29 липня 2025 року м. Рівне №460/13330/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі іменується - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі іменується - відповідач-2), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача-2 щодо відмови у призначенні пенсії за віком та зобов'язати відповідача-1 призначити пенсію позивачу з 04.04.2024 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши спірні періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 06.07.1983.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що вона має право на пенсію та надала до органу Пенсійного фонду всі необхідні документи для призначення пенсії. Однак, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.09.1981 по 21.06.1983, з 01.07.1983 по 26.09.1983, з 22.11.1983 по 01.09.1984, з 19.09.1984 по 10.12.1985, з 04.02.1986 по 30.03.1987, з 11.05.1987 по 07.08.1987, з 10.09.1987 пo 14.01.1991, з 13.02 1991 по 31.12.1991; з 01.01.1992 по 29.10.1992; з 02.11.1992 по 31.10.2003. Вважаючи порушеними свої права на соціальний захист та пенсійне забезпечення, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою судді Гудими Н.С. від 11.11.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Гудими Н.С. від 25.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами письмового позовного провадження без повідомленням учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач-2 подав відзив до суду, в якому вказав, що підстав для призначення позивачу пенсії немає, оскільки первинними документами не підтверджено, що позивач має необхідний страховий стаж для призначення пенсії.
Зокрема, пояснює, що до страхового стажу Позивача не зараховано всі періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 06.07.1983, а саме: з 01.09.1981 по 21.06.1983, з 01.07.1983 по 26.09.1983, з 22.11.1983 по 01.09.1984, з 19.09.1984 по 10.12.1985, з 04.02.1986 по 30.03.1987, оскільки на обкладинці трудової книжки зазначено відомості про зміну прізвища на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 , при цьому дата видачі свідоцтва не придатна до сприйняття та не зазначено прізвище, яке підлягає виправленню. Вищезазначене порушує вимоги пунктів 2.11-2.13 Інструкції № 58. Додаткові документи на підтвердження зміни прізвища Позивачем не надавалися. Періоди роботи Позивача з 11.05.1987 по 07.08.1987 не зараховано до страхового стажу, оскільки всупереч пункту 2.4 Інструкції № 58 запис про звільнення посвідчений печаткою не придатною до сприйняття. Періоди роботи Позивача у російській федерації з 01.01.1992 по 29.10.1992 та з 02.11.1992 по 31.10.2003 не зараховано до страхового стажу Позивача на підставі постанови № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення». Таким чином, відповідач стверджує, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
У відповіді на відзив позивачем викладено свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
Відповідач-1 подав відзив до суду, в якому вказав, що ГУ ПФУ у Рівненській області не наділене повноваженнями вирішувати питання зарахування страхового стажу та призначення пенсії, оскільки відповідно до порядку №22-1 структурний підрозділ, визначений за принципом екстериторіальності - ГУ ПФУ в Донецькій області. Додатково зауважує про відсутність достатнього страхового стажу у позивача для призначення пенсії. Відповідач стверджує, що у спірних правовідносинах відповідач №2 діяв на підставі, в межах повноважень оскільки трудова книжка позивача містить недоліки в її оформлені, а періоди роботи у російській федерації правомірно не зараховано до страхового стажу на підставі постанови № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення».
27.02.2025 на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв'язку з відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Гудими Н.С.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи дану справу передано на розгляд судді Дорошенко Н.О.
Ухвалою судді від 03.03.2025 справу прийнято до провадження судді Дорошенко Н.О.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 09.04.2024 звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058).
За принципом екстериторіальності заяву передано для розгляду ГУ ПФУ в Донецькій області.
Рішенням №172850026297 від 16.04.2024 ГУ ПФУ в Донецькій області відмовлено позивачу у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу - 31 років (наявний страховий стаж - 14 років 11 місяців 25 днів).
Додатково повідомлено позивача щодо не зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 06.07.1983, оскільки на обкладинці трудової книжки зазначено відомості про зміну прізвища на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 , при цьому дата видачі свідоцтва не придатна до сприйняття та не зазначено прізвище, яке підлягає виправленню. Окремі документи, підтверджуючи зміну прізвища не надані:
з 01.09.1981 по 21.06.1983, з 01.07.1983 по 26.09.1983, з 22.11.1983 по 01.09.1984, з 19.09.1984 по 10.12.1985, з 04.02.1986 по 30.03.1987,
з 11.05.1987 по 07.08.1987 (відбиток печатки на записі про звільнення не придатний до сприйняття змісту)
- з 10.09.1987 пo 14.01.1991, з 13.02 1991 по 31.12.1991; - періоди роботи в російській федерації 01.01.1992 по 29.10.1992; з 02.11.1992 по 31.10.2003 (у зв'язку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992).
Не погоджуюсь з правомірністю такої відмови, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року№1058-IV (далі - Закон 1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин ).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Положеннями статті 24 Закону № 1058 визначено умови призначення пенсії за віком.
Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
Статтею 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що періоди трудової діяльності позивача підтверджено записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 06.07.1983.
