29 липня 2025 р.Справа № 613/680/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 09.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Сеник О.С., м-н. Кірова, 17, м. Богодухів, Богодухівський, Харківська, 62103, повний текст складено 12.05.25 року по справі № 613/680/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Тризна Є.М.,звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив суд:
- скасувати постанову№ 186/529-п начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі п.1 ст.247 КУпАП за недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог пояснив, що за змістом оскаржуваної постанови, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом № 3633-ІХ свої персональні дані, а саме адресу проживання, номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти та інші персональні дані через центр надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у ТЦК та СП.
Разом з тим, відповідно до змісту оскаржуваної постанови відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відповідно, відповідач володіє щодо нього певними обліковими даними. В оскаржуваній постанові відсутні будь-які посилання на неможливість відповідача самостійно одержати відомості по справі шляхом електронної взаємодії, а також не зазначено, на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Крім того, граничний термін для звіряння персональних даних з обліковими даними в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки згідно із Законом № 3633-ІХ сплинув 18.07.2024, тобто, протягом трьох місяців після 18.07.2024 у відповідача був час для накладення адміністративного стягнення за порушення правил військового обліку. Днем вчинення адміністративного правопорушення в даному випадку є день, коли позивачем не були вчинені дії, які він повинен був вчинити цього дня. Отже, на час винесення оскаржуваної постанови закінчився строк притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений стю38 КУпАП, а відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Зазначив, що ОСОБА_1 жодних персональних даних не змінював, тому не було необхідності повідомляти про їх зміну. Зокрема, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівникам ТЦК та СП була відома адреса реєстрації та проживання позивача, де він проживає тривалий час ( АДРЕСА_1 ), і адресу проживання він не змінював.
Крім того, відповідачем не вказано, які саме облікові дані не оновив ОСОБА_1 після завершення 60 днів, відведених на їх оновлення. Приміткою до ст..210 КУпАП передбачено, що положення ст. ст.201, 210-1 КУпАП не застосовуються у випадку можливості отримання облікових даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами, держателями яких є державні органи. Разом з тим, з протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанов не вбачається, що відповідачем вживалися відповідні заходи для отримання персональних відомостей позивача в порядку електронно- інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося, що у свою чергу, унеможливлює притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у розумінні примітки до вказаної статті.
З огляду на викладене, вважає, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем необґрунтовано, за відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення та підлягає скасуванню.
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 09.05.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що на час винесення оскаржуваної постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені частиною першою статті 38 КУпАП, відтак оскаржувана позивачем постанова підлягає скасуванню, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими.
ОСОБА_1 також запевнює, що жодних персональних даних він не змінював, тому й відповідно не було необхідності повідомляти про їх зміну. Зокрема, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівникам ТЦК була відома адреса його реєстрації та проживання, а саме АДРЕСА_1 , де він зареєстрований та проживає тривалий час, і адресу проживання не змінював.
Крім того, відповідач не вказує, які саме облікові дані не обновив ОСОБА_1 після завершення 60 днів відведених законодавством на уточнення облікових даних. Приміткою до ст.210 КУпАП передбачено, що положення ст.210, 210-1 КУпАП не застосовуються у випадку можливості отримання облікових даних шляхом електронної інформації взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами держателем яких є державні органи.
З протоколу та постанови вбачається, що відповідачем ТЦК та СП вживалися відповідні заходи щодо отримання персональних відомостей ОСОБА_1 в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати вдалося, що в свою чергу унеможливлює його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, про що зазначено у примітці до вказаної статті.
На переконання позивача, відповідачем не доведено, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення та існувала сама подія правопорушення.
Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що граничний строк, який становив 60 днів з дня набрання чинності Законом України № 3633-1Х від 11.04.2024 року в який позивач зобов'язаний був уточнити свої персональні дані, минув 16.07.2024 року.
Солдат запасу ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , в особливий період, в порушення вимог абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону 3633-ІХ, абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом №3633-ІХ свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Представник відповідача зазначає, що позивач, проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних в установлений законодавством термін з 18 травня по 16 липня 2024 року включно не скористався, порушив законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
20 березня 2025 року оператором відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим солдатом ОСОБА_2 було складено протокол №186 про адміністративне правопорушення відносно Позивача за ч.3 ст.210-1 КУпАП за те, що він, являючись військовозобов'язаним, під час дії в Україні особливого періоду, порушив правила військового обліку, визначені абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абз.7 ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз. 4 п.1 ч.2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-1Х від 11.04.2024 р., а саме: перебуваючи на військовому обліку, протягом 60 днів з дня набрання чинності не уточнив свої облікові та інші персональні дані, шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Представник відповідача зазначає, що постанова №186/528-п від 27.03.2025 року винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 у спосіб, передбачений нормами КУпАП, ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому підстав для визнання її протиправною та скасування немає.
На переконання представника відповідача, при здійсненні провадження про адміністративне правопорушення та винесенні постанови №186/528-п від 27.03.2025 року за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 досліджено всі обставини справи, вірно встановлено, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 3 статті 210-1 КУпАП, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується довідкою № 1/529 від 27.10.2004, електронним військово-обліковим документом із застосунку «Резерв+», сформованим 28.03.2025. Позивач має номер в реєстрі «Оберіг» 21102020145569680007.
Позивач з зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту.
ОСОБА_1 оновив свої персональні дані 28.03.2025, що підтверджується електронним військово-обліковим документом із застосунку «Резерв+», сформованим 28.03.2025.
Відповідно до наявного в матеріалах справи про адміністративне правопорушення витягу з АІТС «Оберіг», у ньому відсутні відомості про оновлення (звірку) ОСОБА_1 персональних даних.
20 березня 2025 року оператором відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_6 старшим солдатом ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 186 стосовно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 20.03.2025 о 16 год. 35 хв. під час перевірки документів у ІНФОРМАЦІЯ_4 (персональних та службових даних), узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов'язаним ОСОБА_1 ..
Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набув чинності 18.05.2024, визначено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 №2105-ІХ громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Солдат ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , в особливий період, в порушення вимог абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 4 п.1 ч.2 Прикінцевих положень Закону України №3633-ІХ, абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»: не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом №3633-ІХ свої персональні дані через ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ТЦК та СП, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
У графі «Пояснення та зауваження щодо змісту протоколу» ОСОБА_1 зазначив : «Прошу скасувати постанову в зв'язку з тим, що зайнятий постійним доглядом за хворою матір'ю, про що свідчить акт, складений сільською радою 28 вересня 2022 року та висновок лікарсько-консультативної комісії від 28 вересня 2022 року, які до протоколу додаю».
ОСОБА_1 роз'яснено ст. 63 Конституції України, права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи відбудеться 27.03.2025 об 11 год. 15 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що свідчить підпис позивача у відповідній графі протоколу. Копію протоколу позивач отримав під підпис.
27.03.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_4 винесено постанову № 186/527-п, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 грн. за ч.3 ст.210-1 КУпАП за порушення абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 4 п.1 ч.2 Прикінцевих положень Закону України №3633-ІХ, абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме неуточнення протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом № 3633-ІХ свої персональні дані, зокрема : адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за її наявності) та інших персональних даних через ЦНАП, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста або у ТЦК та СП.
Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, обґрунтовано, тобто, з урахуванням всіх обставин, які мали значення для її прийняття.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються приписами КУпАП.
Частинами 1, 2 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
За приписами ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно із ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів звертає увагу, що ст.210 КУпАП також містить примітку, згідно з якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 (далі по тексту - Закон №3633-ІХ).
Цим Законом положення ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до абз.4 п.п.1 п.2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3633-ІХ громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки він порушив законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом 3633-ІХ свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що позивач жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, тим самим допустив порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Колегія суддів погоджується із висновком суду щодо наявності у позивача обов'язку оновити персональні дані протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом №3633-ІХ.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував законодавчі положення, зокрема примітку до ст. 210-1 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно примітки до ст.210 КУпАП, положення, зокрема, ст.210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
З метою встановити обставини щодо можливості/неможливості відповідача отримати відомості щодо персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, а також встановити які саме військово-облікові дані останнім не були оновлені, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025 зазначені відомості витребувані у відповідача.
Втім, станом на 29.07.2025 зазначена ухвала суду відповідачем не виконана, про неможливість її виконання також не повідомлено.
У контексті зазначеного, колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов'язок в обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Втім, обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних позивача у спосіб, встановлений у примітці до ст.210 КУпАП, відповідачем не надано ані у суді першої, ані апеляційної інстанції навіть попри їх витребування останнім.
Таким чином, доказів в підтвердження правомірності спірної постанови, враховуючи примітку до ст.210 КУпАП, відповідачем, ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано.
При цьому, посилання відповідача на те, що жодна з баз даних не містить інформації про фактичне місце проживання позивача, номерів його засобів зв'язку, а також адреси електронної пошти колегія суддів не приймає до уваги, оскільки не містить належного обґрунтування та доказів на підтвердження зазначеного.
Крім того, ні протокол, ні постанова ні містять посилань, що саме ці дані у позивача змінилися та підлягали оновленню.
Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими докази.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 27.03.2025, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Доводи відповідача, щодо наявності в діях відповідача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а також законності оспорюваної постанови, є необґрунтованими, оскільки суперечать наведеним вище висновкам суду апеляційної інстанції.
Інші доводи у справі не спростовують висновків колегії суддів.
Відповідно до Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частин 1, 6 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 605,60 грн. та апеляційної скарги - 908,40 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.
Враховуючи, що апеляційна скарга судом задоволена, відповідно до ст.139 КАС України стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 1514 грн.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 09.05.2025 по справі № 613/680/25 скасувати.
Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову № 186/529-п начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 29.07.2025 року