Справа №949/54/25
22 липня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
при секретарі судового засідання Катюха К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - поліцейський офіцер громади сектору взаємодії з громадами ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області капітан поліції Дульський Олександр Леонідович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дубровицького районного суду Рівненської області з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуваною постановою серії ЕНА №3729168 від 25 грудня 2024 року його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за те, що він 25 грудня 2024 року у м. Дубровиця по вул. Грушевського, керуючи транспортним засобом, не увімкнув показчик повороту відповідного напряму при повороті, чим порушив пункт 9.2.б ПДР. Зазначену постанову вважає незаконною, оскільки вказані обставини не відповідають дійсності, при здійсненні маневру повороту він вмикав покажчик повороту, а працівниками поліції не було дотримано вимог статей 278, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не було встановлено, чи винен він, чи є пом'якшуючі обставини чи обтяжуючі. Відтак без жодного доказу працінвиком поліції його безпідставно притягнуто до відповідальності. З метою захисту своїх прав змушений звернутись до суду.
В судове засіданні позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача ГУНП у Рівненській області в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.
Від третьої особи на адресу суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.
Суд розглядаючи та ухвалюючи рішення в даній справі у відсутності сторін провадження керується положеннями параграфу 2, яким встановлений порядок розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, зокрема частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Законодавчо регламентовано строк розгляду даної окремої категорії термінових справ, а саме відповідно до вимог частини 1 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники судового процесу та іхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
На підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, з'ясувавши доводи та аргументи позивача, викладені в позовній заяві, обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, дослідивши наявні у справі докази в іх сукупності, врахувавши відзив письмові заперечення третьої особи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 25 грудня 2024 року о 21:34 год. ПОГ ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції Дульським О.Л. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА за №3729168 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 25 грудня 2024 року о 21 год. 31 хв., м. Дубровиця по вул. Грушевського, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, не увімкнув показчик повороту відповідного напряму при повороті, чим порушив пункт 9.2.б ПДР.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
У відповідності до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями пункту 8 частини 1 статті 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку,правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз.1 п. 4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125,126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з частиною 2, частиною 4 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексуабо залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Частина 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає накладення адміністративного стягнення за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
За пунктом 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Згідно з положеннями пункту 9.2.б ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, також повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Як роз'яснено упостанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абзац 4 пункт 24 постанови).
Частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду свої доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частина 1 статті 8 цього Кодексу визначає, що всі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач керував транспортним засобом по вул. Грушевського в м. Дубровиця, при цьому зазначено, що його порушення ПДР полягає в тому, що він не увімкнув показчик повороту відповідного напряму при повороті, чим порушив пункт 9.2.б ПДР.
Ні позивачу, ні суду не надано матеріалів відеофіксації обставин події, яка мала місце 25 грудня 2024 року за участю позивача, що стали підставою винесення оскаржуваної постанови.
Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання. Однак, умисел ОСОБА_1 , на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не доведений "поза розумним сумнівом", оскільки доказів того, що позивачем було вчинене правопорушення, та того що під час розгляду адміністративного протоколу відповідачем було дотримано процесуальних прав, передбачених статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідачем не надано.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).
Стаття 8 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року (заява№16437/04) зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих,чітких і узгоджених між собою.
За таких обставин суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки відповідачами не доведено протилежне.
Відповідно до статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За правилами частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наведені доводи позивача, суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин необхідно стягнути з Головного управління Національної поліції у Рівненській області на користь позивача понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп..
Керуючись статтями 2, 77, 242, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 276, 280, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Позов задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову, складену поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області капітаном поліції Дульським Олександром Леонідовичем серії ЕНА №3729168 від 25 грудня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про порушення вимог частини 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.) сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Рівненській області.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Рівненській області (м. Рівне, вул. Хвильового, 2, код ЄДРПОУ 40108761).
Третя особа: поліцейський офіцер громади сектору взаємодії з громадами ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області капітан поліції Дульський Олександр Леонідович, м. Дубровиця, вул. Воробинська, 25А, Сарненського району Рівненської області.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор