ф
28 липня 2025 року
м. Київ
справа № 120/12029/23
адміністративне провадження № К/990/4189/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Кравчука В.М., Гриціва М.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №120/12029/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-ОЙЛ"
до Головного управління ДПС у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2023 (головуючий суддя Свентух В.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 (колегія суддів у складі головуючого судді Ватаманюка Р.В., суддів Сапальової Т.В., Капустинського М.М.).
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-ОЙЛ" (далі - позивач, ТОВ "СПЕКТР-ОЙЛ") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі також - відповідач), у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Вінницькій області №148/Р/Л від 25.07.2023 в частині відмови у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "СПЕКТР-ОЙЛ";
- зобов'язати Головне управління ДПС у Вінницькій області видати ТОВ "СПЕКТР-ОЙЛ" ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Вінницька область, Вінницький район, (Вінницька тергромада), вул. Юзвинська, б/н.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що розміщення тимчасових споруд (операторська, паливозаправні модулі) для заправки автомобілів моторним паливом та зрідженим газом, установка та монтаж (зборка) яких проводилась без здійснення будівельних робіт та без улаштування фундаменту, не потребують документів, що дають право на їх виконання, а такі модульні заправки автомобілів моторним паливом та зрідженим газом після закінчення робіт з їх установки та монтажу (зборці) не підлягають прийняттю в експлуатацію. Таким чином, на думку позивача, відмова у видачі ліцензії суб'єкту господарювання на роздрібну торгівлю пальним у зв'язку з неподанням таким суб'єктом акта вводу в експлуатацію об'єкта, акта готовності об'єкта до експлуатації або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, є незаконною.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2023, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2024, позов задоволено.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що модулі паливозаправні, які планує використовувати в своїй діяльності позивач, є заводськими виробами, тобто матеріальним об'єктом (рухомим майном), не потребують здійснення будівельно- монтажних робіт для їх встановлення та встановлені без улаштування фундаменту, можуть бути вільно переміщені без втрати свого функціонального призначення, не пов'язані із земельною ділянкою фундаментом, після закінчення робіт з їх установки та монтажу (зборці) не підлягають прийняттю в експлуатацію відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому не є об'єктами нерухомого майна.
Суди зазначили, що, враховуючи особливості спірних правовідносин, а також те, що саме установлення (розміщення) модулів паливозаправних на залізобетонних плитах не є об'єктом будівництва, а отже не вимагає прийняття його в експлуатацію, тому підстав вимагати у суб'єкта господарювання акту вводу в експлуатацію об'єкта або акту готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним, у відповідача не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2024 у справі № 120/12029/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
6. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на те, що акт вводу в експлуатацію основних засобів №28-04/23 від 28.04.2023 не є будь-яким іншим документом, що підтверджує прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, та є лише внутрішнім господарським документом підприємства, який необхідний для бухгалтерського обліку та списання основних засобів. Також зазначає, що суд, як підставу для задоволення позову, прийняв висновок експертного дослідження №ЕД-19/102-23/11865-БТ від 07.07.2023, однак питання віднесення робіт з облаштування АЗС до будівельних робіт є питанням права і не може бути предметом висновку експерта.
Звертає увагу також на те, що суди дійшли помилкового висновку, що за наявності дозволу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на експлуатацію модулів паливозаправних, що дозволяє виконувати роботи з підвищеної небезпеки, отримання позивачем акта вводу в експлуатацію об'єкта або акта готовності об'єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об'єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, не потрібно.
Крім вказаного вважає, що суди не надали належної оцінки тому, що експлуатація АЗС, розміщеного цілісним заводським виробом, без отримання відповідного акта або сертифікату про готовність об'єкта до експлуатації, може призвести до негативних наслідків для життя та здоров'я людей.
На думку скаржника, суди протиправно, не надали належної оцінки позиції відповідача, що облаштування фундаментною плитою земельної ділянки є будівельно-монтажними роботами, як і демонтаж та остаточне встановлення модулів на місці експлуатації, встановлення «операторської», яка не була частиною об'єктів.
7. 01.02.2024 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стрелець Т.Г., судді Коваленко Н.В., Рибачук А.І.
9. Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2024 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору у розмірі 4 294,40 грн., обґрунтування виключних підстав касаційного оскарження передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
10. У встановлений судом строк скаржником виконано вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху та усунуто зазначені в ній недоліки.
11. Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №120/12029/23.
12. У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Стрелець Т.Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21.05.2025 № 12), на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22.05.2025 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Рибачука А.І., Кравчука В.М.
13. На підставі службової записки судді-доповідача Стеценка С.Г. від 22.07.2025 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, у зв'язку з відпусткою судді Рибачука А.І., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22.07.2025, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Кравчука В.М., Гриціва М.І.
14. Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "СПЕКТР-ОЙЛ" подало до Головного управління ДПС у Вінницькій області заяву щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Вінницька область, Вінницький район, (Вінницька тергромада), вул. Юзвинська, б/н, кадастровий номер 0510100000:02:113:0133.
16. До вказаної заяви додано наступний пакет документів:
- витяг з Державного реєстру речових прав від 30.05.2023;
- договір оренди земельної ділянки №1 від 01.05.2023;
- договір суборенди земельної ділянки №2 від 02.05.2023;
- видаткову накладу на придбання модуля паливозаправного №49 від 24.04.2023;
- видаткову накладу на придбання модуля паливозаправного №50 від 24.04.2023;
- акт введення в експлуатацію об'єкту (основних засобів) №28-04/23 від 28.04.2023;
- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки від 19.05.2023;
- дозвіл на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 19.05.2023;
- платіжну інструкцію №389 щодо сплати за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.
17. За результатами розгляду вищезазначеної заяви та доданих до неї матеріалів відповідач прийняв розпорядження №148/Р/Л від 25.07.2023, яким відмовив ТОВ "СПЕКТР-ОЙЛ" у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Вінницька область, Вінницький район, (Вінницька тергромада), вул. Юзвинська, б/н, кадастровий номер 0510100000:02:113:0133, у зв'язку із порушенням вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), в частині ненадання необхідних копій документів, а саме: акту вводу в експлуатацію об'єкта або акту готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним.
18. Вважаючи таке розпорядження в частині відмови у видачі ТОВ "СПЕКТР-ОЙЛ" ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним протиправним, позивач звернувся до суду.
19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
20. Закон № 481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
21. Згідно статті 1 Закону № 481/95-ВР наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;
роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів;
місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування
22. Відповідно до частини двадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством (частини двадцять шоста, двадцять дев'ята цієї ж статті).
23. Частиною тридцять першою статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
24. Згідно з частинами тридцять третьою - тридцять шостою, тридцять восьмою - сорок другою статті 15 цього ж Закону ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.
У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.
Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта.
25. Частинами сорок шостою, сорок сьомою статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
26. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, суб'єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений статтею 15 Закону № 481/95-ВР. У цьому переліку, крім іншого, визначено акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.
27. Цей висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 240/8544/20, від 08.06.2022 у справі № 340/3135/20, від 09.08.2022 у справі № 580/2513/21, від 24.02.2023 у справі № 240/29665/21.
28. Як вбачається з матеріалів справи, що відповідачем прийнято розпорядження №148/Р/Л від 25.07.2023, яким відмовлено ТОВ "СПЕКТР-ОЙЛ" у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, у зв'язку із порушенням вимог Закону № 481/95-ВР в частині ненадання необхідних копій документів, а саме: акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним.
30. Щодо вказаної відповідачем в оскаржуваному рішенні підстави відмови у видачі ліцензій позивачу у зв'язку із недолученням до заяви щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним акта вводу в експлуатацію об'єкта або акта готовності об'єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, колегія суддів зазначає наступне.
31. Як встановлено судами попередніх інстанцій, роздрібний продаж пального відбуватиметься за допомогою модуля паливозаправного (МПЗ 1.00.00.00 РЭ) заводський номер 050 та модуля паливозаправного (МПЗ 1.00.00.00 РЭ) заводський номер 053.
32. Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
33. Відповідно до частини другої статті 39 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).
34. Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 22.07.2021 у справі № 640/19955/19, установлення на бетонний майданчик АЗС, які виконані як цілісний заводський виріб і для їх установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту, не є будівництвом, а тому при розміщені такої АЗС не виникає обов'язку щодо прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва.
