Справа № 640/29900/21
28 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить:
визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу з єдиного внеску від 08.05.2019 №Ф-126376-17 в сумі 5211,36грн.;
визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу у період з 21.01.2019 по 19.01.2021 сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
визнання протиправними дії відповідача щодо внесення до інтегрованої картки платника податків позивача та інших можливих інформаційних систем, відповідних даних про нарахування єдиного внеску позивачу як самозайнятої особи, в т. ч. особи яка проводить незалежну професійну діяльність з 21.01.2019 по 19.01.2021;
зобов'язання відповідача вчинити дії щодо виключення з особової картки позивача відомостей щодо нарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період з 21.01.2019 по 19.01.2021 та щодо усіх можливих наслідків здійснення таких нарахувань.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що 15 вересня 2021 року ОСОБА_1 у електронному Єдиному порталі державних послуг Дія отримала повідомлення, що відносно неї відкрито виконавче провадження ВП № 66705557 від 06.09.2021р. на підставі вимоги № Ф-126376-17 від 08.05.2019p. виданої Головним управлінням Державної податкової служби України у м. Києві про наявність заборгованості станом на 11.08.2021 р. в розмірі 5211,36 грн., яка виникла за несплату Єдиного соціального внеску, вимога набрала чинності 11.08.2021.
Позивач вважає зазначену вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню. У порушення законодавства відповідачем не направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-126376-17 У від 08.05.2019р. ні в електронній формі, ні у паперовій формі, про що свідчить витяг з електронного кабінету позивача. Крім того у вимозі зазначена невірна поштова адреса позивача, у той час, як у електронному кабінеті платника податків ОСОБА_1 вказана правильна адреса. Отже, Відповідач володіє правильною інформацію щодо адреси реєстрації Позивача, але у порушення законодавства не направив вимогу за адресою реєстрації Позивача.
Також Позивач наголошує на тому, що жодної документальної перевірки відповідачем у відношенні позивача не проводилося таким чином незрозуміло з яких міркувань проведені зазначені нарахування. Крім того, через неправомірні дії відповідача позивач не мав можливості своєчасно ознайомитись із вимогою та був позбавлений права на адміністративне оскарження вимоги.
Позивач також вказує у позові, що у вимозі відповідачем встановлено суму недоїмки у розмірі 5211,36 грн., але не зазначений період за який здійснено нарахування недоїмки. Позивач звернувшись до електронного кабінету - стан розрахунків з бюджетом позивач дізнався, що нарахування недоїмки здійснилось за періоди: IV квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн., І квартал 2019 року у розмірі 2 754,18 грн. ОСОБА_1 здійснювала адвокатську діяльність не індивідуально, а була найманим працівником у ТОВ «МОВІ ХЕЛС» (код ЄДРПОУ 36258483). Отже єдиний соціальний внесок за IV квартал 2018 року своєчасно сплачено роботодавцем, про що свідчать Довідки з пенсійного фонду форма ОК 5 та форма ОК 7, а саме: ТОВ «Мові Хелс» здійснило щомісячні нарахування у наступних розмірах: Жовтень 2018 р. у розмірі 1402,50 грн., Листопад 2018 р. у розмірі 1386,33грн., Грудень 2018 р. у розмірі 775,59 грн. та самостійно Позивачем додатково сплачено до встановленого розміру мінімального страхового внеску 43,47 грн. Відповідачем нараховано недоїмку за І квартал 2019 року у розмірі 2754,18 грн. - яку було сплачено позивачем самостійно ще до ознайомлення з вимогою.
На підставі викладеного, вказує позивач у позові, вона підтвердила відсутність заборгованості із сплати єдиного соціального внеску визначеної у Вимозі, тому вважаю, що у відповідача відсутні підстави для нарахування оскаржуваною вимогою єдиного соціального внеску позивачу.
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399, дану справу передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справі між суддями справу №640/29900/21 передано для розгляду головуючому судді Марину П.П.
