Справа №949/1040/25
29 липня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання,
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 та просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання повнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у твердій грошовій сумі в розмірі по 3000,00 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, із проведенням індексації розміру аліментів відповідно до Закону, починаючи з дня подачі позовної заяви і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона із 13 серпня 2004 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області року від 22 травня 2013 року було розірвано.
Від даного шлюбу у них народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 вересня 2024 року з відповідача на користь позивачки стягувалися щомісяця аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі до досягнення ними повноліття. Однак, оскільки дочці ОСОБА_3 вже виповнилось 18 років, тому сплата аліментів на її утримання припинилась.
На даний час дочка ОСОБА_3 вже навчається на денній формі навчання в Національній академії внутрішніх справ, для здобуття ступеня вищої освіти бакалавра за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність» і є студенткою 1-го курсу на умовах договору із фізичними та/або юридичними особами, з терміном навчання з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2027 року.
Через навчання на денній формі, донька не має можливості самостійно працювати, а тому потребує матеріальної допомоги на життєві потреби, а саме на навчання; на оплату гуртожитку; на проїзд до місця навчання; на харчування; одяг та лікування. Позивачка не має можливості самостійно утримувати доньку. У свою чергу відповідач ухиляється від покладеного на нього обов'язку утримувати доньку та жодним чином не приймає участі у її вихованні. У добровільному порядку кошти на утримання дочки не надає. З цих підстав просить позов задоволити.
До початку розгляду справи від позивачки надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, позов просить задоволити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач, будучи належним чином двічі повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення про його виклик (а.с.34, 36) в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Третя особа, пояснень щодо позову не надала та на розгляд справи до суду не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи її було повідомлено своєчасно та належним чином (а.с.38).
Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до переконання, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина 1 ст.4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області року від 22 травня 2013 року було розірвано (а.с.14).
Від даного шлюбу вони мають двох дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження: серії НОМЕР_1 від 22 травня 2007 року (а.с.9)) та серії НОМЕР_2 від 09 лютого 2012 року (а.с.13)).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00046216639 від 27 липня 2024 року, 23 листопада 2013 року між відповідачем та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб. Після державної реєстрації шлюбу, прізвище відповідача « ОСОБА_6 » було змінено на « ОСОБА_7 » (а.с.15).
За рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 вересня 2024 року з відповідача на користь позивачки щомісяця стягувалися аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі до досягнення ними повноліття (а.с.16,17).
На даний час дочка ОСОБА_3 вже досягла повноліття та навчається в Національній академії внутрішніх справ, для здобуття ступеня вищої освіти бакалавра за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність» і є студенткою 1-го курсу на умовах договору із фізичними та/або юридичними особами, з терміном навчання з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2027 року (а.с18).
Відповідно до договору про навчання у закладі вищої освіти від 30 серпня 2024 року, загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання (6 семестрів), становить 93000 грн. (а.с.20).
Як вбачається із акту №2/395 від 09 квітня 2025 року, складеного виконавчим комітетом Дубровицької міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходяться на повному утриманні ОСОБА_1 . Батько дітей ОСОБА_2 , участі у вихованні та утриманні дітей не бере (а.с.22)
Згідно з вимогами ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Із аналізу положень зазначеної норми права вбачається, що обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують вчитися виникає лише при наявності в сукупності таких юридичних фактів: досягнення дитиною 18 років, але не більше 23 років; продовження навчання; потреба у матеріальній допомозі у зв'язку із навчанням; наявність можливості у батьків надавати допомогу.
При цьому суд враховує, що, особи, які досягли 18 років є повнолітніми, отримують повну дієздатність і можуть самостійно піклуватися про себе, якщо це потрібно. Тому законодавець і передбачив, з одного боку, обов'язок батьків утримувати повнолітніх сина або доньку, які продовжують навчання, оскільки, це дозволить їм отримати освіту, але передбачив, що такий обов'язок виникає лише тоді, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу, так як було б нерозумним ставити в скрутне матеріальне становище одну повнолітню людину в цілях утримання іншої повнолітньої працездатної людини.
У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 року у справі № 6-1296цс15 зазначено, що при визначенні розміру даного виду аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження (аналогічні висновки міститься в постановах Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 року у справі №478/2108/16-ц та від 29.01.2018 року у справі №622/373/16-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Згідно вимог ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Також, суд враховує положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року становить 3028 гривень.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків. Разом із цим, розмір аліментів визначений законом, як мінімально допустимий, призначений для мінімального матеріального забезпечення дитини, проте батьки повинні забезпечувати належний та достатній рівень життя своєї дитини, а не прожитковий мінімум. Виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим, певним чином з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку на матір.
Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, передбаченого ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до норм ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частина 6 ст. 81 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Будь-яких доказів, що підтверджують неможливість надання матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дитини у розмірі, який просить позивачка, відповідач не надав.
Виходячи з вищевказаних норм Сімейного кодексу України, приймаючи до уваги, що донька відповідача, у зв'язку з навчанням на денній формі в університеті, постійно потребує матеріальної допомоги та не має можливості самостійно працювати і отримувати доходи. При цьому суд враховує, що позивачка не має можливості самостійно матеріально забезпечити дочку усім необхідним, яка знаходиться на її утриманні. Разом із тим, доказів, що відповідач має на утриманні інших неповнолітніх, малолітніх чи повнолітніх дітей, або ж інших осіб, зокрема батьків чи осіб, які потребують обов'язкового утримання з його боку ним не надано і судом цього не встановлено. Відтак суд вважає вимоги позивачки про стягнення із відповідача аліментів на утримання дочки до досягнення нею віку двадцяти трьох років у разі продовження навчання правомірними.
З урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин, а також з огляду на положення ст.199 СК України щодо спільного обов'язку надавати посильну матеріальну допомогу на утримання повнолітніх сина/дочки, які продовжують навчання, обох батьків, враховуючи достовірно встановлені судом докази та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задоволити та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання в розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи відповідно до ст.191 СК України з дня пред'явлення позову і до досягнення дочкою віку двадцяти трьох років у разі продовження навчання, оскільки такий розмір аліментів буде відповідати інтересам дитини, обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Згідно ч.1 п.3 ст.5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються: позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, з відповідача на користь держави повинні бути стягнуті судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 1211,20 грн.
На підставі ст.ст. 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. 5 Закону України Про судовий збір ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання - задоволити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у твердій грошовій сумі в розмірі по 3000,00 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, із проведенням індексації розміру аліментів відповідно до Закону, починаючи з дня подачі позовної заяви, тобто 02 травня 2025 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп.) гривень на користь держави в особі Державної судової адміністрації України: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 14 вересня 2005 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий 08 січня 2014 року Дубровицьким РС УДМС України в Рівненській області.
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , паспорт громадянина України ID-картка № НОМЕР_8 від 16 червня 2021 року, орган, що видав 5626.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.