Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/2376/24
Провадження № 6/542/20/25
28 липня 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Афанасьєвої Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари заяву відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07.05.2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Відповідач ОСОБА_1 звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської області з заявою про розстрочення виконання рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07.05.2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Звернення до суду з даною заявою обгрунтував тим, що 07 травня 2025 року Новосанжарським районним судом Полтавської області було ухвалено рішення по справі №542/2376/24 про стягнення з нього на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» заборгованості у загальному розмірі 130826 грн 85 коп, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20999 грн 98 коп, заборгованості за відсотками в сумі 109826 грн 87 коп, понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2050 грн 56 коп та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн 00 коп.
Рішення набрало законної сили 06 червня 2025 року.
Зазначає, що на даний час у нього склалися обставини, що ускладнюють виконання рішення суду, а саме: несприятлива фінансова ситуація, що пов'язана з введенням на території України військового стану та веденням бойових дій, він має на утриманні двох дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у зв'язку з чим не має можливості погасити суму боргу одним платежем. В той же час, він має постійне джерело існування, яке дозволить йому погашати вказану суму стягнення шляхом щомісячних платежів.
Просив розстрочити виконання рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області у справі №542/2376/24 від 07 травня 2025 року рівними частинами, щомісячно, періодом з дня постановлення відповідної ухвали судом протягом 1 року.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи (а.с.183), надавши заяву про розгляд справи без його участі (а.с.167, 178).
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи (а.с.177-178), надавши заяву про розгляд справи без його участі, клопотання підтримує та просить його задовольнити (а.с.181).
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить таких висновків.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07.05.2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», код ЄДРПОУ 40966896, заборгованість за кредитним договором №4065559 від 18.10.2023 року у загальному розмірі 130826 грн 85 коп (сто тридцять тисяч вісімсот двадцять шість гривень 85 копійок), що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20999 грн 98 коп (двадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 98 копійок), заборгованості за відсотками в сумі 109826 грн 87 коп (сто дев'ять тисяч вісімсот двадцять шість гривень 87 копійок), понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2050 (дві тисячі п'ятдесят) грн 56 коп та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн 00 коп (чотири тисячі гривень).
Вказане рішення набрало законної сили 09.06.2025 року.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013року по справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не може бути виправданим.
За приписами частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду сплати загальної суми боргу частинами.
Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю.
При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому, суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником.
Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду.
Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Водночас, обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19, в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 295/5781/19.
Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
В обґрунтування заяви про розстрочку виконання судового рішення відповідачем ОСОБА_1 зазначено про те, що на даний час у нього склалися обставини, що ускладнюють виконання рішення суду, а саме несприятлива фінансова ситуація, що пов'язана з введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій, він має на утриманні двох дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у зв'язку з чим не має можливості погасити суму боргу одним платежем. В той же час, він має постійне джерело існування, яке дозволить йому погашати вказану суму стягнення шляхом щомісячних платежів.
Та надано суду наступні докази:
- довідку АТ «Укргазвидобування» №126 від 01.07.2025 про те, що ОСОБА_1 дійсно працює з 05 серпня 2014 року по теперішній час в Філії Газопромислове управління «Полтавагазвидобування»;
- довідку про доходи за період: з 1 грудня 2024 року по 31 травня 2025 року, відповідно до якої загальна сума доходу склала 140693,11 грн. (а.с.163).
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_2 , та свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 серії НОМЕР_3 , батьками яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.161, 162).
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.
Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 910/1180/19.
В даному випадку судом встановлено, що відповідач офіційно працевлаштований, отримує заробітну плату, та за період: з 1 грудня 2024 року по 31 травня 2025 року, отримав 140693,11 грн, має двох неповнолітніх дітей, при цьому такі обставини в розумінні ст.435 ЦПК України не є винятковими, не доводять об'єктивну неможливість та/або утруднення виконання судового рішення та не є підставою для розстрочення виконання рішення суду.
Щодо посилання ОСОБА_1 що несприятлива фінансова ситуація пов'язана також із введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій, суд зазначає таке.
Так, дійсно, відповідно доУказу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зі змінами, які затверджені Верховною Радою України відповідними законами України, на території України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та продовжує діяти по теперішній час та введення на території України воєнного стану, дійсно може вказувати на скрутне матеріальне становище та, певним чином, ускладнювати виконання судового рішення, як на підстави матеріальних ускладнень, мають вплив на всіх учасників провадження, а тому, такі обставини стосуються обох сторін, а не виключно заявника, який не навів обгрунтування яким саме чином воєнний стан вплинув на його матеріальний стан.
Сам лише факт введення в Україні воєнного стану не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання рішення суду.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що введений в Україні у зв'язку з повномасштабним вторгнення збройних сил російської федерації на суверенну територію України.
Проте місце проживання заявника не віднесено до зони активних бойових дій.
Доказів того, як саме воєнний стан вплинув на майновий стан ОСОБА_1 чи з інших причин унеможливлює виконання судового рішення не надано.
Інших доказів на підтвердження наявності виняткових обставин, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим суду не надано.
При цьому суд також враховує й те, що відповідач не надав суду докази відсутності у нього грошових коштів на банківських рахунках, відсутності майна на праві власності, довідок про суми доходів за попередні роки, довідки про склад сім'ї, наявіності дружини та її працездатності чи непрацездатності тощо.
Невиконання рішення суду у визначені законом строки без відповідних правових підстав, передбачених законом, зокрема ст.435 ЦПК України, не відповідатиме засадам цивільного законодавства, передбаченим ст.3 ЦК України, оскільки може призвести до порушення охоронюваних законом прав та інтересів стягувача, які підтверджені судовим рішенням.
Таким чином, враховуючи викладене та оскільки заявником не доведено наявність виняткових обставин, що виникли в ході виконання рішення суду та мають особливий характер і ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з наявністю яких ст. 435 ЦПК України пов'язує можливість здійснити відстрочення виконання судового рішення, суд доходить висновку про відмову в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 260-261, 353, 435 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07.05.2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Повний текст ухвали складений 28 липня 2025 року.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О. Афанасьєва