Справа № 545/1729/25 Номер провадження 11-кп/814/1571/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
23 липня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
представника установи - ОСОБА_7 ,
засудженого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою засуджено го ОСОБА_8 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 23 червня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні подання Державної установи «Божковська виправна колонія (№ 16)» про умовно-дострокове звільнення
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, раніше судимого, засудженого:
30.05.2024 Деснянським районним судом м. Києва за ч.2 ст.309, ст.71 КК України на 1 рік 1 місяць позбавлення волі.
Своє рішення суд мотивував тим, що засуджений ОСОБА_8 сумлінною поведінкою і ставленням до праці не довів свого виправлення і не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування невідбутої частини покарання.
Не погоджуючись з рішенням суду засуджений подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нову, якою його звільнити умовно-достроково від відбування покарання.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що він за час відбування покарання своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів виправлення. Режим відбування покарання він не порушував, стягнень не мав, з перших днів прибуття в установу був працевлаштованим. В місцях позбавлення волі характеризувався виключно позитивно. Отримав 2 заохочення.
Не врахував думку представника установи та прокурора в суді першої інстанції, які не заперечували проти його звільнення.
Інші учасники судового розгляду ухвалу не оскаржили.
Заслухавши доповідача, засудженого в підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу залишити без змін, представника установи, який зазначив, що засуджений заслуговує на умовно-дострокове звільнення, перевіривши матеріали провадження та особової справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався зазначених вимог закону та дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні клопотання.
Згідно з ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
На підставі п.1 ч.3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.
За змістом п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, при цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Під час апеляційного перегляду рішення суду встановлено, що ОСОБА_8 засуджений 30.05.2024 Деснянським районним судом м. Києва за ч.2 ст.309, ст.71 КК України на 1 рік 1 місяць позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання - 17.09.2024, кінець строку - 17.10.2025.
Таким чином, на час звернення з поданням до суду ОСОБА_8 відповідно до положень ст.81 КК України, має право на розгляд питання про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Проте суд першої інстанції, розглядаючи подання, дійшов висновку, що засуджений не довів своє виправлення.
Даний висновок суду першої інстанції є непереконливим.
З особової справи засудженого вбачається, що ОСОБА_8 з 17.09.2024 знаходиться у місцях позбавлення волі. З 17.09.2024 відбував покарання в Державній установі «Київський слідчий ізолятор», де характеризувався посередньо, заохочень та стягнень не мав. З 18.10.2024 відбуває покарання в Державній установі «Божковська виправна колонія (№16)». Працевлаштований робітником їдальні установи, до праці ставиться сумлінно. Стягнень не отримував, 2 рази заохочувався. За час відбування покарання характеризувався позитивно, дотримувався вимог режиму відбування покарання та розпорядку дня установи. Свою вину у вчиненому визнає, шкодує щодо вчиненого. У взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктний. У колективі будує рівні взаємовідносини із засудженими різної спрямованості. Дотримується правомірних взаємовідносин з персоналом, виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. На заходи виховного впливу реагує та робить для себе правильні висновки. Бере участь в програмах диференційованого виховного впливу.
За висновком установи ОСОБА_8 може бути звільнений умовно-достроково.
Крім цього, з особової справи вбачається, що засуджений ОСОБА_8 отримав заохочення 31.01.2025 та 30.04.2025.
Зі змісту ст. 6 КВК України вбачається, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Як вбачається з особової справи ОСОБА_8 , впродовж відбування покарання в Державній установі «Божковська виправна колонія (№16)» жодних стягнень не мав, проте отримав заохочення. Працевлаштований. Виконував роботи по благоустрою установи. Позитивно характеризується впродовж усього часу перебування в установі виконання покарання.
Доводи прокурора про те, що ОСОБА_8 установою було відмовлено у зміні умов тримання та заміні покарання на більш м'яке через те, що засуджений не став на шлях виправлення, є безпідставним, оскільки з матеріалів особової справи та показань представника установи вбачається, що на час настання пільг засуджений перебував в установі нетривалий час, тому неможливо було скласти об'єктивне враження щодо нього.
З урахуванням даних про особу засудженого, колегія суддів дійшла висновку, що на даний час ОСОБА_8 не є суспільно-небезпечною особою, за час перебування у виправній колонії ним досягнуто значних успіхів на шляху до соціалізації та доведено можливість стати повноцінним та законослухняним членом суспільства, він сумлінною поведінкою, ставленням до праці довів своє виправлення, а тому заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання.
У зв'язку з вказаним апеляційна скарга засудженого підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 - скасуванню з постановленням нової про задоволення подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Станом на день постановлення ухвали апеляційного суду невідбута частина покарання засудженого ОСОБА_8 становить 2 місяці 24 дні, а тому він підлягає звільненню умовно-достроково від відбування покарання на вказаний строк .
Керуючись ст. 404, 407, 419КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 23 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою подання Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» щодо ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення задовольнити.
Звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Деснянського районного суду м. Києва від 30.05.2024, умовно-достроково на невідбутий строк 2 місяці 24 дні.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4