ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" липня 2025 р. справа № 300/3418/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Калуської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в наданні статусу члена сім'ї загиблого Захисника України;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Калуської міської ради видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника України.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку із загибеллю його рідного брата, з яким позивач проживав однією сім'єю та перебував в нього на утриманні, він має право на отримання статусу члена сім'ї загиблого Захисника. Проте, відповідач відмовив позивачу в наданні статусу члена сім'ї загиблого захисника та рекомендував звернутися до органів Пенсійного фонду України за призначенням пенсії у разі втрати годувальника. На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки оформляти пенсію - це не обов'язок її призначати та отримувати, а право. Ніхто не може і не повинен примушувати реалізовувати своє право. Вважає, що Управління соціального захисту населення Калуської міської ради неправомірно ставить у залежність право на пенсію до права на оформлення документу члена сім'ї загиблого захисника. Відтак, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку визначеному статтею 262 КАС України.
У доповнення до позову, які надійшли до суду 22.05.2025 позивач зазначив, що члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Наведене свідчить про те, що статус позивача на дату смерті брата відповідає обидвом критеріям та нормам цих законів, оскільки позивач є членом сім'ї ОСОБА_2 та перебував на його утриманні.
03.06.2025 на адресу суду від Управління соціального захисту населення Калуської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця заперечила щодо задоволення позовних вимог. Позиція відповідача полягає в тому, що до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти та утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія. Також Порядком надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України» визначено, що у заяві, яка подається засобами Реєстру, зазначаються відомості про призначення пенсії в разі втрати годувальника у разі подання такої заяви утриманцем, зазначеним в абзаці сьомому частини четвертої статті 10-1 Закону №3551. В спірних правовідносинах ОСОБА_1 заява про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України подавалась в письмовій формі. Форма заяви затверджена додатком 2 до Порядку №740 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.2024 №1171), якою також передбачено подання довідки про призначення пенсії в разі втрати годувальника (із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) загиблого (померлого) годувальника для підтвердження перебування заявника на утриманні у загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України. Стверджує, що необхідною умовою для отримання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, а відповідно - для отримання відповідного посвідчення, для осіб, які були на утриманні загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, є наявність документу, що підтверджує призначення утриманцю пенсії у разі втрати годувальника, зокрема видана Пенсійним фондом України довідка про призначення пенсії у разі втрати годувальника. Проте, при поданні 11.04.2025 позивачем заяви про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, позивачем не зазначено відомостей про наявність у нього документа, що підтверджує його перебування на утриманні у загиблого Захисника України - брата ОСОБА_1 , а саме довідки про призначення пенсії в разі втрати годувальника (із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) загиблого (померлого) годувальника та не подано відповідного документа разом із заявою при зверненні до управління.
Позивач скористався правом подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 12.06.2025. У відповіді позивач не погоджується із доводами представниці відповідача у відзиві на позовну заяву та вказує, що поняття статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця та статусу утриманця загиблого військовослужбовця є різними, проте такі є підставою для отримання посвідчення.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах адміністративної справи, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю 2 групи та отримує пенсію по інвалідності, є братом ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи.
Зі змісту сповіщення сім'ї №87 вбачається, що ОСОБА_2 загинув внаслідок бойових дій поблизу населеного пункту Сергіївка Сватівського району Луганської області (а.с.7).
Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранень та травм у колишнього військовослужбовця №442 від 09.01.2024, поранення солдата ОСОБА_2 , яке за представленими документами призвело до смерті, є пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини (а.с.8).
Згідно з довідкою Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області №697/06-1/02-26/вих-25 від 14.03.2025 ОСОБА_1 постійно проживав без реєстрації однією сімєю разом зі своїм братом ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, були повязані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки і жили за кошти ОСОБА_2 , який до служби у війську працював закордоном та фактично до дня своєї смерті утримував свого брата ОСОБА_1 (а.с.10).
11.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради із заявою про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниць України, як утриманець загиблого ОСОБА_2 (а.с.25-26).
Управління соціального захисту населення Калуської міської ради листом від 16.04.2025 №06-33/1769/10 повідомило, що для отримання статусу члена сім'ї загиблого Захисника України позивачу необхідно подати документ, який підтверджує призначення пенсії у разі втрати годувальника (а.с.4).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовано Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Відповідно п.п.6 ч.1 статті 10-1 Закону №3551-ХІІ до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать: сім'ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
За ч.4 статті 10-1 Закону №3551-ХІІ до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать:
батьки;
один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;
утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
За приписами вищевказаної статті Закону порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України.
Процедуру надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України закріплена Порядком надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 року №740 (далі - Порядок №740).
За п.3 Порядку №740 закріплено, що статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України надається заявникам з числа членів сімей осіб, зазначених у пунктах 2-6 частини першої статті 10-1 Закону.
Згідно п.п.5 п.4 Порядку №740 встановлені підстави для надання заявникам статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, зокрема, для заявників з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону, а саме:
свідоцтво про смерть (крім випадків, коли особа пропала безвісти);
довідка за формою згідно з додатком 1, видана Мінветеранів.
Відповідно до п.5 Порядку №740 для надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України заявник подає місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника заяву.
Пунктом 11 Порядку №740 встановлено, що заява у паперовій формі подається заявником за формою згідно з додатком 2.
Суд зауважує, що затверджена додатком 2 до Порядку №740 форми заяви передбачає подання довідки про призначення пенсії в разі втрати годувальника (із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) загиблого (померлого) годувальника для підтвердження заявника на утриманні у загиблого 9померлого Захисника чи Захисниці України.
Рішення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України приймається місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника в місячний строк з дня надходження заяви (заяви в електронній формі) (п.13 Порядку №740).
Згідно пп.1 п.16 Порядку №740 місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника відмовляє заявнику у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі якщо заявник не належить до осіб, зазначених в частині четвертій статті 10-1 Закону.
Крім того, відповідно до п.19 Порядку №740 посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302.
За п.2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно п.4 Положення №302 членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого", а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України".
Судом встановлено, що позивач 11.04.2025 звернувся до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради із заявою про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниць України, як утриманець загиблого ОСОБА_2 (а.с.25-26).
Однак до заяви від 11.04.2025 позивачем не надано довідку про призначення пенсії в разі втрати годувальника.
Водночас суд зауважує, що положення ст. 10-1 Закону №3551-ХІІ чітко визначає коло осіб, які віднесені до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зокрема утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
Оскільки позивач не отримує вищевказану пенсію, як утриманець загиблого ОСОБА_2 , то він не є членом сім'ї загиблого Захисника у розумінні ст. 10-1 Закону №3551-ХІІ.
Суд звертає увагу, що вказаною нормою не віднесено брата до кола осіб, які є членами сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.
Окрім того, суд не бере до уваги посилання позивача на приписи ст. 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки матеріали справи не містять належних доказів того, що допомога загиблого брата була для позивача постійним і основним джерелом засобів до існування. До того ж, відповідно до норм ч.2 ст. 31 вказаного Закону ОСОБА_1 не позбавлений права переходу на нову пенсію.
Відтак, оскільки позивач не відноситься до членів сім'ї загиблого, перелік яких наведено у статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Управління соціального захисту населення Калуської міської ради правомірно відмовило ОСОБА_1 у видачі посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, було доведено правомірність свого рішення, натомість, доводи позивача є непідтвердженими, а тому оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, у зв'язку із чим позовні вимоги не належатьдо задоволення.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання до вчинення дій відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Гомельчук С.В.