Справа № 553/4767/24 Номер провадження 11-кп/814/1528/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
22 липня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
представника колонії - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Подільського районного суду м. міста Полтави від 02.06.2025,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.03.2013 за п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 152 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України та урахуванням вироку Апеляційного суду Полтавської області від 23.05.2013 на 15 років позбавлення волі. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 18.02.2016 зараховано у строк покарання період попереднього ув?язнення з 05.08.2012 по 03.07.2013 із розрахунку один день попереднього ув?язнення за два дні позбавлення волі,
про заміну йому невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким.
Таке рішення суд мотивував тим, що на теперішній час відсутні підстави вважати, що ОСОБА_7 став на шлях виправлення.
Тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для заміни покарання засудженому у вигляді позбавлення волі на більш м?яке.
У поданій апеляційній скарзі захисник із урахуванням наданих доповнень просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання ОСОБА_7 про заміну йому невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що місцевий суд дійшов неправильного висновку щодо відсутності підстав для заміни покарання засудженому на більш м?яке, оскільки ОСОБА_7 визнав вину, щиро розкаявся, позитивно характеризується, має заохочення, не отримував стягнення та працює майже протягом усього строку відбування покарання.
При цьому місцевий суд помилково зазначив, що ставлення засудженого до праці не було стабільним, оскільки він працевлаштований, завдання виконує своєчасно та якісно. До виконання робіт з благоустрою ставиться з розумною ініціативою, що підтвердив представник установи у судовому засіданні.
Інші учасники судового розгляду ухвалу суду не оскаржили.
Колегія суддів заслухавши доповідача, засудженого та його захисника в підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який просив ухвалу суду залишити без змін, думку представника установи відбування покарань, який не заперечував проти звільнення засудженого від відбування покарання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 засуджений вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.03.2013 за п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 152 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України та урахуванням вироку Апеляційного суду Полтавської області від 23.05.2013 на 15 років позбавлення волі. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 18.02.2016 зараховано у строк покарання період попереднього ув?язнення з 05.08.2012 по 03.07.2013 із розрахунку один день попереднього ув?язнення за два дні позбавлення волі,
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 82 КК України в редакції, що діяла на момент вчинення ОСОБА_7 злочину, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно - достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 під час перебування в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)» характеризувався задовільно, стягнень та заохочень не мав.
З 09.08.2013 перебуває у Державній установі «Полтавська виправна колонія (№64)», утримується в дільниці ресоціалізації №2, відділення СПС №6, де характеризується добре, стягнень не мав, отримав 31 заохочення.
Працевлаштований у майстерні установи по виготовленню сувенірної продукції. До виконання робіт з благоустрою ставиться з розумною ініціативою.
Відповідно до характеристики, затвердженої начальником Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)», засуджений підтримує дружні відносини з засудженими, ввічливі з працівниками установи, доброзичливі з родиною.
Відповідно до ст. 123 КВК України засудженим реалізовані програми диференційованого впливу «Підготовка до звільнення» «Правопросвітництво», «Духовне відродження» та «Професія», у зв?язку з чим отримав спеціальність «Швачка» та «Повар-кондитер».
Рішенням комісії установи від 15.03.2019 засудженому відмовлено у застосуванні ст. 101 КВК України на підставі поданої ним заяви.
Рішенням комісії державної установи від 16.09.2021 вирішено про доцільність заміни невідбутої частини покарання більш м?яким відповідно до ст. 82 КК України. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 11.11.2021 у заміні невідбутої частини покарання більш м?яким відмовлено.
Рішенням комісії установи від 16.12.2022 засудженому відмовлено у застосування умовно-дострокового звільнення відповідно до ст. 81 КК України у зв?язку із вчинення особливо тяжкого злочину.
Вину у вчинених кримінальних правопорушень визнав частково. Виконавчі листи на адресу установи не надходили.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 17 постанови від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», судам, зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При цьому, висновок суду повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь час відбування покарання.
Разом з тим, дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого, відповідно до ст. 9 КВК України, є його обов'язком, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.
Дійсно, як зазначено у апеляційній скарзі захисника, ОСОБА_7 має заохочення, не отримував стягнень та на теперішній час працює.
Також колегія суддів враховує, що засуджений протягом тривалого часу характеризувався задовільно, на теперішній час характеризується добре, рішеннями комісії установи та ухвалою суду засудженому було відмовлено у застосуванні щодо нього положень ст. 82 та ст. 81 КК України, відповідно до наданої характеристики ризик ймовірної небезпеки для суспільства є середнім.
Крім того, всупереч вимогам апеляційної скарги, з матеріалів провадження вбачається, що засуджений вину у вчиненому протиправному діянні визнав частково та у його діях відсутнє щире каяття.
Наведене свідчить про відсутність беззаперечних доказів, які можуть свідчити про успішне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватися й в умовах відбування менш суворого покарання.
Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність визначених законом підстав для заміни ОСОБА_7 невідбутої частини покарання більш м'яким та належним чином мотивував своє рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування ухвали суду, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду міста Полтави від 02.06.2025, щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_3