35. Цей висновок застосований і в інших постановах Верховного Суду, зокрема, в постанові від 09.08.2022 у справі №580/2513/21, від 23.08.2023 у справі №640/27953/21, в постанові від 29.01.2024 у справі №560/5937/22, в постанові від 27.05.2024 у справі №600/1125/23-а, в постанові від 28.01.2025 у справі №140/1784/22.
36. Отже, для визначення того, чи відноситься модуль паливозаправний, що належить позивачу, до об'єктів будівництва у розумінні містобудівного законодавства та чи потребує введення в експлуатацію, необхідно визначити його вид, як АЗС та спосіб розміщення.
37. Визначення поняття «автозаправна станція» (скорочено - АЗС) наводиться у п. 3.2. ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування і забудова територій», згідно з яким це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту).
38. При цьому, у цьому ж ДБН наявна таблиця 10.9 під назвою «Класифікація АЗС за їх категорією», де чітко визначено 4 типи АЗС за їх технологічним рішенням, а саме залежно від розміщення резервуара відносно ПРК, визначення яких наведено в розділі З «Терміни і визначення»: традиційна АЗС - АЗС з підземним розташуванням резервуарів зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням резервуарів і паливно-роздавальних колонок (ПРК) (п. 3.65); блочна АЗС - АЗС з підземним розташуванням резервуарів зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розміщенням ПРК над резервуаром та виконана як цілісний заводський виріб (п. 3.9); модульна АЗС - АЗС з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням ГІРК та резервуара зберігання палива (п. 3.40); - контейнерна АЗС - установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і ПРК, зблокованих в єдиному контейнері (п. 3.34).
39. Також цей розділ закріплює визначення і інших термінів, які пов'язані з обігом пального: багатопаливна АЗС - АЗС, технологічне обладнання якої призначено для заправлення автотранспорту моторним паливом двох або трьох видів, серед яких дозволяється рідке моторне паливо (бензин / дизельне паливо) (п. 3.6); - паливозаправний пункт - АЗС, яка розташована на території підприємства і призначена для заправлення автотранспорту, який належить підприємству (п. 3.42): пересувна АЗС - комплексна установка технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів (п. 3.44).
40. Відповідно до пункту 11 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі також - Міністерство), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 № 197, для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у Міністерстві можуть утворюватися постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи. Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, їх кількісний та персональний склад, положення про них затверджує Міністр.
41. У межах зазначених вище повноважень наказом Міністерства від 23.09.2011 № 208 (із змінами і доповненнями) (далі - наказ Міністерства № 208) створено науково-технічну раду (далі також- НТР), що є постійно діючим дорадчим органом Міністерства, який утворюється для професійного колегіального розгляду наукових і технічних питань, що належать до компетенції Міністерства. У підпункту 2.2.2 пункту 2.2 наказу Міністерства № 208 визначено, що НТР відповідно до покладених на неї завдань розглядає проекти методичних рекомендацій з питань, що належать до її компетенції, а також обґрунтовані відхилення від будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки до будівель і споруд у спосіб, не передбачений будівельними нормами (за необхідності, яка визначається рішенням секції).
42. Діючи в межах повноважень, наданих наказом Міністерства № 208, зокрема, щодо розгляду методичних рекомендацій, НТР рішенням від 10.12.2015 № 88 схвалило методичний посібник "Деякі особливості визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва" (далі - методичні рекомендації). У вступі до вказаного методичного посібника зазначено, що "Директивою Ради Європейського Союзу 89/106/ЄЕС, прийнятою у 1988 році, країнам, що входять до складу Євросоюзу, було запропоновано новий підхід до питань технічного регулювання будівельної діяльності. З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1764 "Про затвердження Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд" Україна зробила перший практичний крок на шляху приєднання до європейських принципів технічного регулювання. У першу чергу це стосувалося забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ. Наразі в Україні поряд з національною функціонує європейська гілка нормативної бази, основою якої є запровадження розрахунку будівельних конструкцій за Єврокодами.