Зокрема, згідно записів трудової книжки, позивач у спірний період (який не враховується відповідачем-1 до страхового стажу):
- з 01.09.1981 по 21.06.1983 навчалась в Ленінградському міжокружному професійному торгово-кулінарному училищі,
- з 01.07.1983 по 26.09.1983 працювала на посаді кондитера 3-го розряду в кондитерський цех їдальні №4 Чортківської ОД-3
- з 22.11.1983 по 01.09.1984 працювала на посаді кондитера 2-го розряду
- з 19.09.1984 по 10.12.1985 працювала на посаді санітарки-няні в дитячому садку №54 Мех.буд.заводу
- з 04.02.1986 по 30.03.1987 працювала на посаді укладчика станів Севастопільського холодкомбінату
- з 11.05.1987 по 07.08.1987 працювала на посаді листоноші 3 класу 56 відділення зв'язку Севастопільського міського технічного вузлу зв'язку
- з 10.09.1987 пo 14.01.1991 працювала на посаді ремонтника боєприпасів 1 розряду, механіка , радіомеханіка у військовій частині НОМЕР_3 .
- з 13.02.1991 по 29.10.1992 працювала на посаді кондитера 3-го розряду Печорського Тресту загального харчування
- з 02.11.1992 по 31.10.2003 працювала на посаді кухаря 3-го розряду обласного будинку дитини м. Печора.
При цьому, відповідачем не взято до уваги вказаний документ, оскільки на обкладинці трудової книжки зазначено відомості про зміну прізвища на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 , оскільки дата видачі свідоцтва не придатна до сприйняття, та не зазначено прізвище, яке підлягає виправленню; печатка наказу про звільнення (07.08.1987) є нечитабельного змісту, а також частина періоду охоплює період роботи на території російської федерації.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
Як встановлено під час судового розгляду справи, на першому аркуші трудової книжки містяться записи про власника трудової книжки « ОСОБА_2 », закреслені прізвища « ОСОБА_2 », « ОСОБА_3 », « ОСОБА_4 », « ОСОБА_5 » закреслене, а над ними вказано прізвище « ОСОБА_6 ».
При цьому, на титульному аркуші трудової книжки зазначено, що на підставі свідоцтва про шлюб змінено прізвище на « ОСОБА_6 ».
У подальшому на підставі свідоцтва про розірвання шлюбу від 30.11.2003р. серія НОМЕР_4 залишено « ОСОБА_6 ».
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, а саме пунктів 2.2, 2.4, 2.5, 2.6 та 2.7, 2.17 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено запис. Якщо підприємство, яке внесло неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковано ліквідоване підприємство.
Всі записи в трудовій книжці за місцем роботи вносяться окремою строкою з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів.
Пунктом 2.12 Інструкції № 162 передбачено, що зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рисою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім'я, по батькові, дата народження та записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.
Таким чином, обов'язок внесення змін до трудової книжки у разі зміни прізвища жінки у зв'язку з реєстрацією шлюбу несе роботодавець, в трудових відносинах з яким перебуває працівник та в якого знаходиться на зберіганні трудова книжка.
В контексті зазначеного суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Щодо періоду з 11.05.1987 по 07.08.1987, як стверджує відповідач, відтиск печатки, якою засвідчено запис про звільнення, є нечитабельного змісту.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Суд зазначає, що записи трудової книжки № 10-11 місять чіткі записи про періоди роботи, звільнення, не містять виправлень в датах та номерах наказів про прийняття та звільнення посади, є підписи відповідального за ведення трудових книжок, дати та номери наказів про прийняття та звільнення посади.
При цьому, суд погоджується з доводами відповідача, що прослідковується наявність відтиску печатки підприємства, яка є нечитабельною.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що нечитабельність відбитку печатки при засвідченні запису про звільнення позивача, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення запису, не є підставою для не зарахування спірного періоду до стажу його роботи. Крім того, повне найменування підприємства (у вигляді запису) вказане як заголовок перед записом про прийняття позивача на роботу.
На думку суду, та обставина, що відтиск печатки підприємства є нечитабельним, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами для підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).
Щодо решти періодів, підставою неврахування до страхового стажу яких слугувала обставина припинення з 01.01.2023 участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та Російською Федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Водночас суд зазначає, що відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).
Таким чином, припинення участі в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, оскільки такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Записи трудової книжки позивача про спірні періоди роботи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
У спірному випадку відповідачу слід зважати на те, що у період роботи позивача в російській федерації існував правовий механізм, за допомогою якого для встановлення права на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди від 13.03.1992 враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Згідно зазначеної Угоди обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.
На переконання суду, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Водночас у даному випадку, орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, зазначеної у трудовій книжці позивача.
Отже рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №172850026297 від 16.04.2024 про відмову позивачу в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на вищевикладене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу спірні періоди та повторно розглянути заяву позивача 09.04.2024 про призначення пенсії за віком із урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Водночас, у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Рівненській області слід відмовити як необґрунтованих, оскільки права та законні інтереси позивача в межах спірних правовідносин таким суб'єктом владних повноважень порушені не були.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №172850026297 від 16.04.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 06.07.1983 та повторно розглянути заяву від 09.04.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 29 липня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3,м. Слов'янськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84122, ЄДРПОУ/РНОКПП 13486010) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.О. Дорошенко