Справа № 536/1733/24 Номер провадження 22-ц/814/576/25Головуючий у 1-й інстанції Левицька Т.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
22 липня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді: Чумак О.В.,
суддів: Обідіної О.І., Панченка О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»
на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2024 року, ухвалене суддею Левицькою Т.В.
по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає примусовому виконанню,-
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає примусовому виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис № 107112 щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором 949606342 від 03.08.2019 року. Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження № 66155307, 21.07.2021 року приватним нотаріусом виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 107112 від 20.11.2020 року.
Вважає, що вказаний виконавчий напис не підлягає виконанню з огляду на відсутність ознак безспірності заборгованості.
В зв'язку з викладеним, просила визнати виконавчий напис № 107112, вчинений 20.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» таким, що не підлягає виконанню; стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає примусовому виконанню задоволено.
Визнано виконавчий напис № 107112, вчинений 20.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9500 грн. та судовий збір в сумі 968,96 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду його в апеляційному порядку в частині стягнення витрат на правничу допомогу оскаржило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», просило його у відповідній частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні даних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не отримувало позовної заяви ОСОБА_1 ні засобами поштового зв'язку, ні через особистий кабінет «Електронного суду», що унеможливило надати відзив на позовну заяву.
Вважає, що визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу не відповідає складеності справи.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували оплату гонорару адвокату.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2024 року оскаржується лише в частині стягнення витрат на правову допомогу, тому в іншій частині рішення місцевого суду апеляційним судом не переглядається щодо його законності та обґрунтованості.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду в оскаржуваній частині не повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Стягуючи на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 9500 грн., місцевий суд прийшов до висновку про їх доведеність та обґрунтованість.
Колегія суддів не повною мірою погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
В силу положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких відносяться витрати на правничу допомогу), у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на правову допомогу надану ОСОБА_2 в суді першої інстанції надано копію договору про надання правничої допомоги № 994 від 20.06.2024 укладеного між позивачем та адвокатом Цокало Т.М.; копію ордеру на надання правової допомоги; копію акту приймання-передачі наданої правової допомоги № 1 від 28.06.2024 до договору № 994, в якому визначена сума гонорару у розмірі 9500 грн.; детальний опис робіт (наданих послуг); квитанцію № 941 від 21.06.2024 про оплату гонорару у сумі 3000 грн. (а.с. 18 (зворотня сторона) - 31).
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Проаналізувавши акт приймання-передачі наданої правової допомоги та умови укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо завищеного розміру витрат на правову допомогу надану позивачу в суді першої інстанції з наступних підстав.
У акті приймання-передачі правової допомоги наданої адвокатом Цокало Т.М. та детальному описі робіт зазначено, що нею надано наступні послуги: надання усної консультації (фіксована оплата) 1500 грн.; надання повторної усної консультації (фіксована оплата) 1000 грн.; підготовка та написання позовної заяви (фіксована оплата) 7000 грн.
Разом з тим, сторони у п. 3.3 договору про надання правової допомоги узгодили порядок обчислення гонорару, згідно якого фіксована оплата за: надання усної консультації становить 1000 грн.; за надання повторної усної консультації при умові наявності нових доказів, обставин, які не були в розпорядженні клієнта чи адвоката - 500 грн., за підготовку та написання позовної заяви - 5000 грн.
Доказів укладення між ОСОБА_1 та адвокатом Цокало Т.М. додаткових угод, в яких сторони погодили зміну вартості наданих адвокатом послуг матеріали справи не містять.
Окрім того, колегія суддів вважає недоведеною та такою, що не відповідає критеріям реальності надану адвокатом послугу щодо надання повторної усної консультації, оскільки матеріалами справи не підтверджено факт того, що після надання первинної усної консультації з'явилися нові докази чи обставини, тому стягнення витрат за вищевказану послугу є безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, дослідивши договір про надання правничої допомоги № 994 від 20.06.2024 укладений між позивачем та адвокатом Цокало Т.М., наданий детальний опис робіт та акт приймання-передачі правової допомоги, надавши оцінку їх реальності, співмірності суми витрат зі складністю справи, виходячи з критерію розумності їхнього розміру, справедливості, приходить до висновку, що надані розрахунки на підтвердження правничої допомоги є завищеними та не відповідають умов договору про надання правової допомоги, тому розмір витрат на правову допомогу надану ОСОБА_1 адвокатом Цокало Т.М. підлягає зменшенню з 9500 грн. до 6000 грн.
Доводи апеляційної скарги, щодо неотримання відповідачем позовної заяви спростовуються матеріалами справи, зокрема квитанцією № 1296194 про доставку документів (позовної заяви з додатками) до електронного кабінету відповідача, в якому зазначено дата, час доставки: 28.06.2024 15:14 (а.с. 33).
Посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували оплату гонорару адвокату, колегія суддів відхиляє, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 4 ст. 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Таким чином, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2024 року підлягає зміні, шляхом зменшення суми витрат на правову допомогу з 9500 грн. до 6000 грн.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3, 4, ч. 4, ст. 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» задовольнити частково.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2024 року змінити, зменшивши суму витрат на правничу допомогу з 9500 грн. до 6000 грн.
В іншій частині рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді О.І. Обідіна
О.О. Панченко