43. У главі 2.6 Методичних рекомендацій зазначено, що "контейнерні АЗС, виготовлені як цілісний заводський виріб відповідно до затверджених у встановленому порядку технічних умов з обов'язковим забезпеченням системами блискавкозахисту, очищення стоків тощо та розміщені на ділянці, забезпеченій інженерною інфраструктурою, що дає можливість підключення та функціонування АЗС без виконання будівельних робіт, не є об'єктом будівництва. Водночас контейнерні АЗС не можуть бути віднесені до тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, оскільки вони є об'єктами підвищеної небезпеки та екологічно небезпечними об'єктами. Контейнерні АЗС - установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері.
44. З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору суборенди земельної ділянки ТОВ "СПЕКТР-ОЙЛ" було розміщено на бетонний майданчик станцію автозаправну модульного типу.
45. Згідно долучених паспортів на модуль паливозаправний (МПЗ 1.00.00.00 РЭ) заводський номер 050 та модуль паливозаправний (МПЗ 1.00.00.00 РЭ) заводський номер 053 вбачається, що вони призначені для прийому, зберігання, виміру об'єму і видачі палива (бензин, дизельне паливо) споживачеві згідно вимог обліково-розрахункових операцій і внутрішньогосподарського обліку. Застосування пунктів паливозаправних допускається у межах населених пунктів на земельних ділянках автогосподарств, промислових підприємств, гаражних кооперативів, платних стоянок автомобілів, моторних човнів і катерів, на пристанях з дотриманням санітарних розривів, протипожежних відстаней і вимог природоохоронного законодавства (п. 1 паспорту).
46. У пункті 4.1. паспортів на модуль паливозаправний вказано, що такий виготовлений в заводських умовах відповідно до технічних умов ТУ У 29.1-4291573-001:2023 і технічною документрацією в установленому законом порядку. Модуль заправки автомобілів моторним паливом є автозаправним пунктом з наземним розташуванням для зберігання палива, до складу якого входять резервуар зберігання палива, технологічне обладнання і паливнороздавальні колонки (ПРК), виконаний як єдиний виріб. Модуль паливозаправний є єдиною технологічною системою, що складається із: одностінного односекційного резервуару для зберігання палива РГС 4,9 м3 - 1 шт.; паливно-роздавальної колонка SHELF 100-50-1-1-1 - 1 шт.; комплект технологічного обладнання - 1 шт.; площадка під ПРК з навісом та ванною проливу з дренажним патрубком - 1 шт.; сходи з майданчиком для обслуговування; труба під метршток.
47. У пункті 4.3. паспортів на модуль паливозаправний вказано, що відповідно до затвердженого генплану модуль паливозаправний встановлюється на майданчик, що має тверде негорюче покриття, стійке до нафтопродуктів, поверхня якого має бути піднята над планувальною відміткою прилягаючої території не менше ніж на 0,1 м.
48. Тобто для встановлення модулів паливозаправних, які планує використовувати в своїй діяльності позивач, не потрібно улаштування фундаменту та проведення будівельних робіт.
49. Таким чином, враховуючи вказані норми та характеристики модулів паливозаправних, а саме, що вони виготовлені у заводських умовах відповідно до вимог технічних умов і технічної документації, погодженої і затвердженої у встановленому законом порядку, встановлюється з наземним розташуванням єдиним виробом, без проведення будівельних робіт, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача обов'язку забезпечити прийняття в експлуатацію зазначеного об'єкта відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
50. Також суди взяли до уваги висновок експертного дослідження №ЕД-19/102-23/11865-БТ від 07.07.2023, з якого вбачається, що заправний пункт є єдиним цілісним виробом заводського виготовлення, який доставлено та змонтовано поверхнево на дві залізобетонні плити, не заглиблюючись та без з'єднання з поверхнею, з частковим зазором від поверхні. У висновку експертного дослідження №ЕД-19/102-23/11865-БТ від 07.07.2023 зазначено, що об'єкти, а саме: модуль паливозаправний типу МПЗ1.00.00.00 РЭ об'ємом 4.9 м3 в комплекті; модуль паливозаправний типу МПЗ1.00.00.00 РЭ об'ємом 9.9 м3 в комплекті та "операторська", які знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 0510100000:02:113:0133, що розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, (Вінницька тергромада), м. Вінниця, вул. Юзвинська, б/н, не відносяться до капітального будівництва.
