Справа №939/291/24Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4801/2025
17 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження, сформованого з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024111050000850, по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований і проживає у АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Бородянського районного суд Київської області від 24 червня 2025 року,-
Ухвалою Бородянського районного суд Київської області від 24 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" до 23 серпня 2025 року.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду, вважаючи її незаконною.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що в порушення вимог закону йому не було надано клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою за три години до його розгляду, як передбачено КПК України.
Посилається на відсутність ризиків неналежної процесуальної поведінки його, як обвинуваченого. При цьому зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження існування ризиків,та прокурором під час судового розгляду клопотання наявність ризиків не доведена.
За результатами апеляційного перегляду просить оскаржувану ухвалу суду про продовження йому строку тримання під вартою скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно нього запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Захисник ОСОБА_7 в поданій апеляційні скарзі просить скасувати ухвалу суду, вважаючи її незаконною, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення не відповідає дійсним обставинам настання смерті потерпілого.
За доводами апелянта,при прийнятті рішення судом не враховано те, що прокурором не доведена наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Просить врахувати, що обвинувачений не переховувався від органів досудового розслідування та суду, а враховуючи збройну агресію РФ проти України, змушений був терміново виїхати до дружини та трьох їх дітей у зв'язку з небезпекою для їх життя та переїхати з ними у більш безпечне місце, що і стало причиною неотримання ним повідомлень про виклик до суду.
Вважає, що ОСОБА_6 не має наміру переховуватись від суду та впливати на потерпілу і свідків, що підтверджується тим, що він не заперечує проти допиту в суді потерпілої і свідків.
За результатами апеляційного перегляду просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника на підтримку поданих апеляційних скарг, вивчивши матеріали сформованого контрольного провадження та проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів сформованого контрольного провадження, на розгляді Бородянського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024111050000850 від 11 березня 2023 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.115 КК України.
Прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Дане клопотання обґрунтував тим, що на даний час продовжують існувати ризики, які були підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та які вказують на те, що обвинувачений, перебуваючи на волі,може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не здатні запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України.
Ухвалою Бородянського районного суд Київської області від 24 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 23 серпня 2025 року.
Ухвалюючи рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд визнав обґрунтованими наведені у клопотанні доводи про продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, з огляду на наступне.
За приписами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд обґрунтовано врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 та інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, які в сукупності можуть свідчити про продовження існування ризиків того, що обвинувачений може вчинити дій, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Зокрема, перевіряючи наведені у клопотанні доводи прокурора на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, яке ставиться у провину обвинуваченому, та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у вчиненому злочині.
При цьому, як встановив суд, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, можепереховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення,а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зокрема, судом враховано той факт, що ОСОБА_6 є військовослужбовцем військової служби за призовом на час мобілізації, на особливий період, що обумовлює ймовірність вчинення ним військового кримінального правопорушення, пов'язаного з ухиленням від виконання обов'язків військової служби, в разі його переховування від суду.
Оскільки наведені у клопотанні прокурора ризики є реальними і вони на момент розгляду клопотання про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою не зменшилися, суд обґрунтовано визнав, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти вказаним ризикам.
При вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою суд також врахував дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, в тому числі і ті, на які містяться посилання в поданих апеляційних скаргах.
Зокрема, вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд врахував дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він переховувався від органів досудового слідства та суду, в зв'язку з чим двічі оголошувався у розшук.
Виходячи з рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, предметом апеляційного розгляду в даному провадженні є лише ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
В даному рішенні Конституційний Суд України констатував, що положення статей 3, 21, 29 Конституції України у системному зв'язку з частиною першою її статті 55 зобов'язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов'язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.
За таких обставин, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Бородянського районного суд Київської області від 24 червня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" до 23 серпня 2025 року, залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4