Ухвалою суду від 08.04.2025 року прийнято до провадження справу №640/29900/21 та ухвалено розгляд справи №640/29900/21 розпочати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
До суду від відповідача 05.06.2025 року за вх. №ЕС/56198/25 надійшли пояснення, в яких відповідачем зазначено, що адвокат Амеліна Тетяна (рнокпп НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДПС у м. Києві з 29.03.2005. Згідно вимог чинного законодавства України, відповідно до інформаційних баз даних органу ДПС в інтегрованій картці платника (далі ІКП) ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за технологічним кодом 71040000, код територіального органу ДПІ 2615 обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску як самозайнятій особі адвокату, зокрема, за IV квартал 2018 - 2457,18 грн, за І квартал 2019 - 2754,18 грн, за ІІ квартал 2019 - 2754,18 грн, за ІІІ квартал 2019 - 2754,18 грн, за січень-лютий, червень-грудень 2020 року у розмірі 9595,30 гривень. Усього за 2018-2020 роки нараховано 23069,20 гривень. Протягом 2020-2021 років сплачено єдиного внеску на загальну суму 6541,47 гривень. Станом на 16.05.2025 в ІКП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за технологічним кодом 71040000 обліковується недоїмка 16527,73 гривень. Заборгованість по єдиному внеску за період з IV кварталу 2018 - по грудень 2020 року адвоката Амеліної Тетяни (рнокпп НОМЕР_1 ) підлягає сплаті на загальних підставах.
Позивачем до суду 09.06.2025 за вх. № ЕС/57464/25 надано пояснення, в яких вказано, що відповідно до відомостей інтегрованої картки по коду платежу 71040000 на позивача обліковуються нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі щоквартальні нарахування з І кварталу 2019 року по І квартал 2021р. у розмірі мінімального страхового внеску згідно обраної системи оподаткування у розмірі 16 527,73грн.: за 2019 рік в сумі 10719,72 грн, за 2020 рік - 3541,12 грн, за І квартал 2021 року - 2266,89 грн. У вказаний період ОСОБА_1 здійснювала та здійснює адвокатську діяльність не індивідуально, а була найманим працівником у: ТОВ «Мові Хелс» (код ЄДРПОУ 36258483) з грудня 2017 року по грудень 2018 року (звільнилась) та з метою виконання законодавства щодо сплати встановленого розміру мінімального страхового внеску додатково доплатила 43,47грн. (Квитанція №4М0Л-307Е-Х17С-КА5А). Січень, лютий, березень 2019 року Позивач здійснила оплату у розмірі 2754,18 грн. (Квитанція №8АНА-А6Р6-РС82-ЕМТМ). Квітень 2019 року позивач здійснила оплату у розмірі 918,06грн. (Квитанція №РАВ2-ТКМ9-1Р03-92В9). Травень 2019 року Позивач працювала за основним місцем роботи у ТОВ «ЛІГА ІНФО» (код ЄДРПОУ № 36378412), отже роботодавець здійснив відрахування єдиного соціального внеску у розмірі 616,00грн. З метою виконання законодавства щодо сплати встановленого розміру мінімального страхового внеску Позивач здійснила доплату у розмірі 302,06 грн. (Квитанція №94Е2-ЕХ77-72А5-Т033). Червень 2019 року ТОВ «ЛІГА ІНФО» код ЄДРПОУ № 36378412 (роботодавець) здійснило відрахування єдиного соціального внеску у розмірі не нижче мінімального страхового внеску. Липень-серпень 2019 року Позивач здійснила оплату у розмірі 1836,12грн. (Квитанція №9617-ХХ65-69АХ-Е58Х). Вересень 2019 року Позивач почала працювати за основним місцем роботи у ТОВ «ДЕЗОДАР» (код ЄДРПОУ № 41937138), отже роботодавець здійснив відрахування єдиного соціального внеску у розмірі 230,48грн. З метою виконання законодавства щодо сплати встановленого розміру мінімального страхового внеску Позивач здійснила доплату у розмірі 687,58грн. (Квитанція №К8Р2-023Н-82РВ-80Х2). З жовтня 2019 року по травень 2022року Позивач працював за основним місцем роботи у ТОВ «ДЕЗОДАР». Таким чином, роботодавцем було сплачено страховий внесок за Позивача у розмірі не менше мінімального страхового внеску. У спірний період, а саме з І кварталу 2019 року по І квартал 2021р. року включно роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5, форма ОК-7). Позивач у цей період доходів від провадження господарської діяльності не отримував. Крім того, Відповідач про наявність таких доходів не зазначав та належних доказів не надав. У недоїмці зазначена сума у розмірі 5211,36грн, у той час як позивач оскаржує зазначену у відомостях інтегрованої картки по коду платежу 71040000 єдиного внеску в автоматичному режимі щоквартальні нарахування з І кварталу 2019 року по І квартал 2021р. суму у розмірі 16 527,73грн, що фактично складає в три рази більше. Тому виникає загроза, що відповідач у будь-який момент може знов направити позивачеві недоїмку. Отже, Позивач вважає, що вимога про коригування відомості в карці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення з відомості про наявність у позивача боргу зі сплати єдиного соціального внеску не є передчасною.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
18.02.2005 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1853.
При цьому, Головним управлінням ДПС в місті Києві 08.05.2019 року складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-126376-17У, якою відповідно до статті 25 Закону №2464-VI нараховано ОСОБА_1 на підставі даних інформаційної системи податкових органів заборгованість по сплаті єдиного внеску в загальному розмірі 5211,36 грн, з яких недоїмка - 5211,6 грн.
Доказів направлення та/або вручення позивачу зазначеної вимоги сторонами до суду не надано.
При цьому, як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, така заборгованість позивачу нарахована за період IV квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. та І квартал 2019 року у розмірі 2754,18 грн.
Як вбачається з наданої позивачем до суду інформації з електронного кабінета платника податків, їй нараховано заборгованість по єдиному внеску як самозайнятій особі:
- 21.01.2019 року у сумі 2457,18 грн;
- 19.04.2019 року у сумі 2754,18 грн;
- 19.07.2019 року у сумі 2754,18 грн;
- 21.10.2019 року у сумі 2754,18 грн.
Разом у 2019 році - 10719,72 грн.
Також як вбачається з наданої позивачем до суду інформації з електронного кабінета платника податків, у позивача наявний податковий борг по єдиному внеску як самозайнятої особи у 2020 році 14260,84 грн та у 2021 році - 16527,73 грн.
З наданої до суду форми ОК-5 “Індивідуальні відомості про застраховану особу» судом встановлено, що:
- у період з січня 2018 року по грудень 2018 року позивач отримувала дохід від ТОВ “МОВІ ХЕЛС» (код ЄДРПОУ 36258483);
- у період з січня 2019 року по квітень 2019 року включно позивач доходи не отримувала;
- у період з травня 2019 року по червень 2019 року позивач отримувала дохід від ТОВ “ЛІГА-ІНФО» (код ЄДРПОУ 36378412);
- у період з липня 2019 року по серпень 2019 року включно позивач доходи не отримувала;
- у період з вересня 2019 року по червень 2021 року позивач отримувала дохід від ТОВ “ДЕЗОДАР» (код ЄДРПОУ 41937138).
Також відповідно до трудової книжки позивача вона у період з 07.12.2017 року по 11.12.2018 року була працевлаштована на посаді заступника начальника юридичного відділу у ТОВ “МОВІ ХЕЛС» з 14.05.2019 року по 19.06.2019 року працювала юрисконсультом у ТОВ “ЛІГА-ІНФО», та в подальшому з 25.09.2019 року - юрисконсультом у ТОВ “ДЕЗОДАР».
Позивачем до суду надано копії квитанцій:
- № 4М0К-307Е-Х17С-КА5А від 20.09.2021 про сплату ОСОБА_1 43,47 грн ЄСВ за грудень 2018 року;
- № 8АНА-А6Р6-РС82-ЕМТМ від 06.02.2020 року про сплату ОСОБА_1 2754,18 грн ЄСВ за період січень 2019, лютий 2019, березень 2019;
- № РАВ2-ТКМ9-1Р03-92В9 від 06.02.2020 року про сплату ОСОБА_1 918,06 грн ЄСВ за період квітень 2019 року;
- № 94Е2-ЕХ77-72А5-Т033 від 20.09.2021 року про сплату ОСОБА_1 302,06 грн ЄСВ за період травень 2019;
- № 9617-ХХ65-69АХ-Е58Х від 06.02.2020 року про сплату ОСОБА_1 1836,12 грн ЄСВ за період липень 2019, серпень 2019;
- № К8Р2-023Н-82Р8-80Х2 від 20.09.2021 року про сплату ОСОБА_1 687,58 грн ЄСВ за період вересень 2019.
Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю “працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі Закон №2464-VI).
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску (ст.2 Закону №2464-VI).
Відповідно до підпункту 2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 3, 10 ч. ст. 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, база нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професій діяльність є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
При цьому, п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI передбачено, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону № 2464-VІ).
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Щодо позовних вимог позивача в частині податкової вимоги та нарахування позивачу у за І квартал 2019 року єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування суд зазначає.
Судом встановлено, що позивач у період зокрема з 01.10.2018 року по 11.12.2018 року була працевлаштована та отримувала дохід від ТОВ “МОВІ ХЕЛС» (код ЄДРПОУ 36258483), тобто була найманим працівником. У цей період роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується ГУ ДПС та підтверджується індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу.
Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження незалежної професійної діяльності до суду не надано та відповідачем про такий дохід не зазначається.
Факт перебування особи на обліку в податкових органах не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період з 01.10.2018 року по 11.12.2018 року нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як самозайнятою особою, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі №140/1777/19.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку що є протиправною та такою, що підлягає скасуванню податкова вимога про сплату боргу з єдиного внеску від 08.05.2019 №Ф-126376-17 в частині суми недоїмки по сплаті єдиного внеску за період 01.10.2018 року по 11.12.2018 року 2413,71 грн.
Суд зазначає, що порушення податковим органом порядку направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) не є безумовною підставою для висновку про її протиправність зважаючи також на те, що з наданих позивачем до суду доказів неможливо встановити, коли саме позивач надала відповідачу інформацію про свою податкову адресу.
Також суд не вважає обґрунтованими доводи позивача про підставу прийняття оскаржуваної вимоги “даних інформаційної системи податкових органів» зважаючи на те, що відповідно до п.3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
При цьому, у період з 12.12.2018 року по 31.03.2019 року позивач не була найманим працівником, та відповідно мала обов'язок як самозайнята особа сплатити за себе єдиний внесок у розмірі 2797,65 грн (що позивачем не заперечується), який позивач виконала сплативши:
- 43,47 грн єдиного внеску за грудень 2018 року згідно квитанції № 4М0К-307Е-Х17С-КА5А від 20.09.2021;
- 2754,18 грн єдиного внеску за період січень 2019, лютий 2019, березень 2019 згідно квитанції № 8АНА-А6Р6-РС82-ЕМТМ від 06.02.2020 року.
Зважаючи на те, що позивач виконала обов'язок як самозайнята особа сплатити за себе єдиний внесок за період з 12.12.2018 року по 31.03.2019 року після винесення відповідачем оскаржуваної вимоги, відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Водночас, щодо вимог позивача в частині визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу у період з 01.04.2019 по 19.01.2021 сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визнання протиправними дії відповідача щодо внесення до інтегрованої картки платника податків позивача та інших можливих інформаційних систем, відповідних даних про нарахування єдиного внеску позивачу як самозайнятої особи, в т. ч. особи яка проводить незалежну професійну діяльність з 01.04.2019 по 19.01.2021 та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо виключення з особової картки позивача відомостей щодо нарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період з 01.04.2019 по 19.01.2021 та щодо усіх можливих наслідків здійснення таких нарахувань суд зазначає.
У період з 14.05.2019 року по 19.06.2019 року позивач працювала у ТОВ “ЛІГА-ІНФО», а з 25.09.2019 року по зокрема 19.01.2021 року у ТОВ “ДЕЗОДАР» та відповідно до інформації з ОК-5 у цей період саме роботодавці сплачували за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що відповідачем не заперечується.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач самостійно сплачувала за себе як за самозайняту особу єдиний внесок:
- 918,06 грн за період квітень 2019 року згідно квитанції № РАВ2-ТКМ9-1Р03-92В9 від 06.02.2020 року;
- 302,06 грн за період травень 2019 згідно квитанції № 94Е2-ЕХ77-72А5-Т033 від 20.09.2021 року;
- 1836,12 грн за період липень 2019, серпень 2019 згідно квитанції № 9617-ХХ65-69АХ-Е58Х від 06.02.2020 року;
- 687,58 грн за період вересень 2019 згідно квитанції № К8Р2-023Н-82Р8-80Х2 від 20.09.2021 року про сплату ОСОБА_1 .
Відповідно до абз. 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Тобто, з викладеного вбачається, що позивач повинна була сплатити єдиний внесок за:
- ІІ квартал 2019 року (за час, коли вона не була працевлаштована та була самозайнятою особою) у строк до 22.07.2019 (20.07.2019 - вихідний), проте сплатила його за квітень 2019 року 06.02.2019 року та за період 01.05.2019-13.05.2019 - 20.09.2021 року;
- ІІІ квартал 2019 року (за час, коли вона не була працевлаштована та була самозайнятою особою) у строк до 21.10.2019 (20.10.2019 - вихідний), проте сплатила його за липень та серпень 2019 року - 06.02.2020 року, а за період 01.09.2019-24.09.2019 - 20.09.2021.
Тобто, податковий орган правомірно нарахував та обліковував позивачу борг по сплаті єдиного внеску за періоди: квітень 2019 року, 01.05.2019-13.05.2019, липень та серпень 2019 року та 01.09.2019-24.09.2019.
У свою чергу, зважаючи на дані трудової книжки позивача та інформації ОК-5, позивач не мала обов'язку сплачувати за себе як за самозайняту особу єдиний внесок за період 14.05.2019-19.06.2019 та період 01.10.2019 - 19.01.2021 з огляду на те, що за неї єдиний внесок сплачували роботодавці ТОВ “ЛІГА-ІНФО» та ТОВ “ДЕЗОДАР».
Відповідачем до суду не надано жодних доказів невиконання чи неналежного виконання ТОВ “ЛІГА-ІНФО» та ТОВ “ДЕЗОДАР» їх обов'язку щодо сплати за позивача єдиного внеску.
Відтак, зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України шляхом:
- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві від 08.05.2019 №Ф-126376-17 в частині недоїмки по сплаті єдиного внеску за період 01.10.2018 року по 11.12.2018 року в сумі 2413,71 грн.;
- визнання протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо нарахування ОСОБА_1 та внесення до інтегрованої картки платника податків недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як самозайнятої особи за періоди з 14.05.2019 року по 19.06.2019 року та з 25.09.2019 року по 19.01.2021 року;
- зобов'язання Головного управління ДПС у м. Києві виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 інформацію щодо нарахування недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за періоди з 14.05.2019 року по 19.06.2019 року та з 25.09.2019 року по 19.01.2021 року.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №14619 від 21.09.2021 року.
Враховуючи, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 слід стягнути 454,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві від 08.05.2019 №Ф-126376-17 в частині недоїмки по сплаті єдиного внеску за період 01.10.2018 року по 11.12.2018 року в сумі 2413,71 грн.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо нарахування ОСОБА_1 та внесення до інтегрованої картки платника податків недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як самозайнятої особи за періоди з 14.05.2019 року по 19.06.2019 року та з 25.09.2019 року по 19.01.2021 року.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 інформацію щодо нарахування недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за періоди з 14.05.2019 року по 19.06.2019 року та з 25.09.2019 року по 19.01.2021 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04655).
Суддя П.П.Марин