22 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Солом'янськогорайонного суду міста Києва від 01.04.2025 задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 28.05.2025.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що прокурором у судовому засіданні не було доведено наявність наведених у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також відсутні докази неможливості застосування до підозрюваного іншого запобіжного ____________________________________________________________________________________
Справа № 760/8569/25 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3261/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
заходу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку та підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який в режимі відеоконференцзв'язку заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно матеріалів судового провадження, слідчим СУ Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 22023101110000373 від 25.04.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, ч. 6 ст. 111-1 КК України.
Відповідно до даних клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що громадянин України ОСОБА_6 , достовірно усвідомлюючи, що починаючи з 2014 року представниками РФ здійснено тимчасову окупацію частини території України, а починаючи з 24.02.2022 підрозділами ЗС РФ та іншими її військовими формуваннями здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна, розуміючи, що представниками такої держави агресора вчиняються дії, направлені на зміну меж території України в порушення порядку встановленого Конституцією України, свідомо умисно здійснив дії, направлені на поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України.
Крім того, ОСОБА_6 у засобам масової інформації поширював інформацію, яка містить інформаційну діяльність у співпраці з державою-агресором, спрямованих на підтримку держави-агресора, шляхом надання їй допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в інформаційній сфері.
30.03.2025 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
31.03.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, та виправдовування тимчасової окупації частини території України, з використанням засобів масової інформації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 436-2 КК України; у виправдовуванні збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, та виправдовування тимчасової окупації частини території України, вчиненої повторно, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 436-2 КК України; та у здійсненні інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором, спрямованої на підтримку держави-агресора, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 6 ст. 111-1 КК України.
01.04.2025 старший слідчий слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням, погодженим прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 01.04.2025 задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 28.05.2025.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, ч. 6 ст. 111-1 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , тяжкість можливого покарання, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень абзацу 8 1 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 КК України.
На переконання колегії суддів, саме такий запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 .
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому злочинів, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, або визначення йому розміру застави, колегія суддів не вбачає.
Крім того, колегія суддів враховує, що згідно вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у виді тримання під вартою.
Викладені в апеляційній скарзі захисника в інтересах підозрюваного доводи про недоведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів також вважає безпідставними.
Так, враховуючи дані про особу підозрюваного у їх сукупності, беручи до уваги характер, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому слід зазначити, що при визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність наведеного слідчим у клопотанні ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Колегія суддів погоджується із доводами сторони обвинувачення про існування інших вказаних у клопотанні слідчого ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вірогідність настання яких, з огляду на характер та обставини інкримінованих йому дій, є досить високою.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києвавід 01 квітня 2025 року,- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3