22 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 травня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.05.2025 задоволено клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 про повернення клопотання про обрання запобіжного заходу стороні обвинувачення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що слідчий суддя обрав ОСОБА_6 запобіжний захід за відсутності у нього статусу підозрюваного, оскільки ОСОБА_6 не було вручено повідомлення про підозру у встановленому законом порядку.
23.07.2024 після обшуку квартири, в якій раніше проживав ОСОБА_6 , _____________________________________________________________________________________
Справа №761/18121/25 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3947/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
слідчий залишив повідомлення про підозру та в цей же день сканкопія підозри була опублікована на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, що на переконання апелянта, не відповідає встановленому КПК України порядку вручення повідомлення про підозру.
Стороні обвинувачення достеменно відомо про проживання ОСОБА_6 за кордоном та його адресу у Федеративній Республіці Німеччина, а тому повідомлення про підозру підлягало врученню виключно в порядку міжнародної правової допомоги, однак ОСОБА_6 не отримував жодних документів від сторони обвинувачення в порядку міжнародного співробітництва.
Слідчий суддя розглянув клопотання слідчого за відсутності достатніх підстав вважати, що ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.
ОСОБА_6 не переховується від органів досудового розслідування та суду, підстави оголошення його у розшук є надуманими, оскільки він з 2023 на законних підставах проживає у Німеччині, куди виїхав задовго до повідомлення про підозру, і у слідчого судді були наявні документи, які підтверджують точну адресу його проживання.
ОСОБА_6 не отримав жодної повістки про виклик у передбаченому ч. 7 ст. 135 КПК порядку, а публікація повісток на сайті Офісу Генерального прокурора не є належним способом повідомлення ОСОБА_6 про виклик.
ОСОБА_6 приймає участь у кримінальному провадженні без застосування до нього заходів примусу та був присутній в судовому засіданні 06.05.2025 з розгляду клопотання слідчого в режимі відеоконференцзв'язку.
Під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчий суддя не перевірив наявність обґрунтованої підозри та обрав ОСОБА_6 запобіжний захід за відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку із застосуванням власних технічних засобів, та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, ГСУ СБ України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000752 від 03.11.2017.
У межах вказаного кримінального провадження 23.07.2024 ОСОБА_6 повiдомлено про пiдозру у пособництві до заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України; у підбурюванні шляхом умовляння до зловживання своїми повноваженнями особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, у тому числі послуг експерта, з метою отримання неправомірної вигоди, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, вчиненому організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 365-2 КК України; у підбурюванні шляхом умовляння до введення в оману суду, шляхом надання завідомо неправдивого висновку експерта, вчиненому з корисливих мотивів, організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 384 КК України.
Відповідно до даних листа слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 від 19.09.2024, цього ж дня працівникам Головного управління Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України надано доручення на вжиття заходів щодо здійснення розшуку підозрюваного ОСОБА_6 , оголошеного 30.08.2024.
Постановою слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України від 19.09.2024 оголошено державний та міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6 .
Відповідно до даних листа заступника начальника управління СБ України від 01.05.2025, на виконання доручення ГСУ СБ України встановлено, що ОСОБА_6 28.01.2023 покинув територію України та за оперативною інформацією на даний час перебуває у Республіці Німеччина.
05.05.2025 слідчий ГСУ СБ України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.05.2025 задоволено клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 про повернення клопотання про обрання запобіжного заходу стороні обвинувачення.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Обираючи підозрюваному ОСОБА_6 у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 365-2, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 384 КК України.
На підставі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 та суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, можливості ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином.
Крім того, слідчим суддею враховано, що згідно наявних у матеріалах судового провадження відомостей, ОСОБА_6 28.01.2023 покинув територію України та актуальне місцезнаходження останнього на даний час не відоме, у зв'язку з чим його оголошено у міжнародний розшук.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність обрання виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею при розгляді клопотання у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який на думку колегії суддів в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю та конкретними ознаками інкримінованого йому кримінального правопорушення, є обґрунтованим, та підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 365-2, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 384 КК України.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій та наявність або відсутність у його діях складу інкримінованих злочинів, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для обрання підозрюваному запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Посилання захисника підозрюваного у апеляційній скарзі на відсутність у ОСОБА_6 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, з посиланням на недотримання визначеного КПК України порядку вручення повідомлення про підозру, ретельно перевірялися колегією суддів, проте не знайшли свого підтвердження.
