Справа № 161/17960/24 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.
Провадження № 22-ц/802/690/25 Доповідач: Осіпук В. В.
01 липня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представників особи, яка не брала участі у справі, Василюка І. М., Кушнірук Ю. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Луцької міської ради, про визнання права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою представника особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 січня 2025 року
У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом.
Покликалась на те, що 11 жовтня 2011 року на підставі укладеного з відповідачем ОСОБА_3 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу вона набула у власність земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 0722883600:01:001:2050, що розташована у с. Лище Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області. Право власності продавця на відчужуване нерухоме майно стверджувалось державний актом серії ЯЛ № 487584 (прізвище « ОСОБА_6 » було змінено на « ОСОБА_7 »).
Позивач також вказувала, що 21 вересня 2023 року, з метою реєстрації права власності на вищезазначену земельну ділянку, вона звернулася з відповідною заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Луцької міської ради, на що отримала рішення про відмову в здійсненні реєстраційних дій, обґрунтовану тим, що майно відчужено особою, яка на момент проведення реєстрації була внесена до Єдиного реєстру боржників.
Вважає, що оскільки її право власності на придбану земельну ділянку ніким не оскаржене та його законність ніким під сумнів не ставилась, то наявність відомостей про продавця майна як боржника не повинно його порушувати.
Враховуючи наведене, позивач ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності, з метою подальшої його реєстрації, на земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 0722883600:01:001:2050, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована у с. Лище Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 січня 2025 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право на власності на земельну ділянку, площею 0,2500 га, що розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, село Лище (Лищенської сільської ради) (кадастровий номер: 0722883600:01:001:2050; цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд).
Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1910 грн 30 коп.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, представник особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просила це рішення суду як таке, що винесене судом з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, яке порушує права осіб, які не були залучені до участі у справі, скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повно досліджено докази і з'ясовано обставини, що мають значення для її вирішення. Зокрема, не враховано ту обставину, що власником земельної ділянки, яка є предметом цього спору, є її довіритель ОСОБА_4 і остання не була залучена судом до участі у справі, як відповідач, що призвело до порушення суб'єктного складу учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції вмотивованим та таким, що ґрунтується на об'єктивно встановлених обставинах справи, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції, виходив з того, що визнання за позивачем права власності на придбану земельну ділянку, саме з метою подальшої його реєстрації, є єдиним можливим способом захисту майнових прав та законних інтересів останньої.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна.
Встановлено, що 11 жовтня 2011 року між відповідачем ОСОБА_3 (продавець) та позивачем ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,2500 га (кадастровий номер 0722883600:01:001:2050, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд), що розташована у с. Лище Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинською Н. І. та зареєстрований в реєстрі за № 2262 (а.с.12-13).
Вищевказаний договір купівлі-продажу було зареєстровано у Державному реєстрі правочинів 11 жовтня 2011 року за № 4680492 (а. с. 15).
Відповідно до копії свідоцтва про зміну імені, серія НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, 17 березня 2012 року позивач ОСОБА_2 змінила ім'я ОСОБА_9 на ОСОБА_10 (а. с. 16).
З наявної в матеріалах справи копії рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Луцької міської ради Гейзера С. А. № 69439648 від 25 вересня 2023 року вбачається, що за результатами розгляду поданої позивачем ОСОБА_2 заяви від 21 вересня 2023 року за № 57178912, останній було відмовлено у проведенні реєстраційних дій на підставі того, що вона як заявник звернулась з проханням про державну реєстрацію права власності на вищевказане майно, що відчужено особою, яка на момент проведення реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці (а. с. 17).
Крім того, із долучених представником особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 до апеляційної скарги письмових доказів встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 квітня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2551, відповідач ОСОБА_3 відчужив спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_11 (а. с. 84-87).
Відповідно до п. 1.4. вищевказаного договору купівлі-продажу земельна ділянка перебувала в приватній власності продавця на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 487584, виданого Лищенською сільською радою 02 червня 2010 року, зареєстрованого управлінням Держкомзему у Луцькому районі Волинської області 31 травня 2010 року та Луцьким міськрайонним відділом регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 02 червня 2010 року. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011007600124.
У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 серпня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Валянською Т. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 5783, ОСОБА_11 відчужила земельну ділянку на користь ОСОБА_4 (а. с. 88-91).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, за кадастровим номером 0722883600:01:001:2050, належить особі, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 на підставі запису, внесеного приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Валянської Т. П. від 28 серпня 2024 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вищевказане майно (а. с. 82).
Після придбання спірної земельної ділянки особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 розпочала на ній будівництво індивідуального житлового будинку, що підтверджується витягом з Реєстру документів Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (а. с. 92-95).
Таким чином, на момент звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про визнання права власності на спірну земельну ділянку (26 вересня 2024 року) зареєстроване право власності на неї належало апелянту ОСОБА_4 , яка придбала дану земельну ділянку у ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 28 серпня 2024 року.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19).
Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, то вони не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд в змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21).
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.
Згідно з цивільним процесуальним законом суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості визначати суб'єктний склад учасників справи, залучати на стадії апеляційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи, порушивши норми процесуального права, не визначив належне коло відповідачів, а саме не залучив до участі у справі ОСОБА_4 , яка набула право власності на спірну земельну ділянку від продавця ОСОБА_11 28 серпня 2024 року, до ухвалення судом оскаржуваного рішення.
За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції ухвалив рішення про права, свободи, інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі, що відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання щодо залучення до участі у справі інших осіб, а судом першої інстанції було розглянуто справу з неналежним складом її учасників, то колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду, відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Луцької міської ради, про визнання права власності на земельну ділянку відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді