Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 липня 2025 року Справа№200/3417/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування зниженого розміру додаткової винагороди за період з 24.05.2024 року до 13.08.2024 року, з 31.08.2024 року до 13.12.2024 року, з 24.12.2024 року до 30.12.2024 року, з 04.01.2025 року до 20.02.2025 року за час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та участі на визначених ділянках місцевості, де велися (велися) бойові дії, безпосередньо зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною, які за своїм призначенням, у тому числі завдання сил оборони щодо наступу (контрнаступу, контратаки) до батарей противника включно;
2) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити мені різницю між додатковою винагородою у розмірі 100000 грн. та 30000 грн. за періоди з 24.05.2024 року до 13.08.2024 року, з 31.08.2024 року до 13.12.2024 року, з 24.12.2024 року до 30.12.2024 року, з 04.01.2025 року до 20.02.2025 року до 19.04.2025 року у розрахунку на місяць;
3) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту;
4) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 24.05.2024 по 13.08.2024, з 31.08.2024 по 13.12.2024, з 24.12.2024 по 30.12.2024, з 04.01.2025 по 20.02.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районах Донецької області.
Позивач вважає, що відповідач протиправно не нараховував та не виплатив підвищену додаткову грошову винагороду у розмірі 100000,00 гривень, оскільки його безпосередня участь у вказаних заходах підтверджується довідкою від 20.02.2025 року №1557/809.
Окрім того, на думку позивача, він має право на виплату одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту, ця виплата надається військовослужбовцям, які вперше укладають строковий контракт на проходження військової служби.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.
19 травня 2025 року позовна заява була залишена без руху, позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
26 травня 2025 року відкрито провадження із визначенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, про що постановлено відповідну ухвалу. Вказаною ухвалою позивачу поновлено строк для звернення до суду із вказаним позовом.
23 червня 2025 року судом постановлена ухвала про витребування доказів.
Ухвалу про відкриття провадження та ухвалу про витребування доказів було доставлено в електронний кабінет Військової частини НОМЕР_1 .
Відзив та витребувані докази з боку Військової частини НОМЕР_1 не надходили.
У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 175 КАС України).
Враховуючи, що ухвала про відкриття провадження із визначенням п'ятнадцятиденного строку для подання відзиву, було доставлено в електронний кабінет відповідача 26.05.2025 року, станом на 29.07.2025 року відзив з боку відповідача не надійшов, суд кваліфікує це, як визнання позову.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно довідки від 20.02.2025 року №1557/809, виданої на підставі бойового наказу ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №БН132Т/УО від 05.08.2022, бойового розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №БР-119/1/4070Т/ОТУ від 23.05.2024, бойового розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ДОБРІЇ 9/1/6128Т/ОТУ від 24.07.2024, журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 №5Т (розпочатий 13.05.2023), журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 №6Т (розпочатий 03.01.2024), журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 №7Т (розпочатий 30.06.2024), журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 (розпочатий 01.11.2024), позивач в період з 01.10.2023 року до 25.01.2024 року, з 29.01.2024 року до 13.08.2024 року, з 31.08.2024 року до 13.12.2024 року, з 24.12.2024 року до 30.12.2024 року, та з 04.01.2025 року до 20.02.2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Згідно грошового атестату Військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2025 року №40 одноразова грошова допомога після укладення першого контракту позивачу не виплачувалась.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє по теперішній час.
Закон України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон 2011-ХІІ), визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частин першої-другої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої установлено (в первісній редакції), що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 2-1 зазначеної постанови установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).
Порядок №260 згідно з наказами Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023, № 566 від 26.09.2023, № 275 від 30.04.2024, № 339 від 21.05.2024 доповнено новим розділом XXXIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Пунктом 2 Розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі до складу сільських (селищних), міських, районних та обласних військових адміністрацій, на території (або частині цієї території), здійснення повноважень яких ведуться воєнні (бойові) дії, та виконують бойові (спеціальні) завдання виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 30000 гривень.
Військовослужбовцям Збройних Сил України за періоди виконання бойових (спеціальних) завдань в оперативному підпорядкуванні або у складі органів військового управління (військових частин, підрозділів) розвідувального органу Міністерства оборони України, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, а також інших військових формувань, виплата додаткової винагороди здійснюється в порядку, на умовах та розмірах, передбачених у розділах ХХХIV, ХХХV цього Порядку.
Військовослужбовцям, зазначеним у розділах ХХХIV, ХХХV цього Порядку, які одночасно мають право на отримання додаткової винагороди за різними умовами, ця додаткова винагорода виплачується в більшому розмірі.
Відтак, чинні у спірний період редакції Постанови №168 та Порядку №260 передбачали виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн, 50 000,00 грн та 30 000,00 грн у залежності від виконуваних військовослужбовцем завдань та залученості до бойових дій або здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Відповідно до п. 4 розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно пунктів 9 і 10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
В умовах збройної агресії рф проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов'язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Безумовно, система матеріального забезпечення військовослужбовців виконує стимулювальну функцію, що, крім патріотизму, є потужною мотивацією і адекватною відповіддю держави, яка піклується про військовослужбовців під час дії воєнного стану.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Таким чином, Україна зобов'язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їхніх сімей.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Спірні правовідносини, які склались у цій справі, виникли у зв'язку з невиплатою збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди військовослужбовцю, який проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2025 року №1557/809, позивач в період з 01.10.2023 року до 25.01.2024 року, з 29.01.2024 року до 13.08.2024 року, з 31.08.2024 року до 13.12.2024 року, з 24.12.2024 року до 30.12.2024 року, та з 04.01.2025 року до 20.02.2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
За таких обставин і правового регулювання оформлена стосовно позивача довідка Військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2025 року №1557/809, що видана на підставі бойового наказу ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №БН132Т/УО від 05.08.2022, бойового розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №БР-119/1/4070Т/ОТУ від 23.05.2024, бойового розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ДОБРІЇ 9/1/6128Т/ОТУ від 24.07.2024, журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 №5Т (розпочатий 13.05.2023), журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 №6Т (розпочатий 03.01.2024), журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 №7Т (розпочатий 30.06.2024), журналу бойових дій військової частини НОМЕР_3 №8Т (розпочатий 01.11.2024), підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані у ній періоди.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 120/10649/23, від 14 листопада 2024 року у справі № 120/4383/23 та № 120/4858/23.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 520/690/23, «текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав».
Також за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 560/12539/22, від 28 травня 2024 року у справі № 560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі № 200/706/23 підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи)[..]. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.
За правилами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на останнього покладено обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, які були наявні та враховувались на момент прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дії або бездіяльності, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.
Аналогічні висновки щодо застосування ч.2 ст.77 КАС України підтримані Великою Палатою Верховного Суду в постанові по справі № 990/117/24 від 05 червня 2025 року.
Таким чином, враховуючи приписи частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доведеність обставин безпосередньої участі позивача у спірний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що дає підстави для виплати йому за періоди з 24.05.2024 року до 13.08.2024 року, з 31.08.2024 року до 13.12.2024 року, з 24.12.2024 року до 30.12.2024 року, з 04.01.2025 року до 20.02.2025 року додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі.
Разом з цим, щодо періоду з 21.02.2025 року до 19.04.2025 року суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).
Під час виконання вимог статті 9 КАС України в частині з'ясування обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, судом не встановлено, а учасниками справи не надано жодного доказу, що підтверджує безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 21.02.2025 року до 19.04.2025 року.
Таким чином позовні вимоги про нарахування та виплату додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі за період з 21.02.2025 року до 19.04.2025 року задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту, суд зазначає наступне.
Підпунктом 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» передбачена виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту.
Пунктом 3 цієї постанови також визначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Згідно п. 1 розділу ХХІІ Порядку №260 в редакції на час укладення позивачем контракту одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується:
особам, які приймаються на посади рядового складу строком на 3 роки;
особам, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу строком на 3 роки і більше;
особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком на 1 рік і більше;
особам, які підписали контракт строком на 5 років і більше, із числа військовослужбовців, призначених на посади осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу після закінчення вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (підготовка яких здійснюється за державним замовленням), за умови вступу до виконання обов'язків за цими посадами.
Пунктом 2 розділу ХХІІ Порядку№260 визначено, що одноразова грошова допомога виплачується в таких розмірах: зокрема особам офіцерського складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.
Згідно приписів пункту 3 розділу ХХІІ Порядку№260 виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов'язків за посадою на підставі наказу командира.
Вичерпний перелік підстав, за яких одноразова грошова допомога не виплачується, наведений в пункті 4 розділу ХХІІ Порядку №260.
Так, одноразова грошова допомога не виплачується:
- особам рядового складу, які в період проходження військової служби за контрактом уклали контракт про проходження військової служби на посадах сержантського та старшинського складу;
- особам сержантського та старшинського складу, яких у період проходження військової служби за контрактом прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
- особам офіцерського складу, які в період проходження кадрової військової служби в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом;
- у разі продовження військової служби за новим контрактом;
- у разі повторного прийняття на військову службу за контрактом осіб, звільнених з військової служби за контрактом;
- у разі підписання контракту для проходження військової служби у Збройних Силах України особами, звільненими з військової служби за контрактом, з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також зі служби в правоохоронних органах.
Разом з цим, відповідачем не надано жодних доказів наявності заборон на отримання позивачем спірної допомоги, які перелічені у пункті 4 розділу ХХІІ Порядку №260.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що позивач не має права на отримання допомоги за підписання ним першого контракту.
Позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними задоволенню не підлягають, оскільки, в даному випадку військовою частиною було допущено саме бездіяльність щодо невиплати спірних сум грошового забезпечення.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та аргументів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн за періоди з 24.05.2024 року до 13.08.2024 року, з 31.08.2024 року до 13.12.2024 року, з 24.12.2024 року до 30.12.2024 року, та з 04.01.2025 року до 20.02.2025 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 100000 грн на місяць за періоди з 24.05.2024 року до 13.08.2024 року, з 31.08.2024 року до 13.12.2024 року, з 24.12.2024 року до 30.12.2024 року, та з 04.01.2025 року до 20.02.2025 року, пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням вже виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв