Справа №:755/4824/25
Провадження №: 1-кп/755/945/25
"29" липня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
за участю захисника: ОСОБА_4 (на відеоконференцзв'язку),
за участю законного представника: ОСОБА_5 ,
за участю особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру: ОСОБА_6 (на відеоконференцзв'язку);
за участю представника потерпілого: ОСОБА_7 ;
за участю потерпілого: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру від 21.03.2025 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поданого в межах кримінального провадження за № 12025100040000155 від 15.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,-
Прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поданого в межах кримінального провадження за № 12025100040000155 від 15.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що 14.01.2025 приблизно о 19 год. 45 хв., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В цей час до останньої прийшов ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Перебуваючи у приміщенні вищевказаної квартири, між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 виник словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин. У ході вказаного словесного конфлікту, ОСОБА_6 виштовхнула ОСОБА_8 з квартири до загального коридору будинку на 3-му поверсі, після чого повернулась до своєї квартири, а ОСОБА_8 залишився лежати на підлозі коридору.
У подальшому, ОСОБА_6 повернувшись до загального коридору, де перебував ОСОБА_8 , почала наносити численні удари кулаками в область голови ОСОБА_8 від яких останній не міг піднятися з підлоги. Після цього, ОСОБА_6 повернулась до приміщення квартири, де взяла кухонний молоток-сокиру, та повернувшись до приміщення загального коридору, де в цей час на підлозі знаходився ОСОБА_8 , нанесла останньому численні удари в область голови вищевказаним предметом, після чого, повернулась до приміщення вищевказаної квартири.
Після чого, ОСОБА_6 залишила в квартирі кухонний молоток-сокиру та взявши кухонний ніж, знову направилась до приміщення загального коридору, де в цей час на підлозі знаходився ОСОБА_8 . У подальшому, наблизившись до останнього, ОСОБА_6 нанесла один удар ножем в область правого ока ОСОБА_8 .
В цей час, до приміщення загального коридору, де знаходився ОСОБА_8 та ОСОБА_6 зайшли працівники швидкої медичної допомоги, у зв'язку з чим, ОСОБА_6 швидко покинула приміщення вказаного коридору.
В результаті дій ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_8 отримав наступні тілесні ушкодження, а саме: відкрита травма правого ока, навколоочний синець правої навколоочної ділянки, рана правого очного яблука, з пролапсом або втратою внутрішньо-очної тканини, з випадінням та втратою внутрішньо-очних оболонок правого ока, що обумовило втрату функції правого ока у вигляді сліпоти, зазначене тілесне ушкодження, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, та множинні колото-різані рани голови - в лобній ділянці волосистої частини по центру та дещо ліворуч, у скронево-лобній ділянці зліва; в лобній ділянці по центру та дещо ліворуч ближче до голівки лівої брови; рана передньої черевної стінки зліва; глибоке садно тильної поверхні лівої кисті, зазначені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Після цього, потерпілого ОСОБА_8 , з отриманими внаслідок дій ОСОБА_6 тілесними ушкодженнями, було госпіталізовано до КНП «КМКЛ ШМД», а ОСОБА_6 була затримана працівниками поліції на місці вчинення суспільно-небезпечного діяння.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Особа, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора та заперечувала проти задоволення цивільного позову.
Захисник особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законний представник, потерпілий та його представник в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора та просили його задовольнити.
Захисник особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру просив відмовити у задоволенні цивільного позову.
Законний представник особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру в частині вирішення питання щодо цивільного позову, поклався на розсуд суду.
Розглядаючи вказане клопотання, суд виходить із положень ст. ст. 93, 94 КК України, ст. ст. 512, 513 КПК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені упостанові № 7 від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусовоголікування».
Відповідно до положень ч. 1 ст. 513 КПК України, під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Обставини вчинення ОСОБА_6 , суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду на підставі наданих суду доказів.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 252 від 20.02.2025, складеного ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у теперішній час ОСОБА_6 страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді Шизофренії параноїчної, безперервний перебіг, виражений апато-дисоціативний дефект (F 20.00 - згідно Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду) і за психічним станом у теперішній час не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період кримінального правопорушення 14.01.2025, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_6 , остання страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді Шизофренії параноїдної, безперервний перебіг, виражений апато-дисоціативний дефект і за психічним станом у зазначений період часу не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_6 страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді Шизофренії параноїдної, безперервний перебіг, виражений апато-дисоціативний дефект і за психічним станом у теперішній час потребує застосування примусових заходів медичного характеру - поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення нею суспільно небезпечних діянь відповідно до ст. 92 КК України.
Таким чином, судом встановлена неосудність ОСОБА_6 на момент вчинення нею суспільно небезпечного діяння та розгляду даного клопотання, а також наявність необхідності у теперішній час застосування примусових заходів медичного характеру шляхом поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення нею суспільно небезпечних діянь.
Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру (ч. 2 ст. 19 КК України).
Відповідно до положень ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Нормою ст. 93 КК України визначено, що примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 2) які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення; 3) які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
Частиною 1 ст. 94 КК України визначено, що залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Відповідно до ч. 2 ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, мало місце і вчинене ОСОБА_6 в стані неосудності, яка за своїм психічним станом і характером суспільно небезпечного діяння потребує застосування примусових заходів медичного характеру, в зв'язку з чим, з метою лікування та запобігання вчинення ОСОБА_6 нових суспільно небезпечних діянь, слід застосувати до ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру у вигляді поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові № 7 від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», копії ухвал (постанов) суду про застосування примусових заходів медичного характеру після набрання законної сили у разі призначення амбулаторної допомоги надсилаються судом на виконання до закладу охорони здоров'я, який надає психіатричну допомогу за місцем проживання неосудної чи обмежено осудної особи, або до органу, в якому тримається засуджена до позбавлення волі обмежено осудна особа.
В частині цивільного позову, суд зазначає наступне.
Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до заявлених позовних вимог, ОСОБА_8 просить стягнути з ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 10 000 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що враховуючи тяжкість тілесних ушкоджень, незворотній характер втрати функцій організму, триваючі психологічні та емоційні страждання, повну зміну способу життя, руйнування соціальних та особистісних перспектив йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 10 000 000 грн.
Згідно приписів п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно приписів ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1186 ЦК України, якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв'язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.
Як було встановлено під час розгляду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 252 від 20.02.2025, ОСОБА_6 на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Доказів того, що на момент вчинення ОСОБА_6 суспільно-небезпечного діяння, остання проживала разом із особами визначеними статтею 1186 ЦК України, які б знаючи про її психічний розлад могли вжили заходів щодо запобігання завданій шкоді відсутні, та таких цивільним позивачем суду не надано.
Враховуючи наведене, суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 1168 ЦК України, ст. ст. 19, 92, 93, 94 КК України, ст. ст. 128, 129, 512, 513 КПК України, суд, -
Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру від 21.03.2025 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поданого в межах кримінального провадження за № 12025100040000155 від 15.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, незаміжньої, безробітньої, пенсіонерки, інваліда ІІ групи, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, примусові заходи медичного характеру у виді поміщення в спеціальний лікувальний заклад із суворим наглядом з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Застосований відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги, залишити без змін до набрання ухвалою законної сили.
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Після набрання ухвалою законної сили, направити її копію для виконання до КНП «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» (Київська обл., Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Павлова, 7).
Ухвалу суду може бути оскаржено протягом семи днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: