ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" липня 2025 р. справа № 300/4548/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій, -
Представник ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, під час обчислення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015.
визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування січня 2008 року, як місяця підвищення грошових доходів населення, та неврахування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, під час обчислення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
визнання протиправними діїй військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 під час обчислення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 в розмірі 101 455,21 грн, тобто із застосуванням січня 2008 року, як місяця підвищення грошових доходів населення, з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, та раніше виплачених сум індексації грошового забезпечення за вказаний період;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем на виконання рішення Вано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 по справі №300/431/21 здійснено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження нею військової служби за періоди служби з 01.12.2015 по 31.12.2018, проте таке нарахування і виплата здійснені не в належному розмірі. Так, як зазначає представник позивача, відповідач протиправно не здійснив ОСОБА_1 :
нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078;
нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення грошових доходів населення - січня 2008 року та з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078;
нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.02.2020 з урахування абзаців 3, 4, 6 п. 5 Порядку №1078.
Такі дії відповідача, на думку представника позивача, порушують право ОСОБА_1 на отримання належних виплат, а відтак порушують її законні права та інтереси.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі частини другої статті 123 КАС України (далі - КАС України), у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Постановою Верховного Суду від 03.04.2025 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024, а справу №300/4548/24 направлено до Івано-Франківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
18.04.2025 адміністративна справа №300/4548/24 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду та цього ж дня зареєстрована автоматизованою системою документообігу Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
12.06.2025 судом отримано від відповідача відзив на позовну заяву, у якому представник заперечує щодо задоволення позовних вимог. Вказує, що на момент звільнення та видання наказу про виключення позивача зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення, станом на 17.05.2020, з впозивачем були проведені усі необхідні розрахунки по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню, з якими остання погодилася в повному обсязі, зокрема будь-яких претензій, скарг та заяв, позивач до командування військової частини НОМЕР_1 не мала. Щодо вимог про нарахування і виплати індексації за спірний період з 01.12.2015 по 28.02.2018, то представник відповідача вказав, що ключовим є те, то із прийняттям постанови від 09.12.2015 №1013 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення t не місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв'язку із встановленням надбавок, виплати премії), а саме місяць в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Тобто, із прийняттям постанови від 09.12.2015 №1013 місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації військовослужбовців є місяць, наступний за місяцем, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець, згідно з постановою Кабінету Міністрів України. Також зазначено, що відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%. в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 100,0%, в липні 99,3%, в серпні 100,0%, у вересні 101,9%, в жовтні 101,7%, а тому лише у жовтні 2018 року поріг індексації було перевищено. Тобто, на думку відповідача, військовою частиною НОМЕР_1 правомірно не проводилося нарахування та виплати на користь позивача індексації грошового забезпечення з квітня 2018 року по листопад 2018 року (включно) (а.с. 121-131).
06.05.2025 позивач подала суду відповідь на відзив, у якій наполягає на задоволенні позовних вимог. Так, зазначено, що строк нею не пропущено, оскільки спірні правовідносини виникли до 19.07.2022, а тому до таких строк звернення взагалі не застосовується. По суті предмету спору відмітила, що відповідач у відзиві жодних належних спростувань доводів позову не надав, обмежившись лише описом нормативно-правових документів (а.с. 135-136).
19.05.2025 від відповідача на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, зміст якого фактично є дублюванням відзиву на позов, що, у свою чергу, суд розцінює як процесуальне зловживання суб'єктом владних повноважень.
Так, відповідно до вимог статті 164 КАС України, у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
Таким чином, враховуючи приписи статті 45 КАС України, суд визнає подані заперечення відповідача зловживанням процесуальними правами та залишає їх без розгляду.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 28.02.2005 по 05.05.2020 проходила військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 (попереднє найменування Військова частина НОМЕР_2 ), що підтверджується витягом з послужного списку від 26.01.2021 та не заперечується відповідачем.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця березня 2015 року та бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, ОСОБА_1 зверталась до суду за захистом свого права.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 в адміністративній справі №300/431/21 позовні вимоги задоволено частково. Зокрема, суд визнав протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця березня 2015 року. Зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та доплату належної позивачу індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплаченої суми індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року. Визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та за грудень 2018 року. Зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та за грудень 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
На виконання рішення суду по справі №300/431/21 відповідач здійснив нарахування позивачу індексації грошового забезпечення в розмірі 14 410,75 грн. та, після утримання військового збору (1,5%), перерахував 26.10.2021 на її картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «Приватбанк», кошти в розмірі 14 194,59 грн.
Проте, з розміром таких виплат позивач не погоджується, вважає, що нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2018 здійснювалось неправильно, з порушенням вимог чинного законодавства України, що призвело до виплати їй сум індексації в занижених розмірах.
У зв'язку із цим, представник позивача звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Абзацом 1 пункту 1 статті 9 Закону Закон №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктом 2 статті 9 цього Закону встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно із абз. 2 п. 3 ст. 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (надалі - Закон №1282-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами ст. 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Перелік об'єктів індексації установлено ч. 1 ст. 2 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
До таких об'єктів індексації, в силу абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону №1282-ХІІ, належить оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку№ 1078, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог Порядку №1078, в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових акті (далі - Постанова №1013), при нарахуванні індексації грошових доходів населення існувало поняття «поточної величини індексації» (обчислення індексу споживчих цін за наростаючим підсумком) та «фіксованої величини індексації».
Зокрема, абзацом 3 п. 5 Порядку №1078 (у редакції до набрання чинності Постанови №1013 (до 15.12.2015) визначалося, що у разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням Індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення. Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів наведено в додатку 4 до цього Порядку.
Нова редакція додатку 4 до Порядку №1078 (після внесення змін Постановою №1013) розкриває у прикладах тільки процедуру проведення обчислення індексації із урахуванням «поточного індексу споживчих цін за наростаючим підсумком» (поточна індексація) та не містить прикладу про врахування «фіксованої величини суми індексації».
В той же час, вказане питання врегульовано абзацами 4-6 п. 5 Порядку №1078.
Так, згідно наданої відповідачем довідки-розрахунку від 26.11.2021 за вих. №249/1001, у грудні 2015 року позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в розмірі 1387,58 грн, що складається з поточної та фіксованої величин індексації, а саме:
поточна величина індексації (227,37 грн) - визначалась як добуток коефіцієнта індексації за грудень 2015 року (наростаючим підсумком з березня 2015 року як величина приросту індексу споживчих цін) - 16,5 % та прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 378,00 грн, поділений на 100%;
фіксована величина індексації (1 160,21 грн) - визначалась як різниця суми поточної і фіксованої величин індексації за березень 2015 року та розміру підвищення грошового забезпечення у березні 2015 року.
На підставі рішення суду по справі №300/431/21, відповідач здійснив перерахунок індексації, що склалася внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (поточна індексація), за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 із застосуванням базового місяця - січня 2008 року, що підтверджується довідкою-розрахунком від 26.11.2021 за вих. №249/1000. При цьому, в ході перерахунку визначено розмір поточної індексації в грудні 2015 року на рівні 2 302,64 грн.
В той же час, за змістом абзацу 6 п. 5 Порядку №1078, яким визначено, що до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку, фіксована індексація в грудні 2015 року в ході проведення такого перерахунку мала залишитись незмінною (1 160,21 грн) і загальний розмір нарахованої у грудні 2015 року індексації грошового забезпечення (поточної і фіксованої), що належить позивачу до виплати, має становити 3 462,85 грн (2 302,64 грн + 1 160,21 грн = 3 462,85 грн, де 2 302,64 грн - розмір поточної індексації, нарахованої за грудень 2015 року, 1 160,21 грн - розмір фіксованої індексації, нарахованої за грудень 2015 року).
Відтак, оскільки фіксована індексація за грудень 2015 року (1 160, 21 грн) виплачена в повному обсязі, тому, з урахуванням раніше виплачених сум поточної індексації, за грудень 2015 року необхідно провести доплату належної позивачу поточної індексації грошового забезпечення в розмірі 1160,21 грн. (2 302,64 грн - 227,37 грн - 915,06 грн = 1 160,21 грн, де 2 302,64 грн - розмір поточної індексації, нарахованої за грудень 2015 року, 227,37 грн - розмір частини поточної індексації за грудень 2015 року, виплаченої в грудні 2015 року, 915,06 грн - розмір частини поточної індексації за грудень 2015 року, виплаченої в жовтні 2021 року на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі №300/431/21).
Щодо визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, суд зазначає таке.
З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Стосовно дискреційних повноважень, слід зазначити, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01.01.2008.
З січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад військовослужбовців не змінювався.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01.03.2018.
Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення з січня 2008 року по 28 лютого 2018 року.
Вказана правова позиція відповідає висновкам щодо застосування норм права, викладеним Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.01.2022 у справі №400/1118/21.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №400/1118/21.
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача у період з 19.05.2016 по 28.02.2018 є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців. І таке нарахування індексації повинно здійснюватися до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовців, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, на підставі якої розмір посадового окладу військовослужбовців з 01.03.2018 було змінено.
З огляду на наведене, з березня 2018 року при виплаті індексації грошового забезпечення базовим місяцем є березень 2018 року, а щодо спірного періоду до березня 2018 року базовий місяць повинен був залишатись незмінним, а саме: січень 2008 року.
Як встановлено судом, позивачу на виконання рішення суду по справі №300/431/21 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, проте для її розрахунку взято до уваги базовий місяць березень 2015 року.
Отже, враховуючи вищевикладені мотиви, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано у спірний період здійснив нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення, не врахувавши для її розрахунку за базовий місяць - січень 2008 року.
Разом із тим, надаючи оцінку вимогам зобов'язального характеру у частині стягнення конкретної суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з відповідача на користь позивача, суд враховує, що визначення числового розміру покладається безпосередньо на роботодавця, тобто входить до дискреційних повноважень відповідача. У зв'язку з наведеним, у цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.
В частині позовних вимог про нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд зазначає таке.
Для визначення правильності нарахування індексації грошового забезпечення необхідно керуватися положеннями абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати суми індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац третій пункту 5 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий пункту 5 Порядку №1078).
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п'ятий пункту 5 Порядку №1078).
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий пункту 5 Порядку №1078).
Таким чином, якщо у місяці підвищення посадового окладу розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення, індексація не нараховується. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, індексація у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Зростання заробітної плати за рахунок інших її складових (без підвищення тарифних ставок (окладів)) не зменшує суму індексації на розмір підвищення заробітної плати. Проте у разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно враховувати розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв'язку зі зміною посадових окладів, а також суму індексації у місяці підвищення грошового доходу (у березні 2018 року) з метою порівняння цих величин. Сума індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року, фактично врахував лише норми абзаців першого, другого пункту 5 Порядку №1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.
Як наслідок, слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 з урахуванням положень абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Така ж позиція вказана у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №420/6982/21.
Щодо посилань відповідача у відзиві на пропущення позивачем строку для звернення до адміністративного суду з позовом суд зазначає наступне.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, у постанові від 21.03.2025 по справі №460/21394/23 дійшов висновків, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли та припинені до набрання чинності Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».
Таким чином, відсутні підстави для застосування строку до спірних правовідносин, оскільки у спірний період частина 2 статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зауважує, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своєї бездіяльності. Натомість, представником позивача частково доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та, як наслідок, позов підлягає до часткового задоволення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати щодо судового збору відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, під час обчислення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування січня 2008 року, як місяця підвищення грошових доходів населення, та неврахування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, під час обчислення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 під час обчислення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, тобто із застосуванням січня 2008 року, як місяця підвищення грошових доходів населення, з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, та раніше виплачених сум індексації грошового забезпечення за вказаний період, а також нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.