Так, згідно ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Порядок вручення повідомлення передбачено статтею 135 КПК України, згідно ч.ч. 1, 8 якої, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Як убачається із матеріалів судового провадження, у зв'язку із невстановленням місця перебування ОСОБА_6 , повідомлення про підозру від 23.07.2024 останньому у межах кримінального провадження № 52017000000000752, цього ж дня направлено поштою за відомою органу досудового розслідування адресою місця реєстрації ОСОБА_6 : АДРЕСА_1 , що підтверджується долученими копіями накладних та описів поштових відправлень від 23.07.2024 (том 2, а.а.с. 75).
Крім того, повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 23.07.2024, а також повістки про його виклик до слідчого у кримінальному провадженні № 52017000000000752 було опубліковано у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
З наведеного убачається, що органом досудового розслідування вжито заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру від 23.07.2024 у спосіб, передбачений ст.ст. 135, 278 КПК України, для вручення повідомлень, зокрема шляхом направлення повідомлень про підозру від 23.07.2024 поштою за місцем реєстрації підозрюваного, та шляхом публікації повідомлення про підозру щодо особи, яка виїхала, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 42 КПК України свідчить про набуття останнім статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не здобуто доказів порушення стороною обвинувачення вимог ст. ст. 276-278 КПК України під час здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_6 23.07.2024.
Доводи апелянта про те, що у зв'язку з відсутністю відомостей щодо перебування ОСОБА_6 на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, органу досудового розслідування необхідно було повідомити йому про підозру шляхом міжнародної правової допомоги компетентним органам, є безпідставними.
Як убачається із аналізу ч. 8 ст. 135 КПК, конструкція вказаної статті дає підстави для висновку про можливість публікації повістки в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, щодо осіб, які виїхали, а також у випадку обґрунтованої неможливості вручення особі такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, а не лише у разі перебування особи на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Крім того, захисником до скарги не долучено та суду апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що органу досудового розслідування на момент повідомлення про підозру було достовірно відомо про місце проживання чи перебування ОСОБА_6 , у тому числі на території Федеративної Республіки Німеччина.
Відтак, за відсутності даних про місце перебування особи за межами України, виконання вимог щодо повідомлення про підозру такій особі згідно з міжнародним договором про правову допомогу не убачається можливим.
Посилання захисника на те, що слідчий суддя розглянув клопотання слідчого за відсутності достатніх підстав вважати, що ОСОБА_6 оголошений у міжнародний розшук, спростовуються матеріалами судового провадження.
За правилами ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Матеріали клопотання слідчого містять відомості про здійснення органом досудового розслідування заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження підозрюваного, а також дані про перебування ОСОБА_6 поза межами території України, та з урахуванням вказаних обставин, постановою слідчогоГоловного слідчого управління Служби безпеки України від 19.09.2024 оголошено державний та міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6 .
Колегія суддів звертає увагу, що Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю факту перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку дотримано органом досудового розслідування.
Порушень органом досудового розслідування встановленого законом порядку оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук, колегією суддів не встановлено.
Крім того, вищевказані доводи апелянта фактично зведені до оскарження законності постанови слідчого про оголошення підозрюваного в розшук, що не є предметом даного апеляційного розгляду. Згідно положень ч. 2 ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу
Доводи апелянта про недоведеність існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_6 з 2023 року на законних підставах проживає у Німеччині, куди виїхав задовго до повідомлення про підозру, приймає участь у кримінальному провадженні без заходів примусу та особисто брав участь у режимі відеоконференції в судовому засіданні по розгляду клопотання слідчого, у даному випадку не змінює правового статусу підозрюваного у даному кримінальному провадження як особи, яка перебуває у міжнародному розшуку, та не спростовує правильність висновків слідчого судді про існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 135, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 травня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ __ _________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3