21 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
перекладача ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 03 липня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 03.07.2025 задоволено клопотання старшого слідчого 3 відділу СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_11 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , та продовжено строк дії обраного підозрюваному ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 06.08.2025 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби або у виді застави.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянти вказували про _____________________________________________________________________________
Справа № 760/17860/25 Слідчий суддя - ОСОБА_13
Апеляційне провадження № 11-сс/824/5266/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
безпідставне невиконання слідчим суддею обов'язку визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Крім того, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі продовжив «обраний підозрюваному запобіжний захід», проте згідно вимог КПК України, запобіжний захід обирається лише стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Разом з цим, ОСОБА_14 ніколи не оголошувався у міжнародний розшук, не виїжджав на тимчасово окуповану територію України, або ж на територію держави-агресора, а отже запобіжний захід у виді тримання під вартою для нього не обирався, а був застосований ухвалою слідчого судді Солом 'ямського районного суду міста Києва від 07.05.2025.
Також апелянти вказували на порушення слідчим суддею права підозрюваного ОСОБА_7 на справедливий суд, оскільки останній є громадянином Республіки Таджикистан та Республіки Вірменія, у зв'язку з чим під час розгляду клопотання сторона захисту повідомила слідчому судді про те, що підозрюваний ОСОБА_14 не розуміє ні усної, ні писемної української мови у обсязі достатньому для розуміння суті звинувачення, повідомлення про підозру не перекладено на зрозумілу для ОСОБА_7 мову, та відповідно суті процесуальних дій, що проводяться за його участі, він не розуміє.
Проте, не зважаючи на вказані зауваження сторони захисту, слідчим суддею не було залучено перекладача, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Крім цього, апелянти вказували на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_15 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Зі змісту підозри вбачається відсутність в діях ОСОБА_7 як об'єктивної, так і суб'єкивної ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, оскільки опублікований ним допис мав характер судження, що було викликане емоційною реакцією на відеозапис, поширений у мережі інтернет третьою особою та жодним чином не спрямовувалось проти військовослужбовців ТЦК та СП в цілому.
Інкримінуючи ОСОБА_12 вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, слідчий, у якості кваліфікуючої ознаки вказує на вчинення злочину з використанням засобів масової інформації.
Проте, персональна сторінка ОСОБА_7 у мережі «Instagram» не відповідає законодавчо встановленим критеріям для засобів масової інформації, оскільки цей за стосунок та його акаунт не зареєстровані у встановленому законом порядку, у якості суб'єктів у сфері онлайн-медіа, у зв'язку з чим, описані слідчим у повідомленні про підозру дії не містить такої кваліфікуючої ознаки, як «вчинені з використанням засобів масової інформації», а без цієї кваліфікуючої ознаки відповідна стаття перестає бути «тяжкою», що виключає можливість посилатись на тяжкість покарання, як фактор ризику позапроцесуальної поведінки підозрюваного.
Підозрюваний не вчиняв жодних умисних дій на поширення матеріалів, які заперечують збройну агресію проти України, свої пости сприймав виключно в контексті критики діючої влади та не мав умислу на вчинення будь-яких кримінально-карних діянь, особливо направлених на перешкоджання діяльності ЗСУ.
Під час вирішення клопотання, слідчим суддею не враховано показання допитаних свідків, які характеризують ОСОБА_7 виключно позитивно.
Крім того, підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, перебуває у шлюбі з громадянкою України, на його утриманні перебуває малолітня дитина, за місцем проживання характеризується позитивно, має численні листи вдячності від волонтера, колишній та діючих військовослужбовців Збройних сил України за надання різного роду допомоги.
Слідчим не враховані доводи сторони захисту щодо відсутності заявлених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_14 не переховувався та не збирається переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, не може знищити, сховати або спотворити будь-які речі або документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, так як його акаунти заблоковані та знищені органом досудового розслідування, яким Аванесян падав логіни та паролі до своїх акаунтів.
ОСОБА_14 не може незаконно впливати на свідків, експерта та інших осіб, причетних до вказаного кримінального правопорушення, які на теперішній час вже встановлені, а також не може вплинути на уповноважених осіб РТЦК та СП, з якими він не знайомий і ніколи не бачив.
ОСОБА_14 не може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється, оскільки ніколи не збирався і в майбутньому не збирається вчиняти будь-які злочини, тим більш на підтримку збройної агресії проти Україну, яку вважає своєю рідною домівкою.
У судове засідання захисник ОСОБА_16 не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку присутніх учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду апеляційної скарги без участі одного із захисників - ОСОБА_16 , колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності захисника ОСОБА_16 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 в режимі відеоконференцзв'язку та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним управлінням СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000450 від 04.04.2025, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 06.05.2025, цього ж дня о 14 год. 55 хв. ОСОБА_7 затримано у порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК.
06.05.2025 ОСОБА_12 повідомлено про підозру у поширенні матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014, з використанням засобів масової інформації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 436-2 КК України, та у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 07.05.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 24 год. 00 хв. 04.07.2025 включно.
Постановою заступника керівника Київської обласної прокуратури продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000450 від 04.04.2025 до трьох місяців, тобто до 06.08.2025 включно.
27.06.2025 старший слідчий 3 відділу СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_11 звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про продовження підозрюваному ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, але не більше 60 днів.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 03.07.2025 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк дії обраного підозрюваному ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 06.08.2025 включно.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 114-1 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_7 до інкримінованих йому злочинів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального правопорушення, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_12 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також з огляду на дані про особу підозрюваного.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та/чи суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення; знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; впливати на свідків, експертів, з метою зміни останніми показань в частині фактичних обставин; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував характеризуючі дані про особу підозрюваного та встановивши продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою підозрюваного.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, як убачається з клопотання слідчого, останнім доведенонаявність обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування ОСОБА_12 запобіжного заходу, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , який є громадянином іншої держави - Туркменістан, має малолітню дитину, одружений, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації у м. Київ, беручи до уваги його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, водночас враховуючи тяжкість та конкретні обставини інкримінованих підозрюваному злочинів проти основ національної безпеки України, в умовах воєнного стану, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_12 виняткового запобіжного заходу.
При цьому, продовживши щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, враховуючи правову кваліфікацію інкримінованого йому злочину за ч. 1 ст. 114-1 КК України та зміст підозри, з чим погоджується і колегія суддів.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою без визначення застави, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, згідно положень ч. 6 ст. 176 КПК, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_12 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінальних правопорушень, є обґрунтованим, та підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, або визначення йому розміру застави, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_12 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, та з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_15 інкримінованих йому злочинів.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисників в апеляційній скарзі про відсутність у діях ОСОБА_7 об'єктивної та суб'єктивної сторони складів інкримінованих йому злочинів, з посиланням на те, що опубліковані ним дописи мали характер судження, та він не мав наміру на вчинення будь-яких кримінально протиправних діянь, колегія суддів вважає є передчасним, оскільки такі доводи підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Посилання захисників на недоведеність органом досудового розслідування наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_14 , дані про особу підозрюваного у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, посилання захисників на те, що підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, перебуває у шлюбі з громадянкою України, на його утриманні перебуває малолітня дитина, за місцем проживання характеризується позитивно, має численні листи вдячності від волонтера, колишній та діючих військовослужбовців Збройних сил України за надання різного роду допомоги, були враховані слідчим суддею під час розгляду клопотання, та обгрунтовано визнані такими, що не спростовують висновок щодо існування ризиків у кримінальному провадженні та не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Посилання апелянтів на те, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі продовжив «обраний підозрюваному запобіжний захід», хоча запобіжний захід у виді тримання під вартою для нього не обирався, а був застосований ухвалою слідчого судді Солом 'ямського районного суду міста Києва від 07.05.2025, не впливають на суть і зміст прийнятого у справі рішення, а відтак не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Крім того, системний аналіз глави 18 КПК "Запобіжні заходи" дає підстави для висновку, що законодавець ототожнює поняття "застосування запобіжного заходу" та "обрання запобіжного заходу", використовуючи їх як синонімічні (тотожні за своїм правовим значенням). Вказане узгоджується із висновками, викладеними в постанові Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № № 991/3440/20.
Колегією суддів ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження доводи захисників про порушення прав підозрюваного на справедливий суд, з посиланням на те, що підозрюваний не розуміє українську мову в повному обсязі, однак йому не перекладено повідомлення про підозру, та слідчим суддею не залучено перекладача для розгляду клопотання, що призвело до нерозуміння підозрюваним суті процесуальних дій.
За правилами ч. ч. 1, 2, 4 ст. 29 КПК України, кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Як убачається із даних протоколу затримання підозрюваного від 06.05.2025 (том 1 а.с. 97-109), ОСОБА_12 під час затримання роз'яснено його процесуальні права та обов'язки. При цьому, клопотань чи заяв під час затримання про призначення перекладача, від підозрюваного ОСОБА_7 або його захисника ОСОБА_17 , який був присутній під час затримання, не надходило. Зауважень чи заперечень стосовно викладених у вказаному протоколі відомостей, підозрюваний не висловлював.
Згідно даних повідомлення про підозру від 06.05.2025, вказане повідомлення вручене ОСОБА_12 та його захиснику ОСОБА_17 цього ж дня, та підписане останніми без заперечень та зауважень.
Згідно даних долученого до клопотання протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 06.05.2025, останній надавав показання українською мовою, при цьому поставив особистий підпис у відповідній графі протоколу про те, що ознайомився зі своїми правами, бажає давати показання українською мовою та не потребує послуг перекладача (том 1, а.с. 92-96).
Жодних відомостей про звернення ОСОБА_7 або його захисника до слідчого під час проведення вищевказаних процесуальних дій, із клопотанням про залучення перекладача або здійснення перекладу повідомлення про підозру, матеріали справи не містять.
Крім того, згідно даних журналу судового засідання від 03.07.2025, розгляд клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу ОСОБА_12 здійснювався за участі перекладача ОСОБА_18 , та в ході судового засідання, за клопотанням захисника, слідчим суддею було оголошено перерву для здійснення перекладу наданих в судовому засіданні документів. При цьому, на запитання слідчого судді підозрюваний ОСОБА_14 у присутності перекладача повідомив, що йому зрозуміла суть повідомленої підозри.
Відтак, доводи апелянтів у цій частині є безпідставними та спростовуються матеріалами судового провадження.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 03 липня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3