51. Стосовно доцільності прийняття судами висновків експертного дослідження №ЕД-19/102-23/11865-БТ від 07.07.2023, Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду у від 21.08.2019 у справі №823/1850/16 зроблено висновок про те, що питання віднесення робіт з облаштування СЗГ на АЗС до будівельних робіт є питанням права і не може бути предметом висновку експерта.
52. У контексті розгляду цієї справи Суд зазначає, що юридична оцінка обставин справи має бути надана саме судом за результатами її розгляду та ґрунтуватися на правильному застосуванні норм матеріального права, що і було зроблено судами попередніх інстанцій.
53. Висновок експертного дослідження по справі не є безумовною підставою для звільнення від доказування у даному спорі. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом із іншими доказами.
54. Разом з тим, судами зроблено висновки про протиправність оскаржуваного рішення відповідача на підставі повної оцінки доказів, які є у справі, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні та правильному застосуванні норм матеріального права.
55. Крім того, Суд звертає увагу на вимоги частини п'ятої статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якими встановлено, що до значних наслідків (СС3) відносяться, зокрема об'єкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки».
56. Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;
небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.
57. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, здійснюють уповноважені законами органи влади, в тому числі центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи (у разі утворення), до відання яких відповідно до закону віднесені питання, зокрема охорони праці.
58. Частинами першою, третьою та восьмою статті 21 Закону України «Про охорону праці» визначено, що виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці. Роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл).
59. Відповідно до пунктів 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику, зокрема у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
60. Зі змісту наведених норм матеріального права вбачається, що повноваження щодо надання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки покладається на Держпраці та її територіальні органи.
61. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці видано дозвіл від 19.05.2023, яким дозволено експлуатувати устаткування, пов'язане з використанням, зберіганням, застосуванням вибухопожежонебезпечних і небезпечних речовин, маса яких дорівнює або перевищує нормативи порогових мас, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №956 "Про ідентифікацю та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки" (Офіційний вісник України, 2002 р., №29, ст. 1357): 1. Сталевий резервуар РГС-4,9 для зберігання нафтопродуктів, зав. №5010, V = 4,9 м3, 1991 року виготовлення, Україна.; 2. Сталевий резервуар РГС-9,9 для зберігання нафтопродуктів, зав. №1057, V = 9,9 м3, 1991 року виготовлення, Україна.
62. Також даним дозволом дозволено експлуатувати обладнання та захисні системи, призначені для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах, зазначені у додатку 1 до Технічного регламенту обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2016 №1055: 1. Колонка паливороздавальна "Шельф", зав. №15717, 2023 року виготовлення, Україна; 2. Колонка паливороздавальна "Шельф", зав. №15718, 2023 року виготовлення, Україна.
63. Крім того, Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці видано дозвіл від 19.05.2023, яким дозволено виконувати газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних та/або пожежонебезпечних зонах.
64. Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно враховано під час вирішення справи те, що Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці фактично дозволило позивачу експлуатувати модуль паливозаправний типу МПЗ1.00.00.00 РЭ об'ємом 4.9 м3 та модуль паливозаправний типу МПЗ1.00.00.00 РЭ об'ємом 9.9 м3, що розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, (Вінницька тергромада), м. Вінниця, вул. Юзвинська, б/н.
65. Таким чином, Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оскаржуване розпорядження відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано документи, визначені статтею 15 Закону № 481/95-ВР.
66. Суд у цій справі також звертає увагу, що позиція застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням узгоджується і з положеннями, викладеними в профільному Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а саме - в частині сьомій статті 4 Закону №877 вказано наступне: у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків суб'єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб'єкта господарювання.
67. Така позиція застосована Верховним Судом у постановах від 04.02.2020 у справі №826/14805/15, від 02.12.2020 у справі №804/6911/17.
68. Крім того, Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі № 640/19955/19 звернув увагу на те, що сам факт отримання позивачем ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним не надає йому можливість необмеженого та безспірного права щодо експлуатування вищезазначених об'єктів у разі наявності інших, передбачених законодавством підстав, які унеможливлюють їх використання, зокрема у сфері забезпечення вимог безпеки, благоустрою, дотримання екологічних стандартів, тощо.
69. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення відповідного аргументу.
70. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
71. Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
72. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
73. Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
74. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
75. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко В.М. Кравчук М.І. Грицiв