Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7285/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/519/25
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
24 липня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №296/7285/25 за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 04.07.2025,
Зазначеною ухвалою частково задоволено клопотання слідчої СУ ҐГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 . Продовжено строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, без визначення розміру застави до 10.09.2025.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_8 не погоджується з доводами клопотання слідчої, та висновками слідчого судді викладеними в оскаржуваній ним ухвалі.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 в підтримку апеляційної скарги, пояснення прокурора на спростування апеляційних доводів обвинуваченого, перевіривши матеріали судового провадження та ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, приймаючи рішення про задоволення клопотання органу досудового розслідування про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 слідчим суддею в повній мірі дотримано вимоги ст.ст.177, 178, 183, 194, 197 КПК України.
Відповідно до ст.199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний перевірити обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як убачається з матеріалів провадження №296/7285/25, у провадженні СУ ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12024060530000851 від 05.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.305, ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.311 КК України.
В межах цього провадження 13.05.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.311 КК України.
15.05.2025 слідчим суддею Корольовського районного суду м. Житомира підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12.07.2025 включно.
03.07.2025 слідча СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 звернулась до відповідного слідчого судді з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 . За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При цьому, на думку апеляційного суду, клопотання слідчої (з доданими до нього матеріалами) є відповідним вимогам ст.184 КПК України, містить всі визначені кримінальним процесуальним кодексом відомості та обставини, які враховуються при обранні/продовженні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Істотних порушень вимог КПК України в цій частині не встановлено.
При вирішенні вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено, що докази, надані слідчим, свідчать про існування обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, яка дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 може бути причетним до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.311 КК України.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства», № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року).
На переконання апеляційного суду, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується сукупністю доказів, які були долучені до клопотання слідчої, та об'єктивно на даному етапі кримінального провадження, свідчать про обґрунтованість підозри, оголошеної останньому, і є достатніми для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа може бути причетною до вчинення конкретного злочину.
При цьому, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Крім того, як вважає суд апеляційної інстанції, матеріали провадження об'єктивно вказують на наявність ризиків: можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчиняти спроби впливу на учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, як і вчинити інші кримінальні правопорушення.
Зокрема, на думку апеляційного суду при обранні запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчим суддею належно враховано тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_8 , фактичні обставини їх вчинення, наслідки, суспільну небезпеку, тощо.
В свою чергу, як убачається з матеріалів провадження, інкриміновані ОСОБА_8 кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.311 КК України, згідно з положеннями ст.12 КК України, є тяжкими та особливо тяжким, санкція особливо тяжкого з яких передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тому апеляційний суд погоджується з тим, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного ОСОБА_8 , переховуватися від органу досудового розслідування чи суду.
Крім того, враховуються і соціальних зв'язки і особа підозрюваного, який не одружений, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, раніше судимий, при цьому, з урахуванням інкримінованих характеру та зухвалості вчинених дій, кількості епізодів, можливо дійти висновку про відповідну суспільну небезпечність особи підозрюваного, що об'єктивно підсилює вище зазначений процесуальний ризик.
Крім того, апеляційний суд погоджується і з наявністю процесуального ризику вчинення підозрюваним спроб протиправного впливу на відповідних учасників кримінального провадження (свідків, інших підозрюваних) будь яким шляхом для зміни, відмови від показів останніх, що в подальшому може негативно відобразитися на встановленні об'єктивної істини по провадженню. В даному випадку слід врахувати і стадію досудового розслідування, яка потребує проведення допитів свідків, інших підозрюваних для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень.
В свою чергу, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні умисних тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за попередньою змовою групою осіб, пов'язаних з незаконним обігом особливо небезпечних психотропних речовин, вчинених повторно, у великих розмірах, тощо. Крім того слід врахувати і системність інкримінованих злочинних дій останнього, їх послідовність, зростання тяжкості кваліфікації злочинних дій останнього. З урахуванням неведеного, є висока вірогідність і того, що підозрюваний ОСОБА_8 може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Апеляційні посилання підозрюваного на не доведеність таких ризиків є об'єктивно безпідставними.
Крім того, не залишено поза увагою слідчого судді і дані характеризуючі особу підозрюваного, зокрема, те, що останній має місце проживання та реєстрації, не має сім'ї та утриманців, відповідно - вік та стан здоров'я.
Як вважає апеляційний суд, в даному випадку, слідчим суддею правильно встановлено доведеність органом досудового розслідування, процесуальних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Докази, які містяться в матеріалах судового провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра, яка разом з існуючими ризиками, конкретними обставинами провадження та з урахуванням особи підозрюваного, переконливо виключає можливість обрання відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Таким чином, слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що з огляду на встановлені в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які об'єктивно існують, підозру останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, а також завдання даного кримінального провадження, які зводяться, в тому числі, до притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, тому продовження запобіжного заходу підозрюваному у виді тримання під вартою, забезпечить та гарантуватиме належну процесуальну поведінку та буде сприяти забезпеченню досягнення завдань даного кримінального провадження на цій стадії.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також, апеляційний суд приймає до уваги, що жодних розумних гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_8 на вказаній стадії кримінального процесу, а ні суду першої інстанції, а ні апеляційному суду надано не було.
На момент апеляційної перевірки матеріалів провадження, вказаний запобіжний захід є необхідним у зазначеному кримінальному провадженні, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, фактичних обставин їх вчинення (особливо тяжкий злочин у сфері обігу психотропних речовин), наслідків та суспільної небезпечності, даних про особу ОСОБА_8 , а також ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з урахуванням вимог ч.4 ст.183 КПК України, визначення застави в даному випадку є об'єктивно безпідставним та таким, що не відповідає завданням цього кримінального провадження.
Крім того, жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги на зміну запобіжного заходу не встановлено.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 04.07.2025, якою продовжено до 10.09.2025 строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :