципу невідкладності внесення до ЄРДР.
Прокурор будучи повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду у призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив і клопотань про відкладення розгляду не подавав.
Тому апеляційний суд, враховуючи, що відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка прокурора при апеляційному перегляді поданої апеляційної скарги не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без його участі.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши скаржника ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Згідно з ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості про кримінальне правопорушення є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40, ч. 4 ст. 40-1 КПК України прокурор, слідчий та дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
У випадках, якщо в заяві чи повідомленні є ті чи інші об'єктивні дані, що можуть свідчити про ознаки певного кримінального правопорушення, то є підстави вважати таку заяву чи повідомлення саме заявою чи повідомленням про кримінальне правопорушення, і тільки такі заяви і повідомлення повинні вноситись до ЄРДР за відповідною правовою кваліфікацією. Якщо ж у повідомленнях чи заявах таких ознак немає, то вони не можуть вважатись такими, які підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України).
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Таким чином, у межах процедури за правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Системний аналіз положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (правова позиція, викладена у постанові ККС ВС від 20 квітня 2023 року у справі №373/18/23).
Як убачається із матеріалів провадження, ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді із скаргою на бездіяльність директора ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за заявою від 19.06.2025.
У своїй заяві ОСОБА_7 зазначив про вчинення злочину, передбаченого ст. 145, ст. 365, ст. 182 КК України слідчим СВ Самарського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, що полягає у зверненні до КП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Самарського району з метою витребування інформації, що становить нібито лікарську таємницю, а саме дані про звернення ОСОБА_7 до лікувального закладу та строк лікування без ухвали слідчого судді.
З наявних матеріалів провадження вбачається, та не заперечується самим ОСОБА_7 , що СВ Самарського РВП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №120250413500000015 від 03.01.2025 за фактом підроблення документів, що посвідчують інвалідність ОСОБА_7 та право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, набуті з 2022 року.
Колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи міститься копія запиту слідчого від 02.04.2025 року №СВ-2996 на підставі ст. 93 КПК України, у рамках кримінального провадження №120250413500000015 від 03.01.2025 року, про надання з КП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Самарського району інформації щодо звернень ОСОБА_7 до вказаного закладу, мети звернення, перебування його на обліку за період з 2022 року по 02.04.2025 року.
Окрім того, відповідно до відповіді генерального директора КП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Самарського району від 04.06.2025 №577, наданої на запит ОСОБА_7 , медичним закладом слідчому надано виключно інформацію щодо періодів перебування ОСОБА_7 , без зазначення діагнозу чи іншої чутливої медичної інформації. Такий обсяг переданої інформації відповідає вимогам чинного законодавства України та є мінімально необхідним для досягнення цілей досудового розслідування.
Статтею 365 КК України передбачено кримінальну відповідальність за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб (частина 1); дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування (частина 2); дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки (частина 3).
Пунктами 3 та 4 примітки до ст. 364 КК України визначено, що істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Згідно з висновком, викладеним у постанові ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.12.2018 року (справа №301/2178/13-к), об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, вичерпується діями, які явно виходять за межі наданих працівнику правоохоронного органу прав чи повноважень і містять принаймні одну з ознак: супроводжуються насильством або погрозою застосування насильства; застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. Заподіяння наслідків у вигляді істотної шкоди в розумінні п.3 примітки до ст.364 КК України не є обов'язковою умовою для кваліфікації дій за ч.2 ст.365 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування у кримінальному провадженні - це здійснювана у встановленому законом порядку діяльність, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Елементами процесу доказування є збирання, перевірка та оцінка доказів.
Стаття 93 КПК України визначає порядок збирання доказів у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України способами збирання доказів та їх процесуальних джерел для сторони обвинувачення є:
- проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
- витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок;
- проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України.
Крім того, відповідно до практики Верховного Суду ( постанова ККС ВС від 3 жовтня 2023 року у справі № 596/509/22) КПК не вимагає від слідчого здійснювати збирання доказів виключно шляхом отримання тимчасового доступу до них. У разі, коли особа, у розпорядженні якої перебувають речі, документи та інші матеріали, які мають доказове значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, висловлюючи своє волевиявлення, добровільно надає їх слідчому, це не свідчить про здобуття таких доказів органом досудового розслідування у позапроцесуальний спосіб і не є підставою для визнання їх недопустимими.
Колегія суддів зауважує, що слідчий при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження самостійно проводить діяльність, спрямовану на збирання, дослідження, оцінку, перевірку та використання доказів, розкриття злочинів, установлення об'єктивної істини щодо фактичних обставин складу кримінального правопорушення та доведеності поза розумним сумним щодо суб'єктивної сторони досліджуваних подій, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, забезпечення доказової основи та правових умов для здійснення правосуддя.
З викладених в скарзі та долученої до неї заяви від 19.06.2025 року обставин вбачається, що слідчим у рамках кримінального провадження проводився збір інформації шляхом направлення запитів до лікувального закладу.
Окрім того, із відповіді лікувального закладу вбачається, що слідчому надана інформація, яка перебувала у володінні лікувального закладу щодо періодів перебування ОСОБА_7 на лікуванні, без зазначення діагнозу чи іншої чутливої медичної інформації не містить конфіденційної інформації про особу та жодним чином не призвела до її розголошення. Такий збір інформації слідчим проведено у рамках кримінального провадження та узгоджується з положеннями ст. 93 КПК України.
На переконання колегії суддів, отримання слідчим відповіді, на свій запит у рамках розслідування кримінального провадження, щодо звернень ОСОБА_7 до медичного закладу, мети звернення, перебування його на обліку за період з 2022 року по 02.04.2025 року не утворює в діях слідчого об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України.
Доводи заяви фактично зводились до незгоди з процесуальними діями працівника правоохоронного органу під час проведення розслідування кримінального провадження та не містять достатніх відомостей, які б об'єктивно свідчили про наявність в діях слідчого ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України.
Доводи ОСОБА_7 про відмову судом у задоволенні клопотань слідчого про тимчасовий доступ до медичних документів були предметом перевірки слідчого судді та не знайшли свого підтвердження. Не надано таких відомостей скаржником й суду апеляційної інстанції.
Відтак, на переконання апеляційного суду, висновки слідчого судді про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність директора ТУ ДБР розташованого у м. Полтаві, щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, належним чином мотивовані, ґрунтуються на змістовному дослідженні усіх обставин справи та доводів апелянта.
Отже, перевіркою матеріалів даного провадження, судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких порушень слідчим суддею вимог КПК щодо процесуального порядку судового розгляду скарги, які, згідно ст.412 КПК, слід було визнати істотними та які б тягнули за собою скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційна скарга ОСОБА_7 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, належним чином вмотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу скаржника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 26 червня 2025 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4