29 липня 2025 рокуСправа №640/38088/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення заробітної плати,-
23.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить суд стягнути середній заробіток за час затримки виконання (невиконання) рішення суду про поновлення позивача на роботі, як незаконно звільненого, за період з 19.05.2021 по день винесення рішення у цій справі або фактичного поновлення на роботі.
Позовні вимоги мотивовані невиплатою відповідачем середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, за період з 19.05.2021 по день винесення рішення у цій справі або фактичного поновлення на роботі. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 640/1556/20 позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 19.12.2019 № 8 кадрової комісії № 4 Генеральної прокуратури України про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2082ц про звільнення ОСОБА_1 з 24 грудня 2019 року з посади начальника другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді начальника другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури з 25.12.2019. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 327 312,46 грн. Шостим апеляційним адміністративним судом 12.10.2021 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2021 змінено в мотивувальній та резолютивній частині, викладено абзаци 4 та 5 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05. 2021 у наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 25.12.2019. Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 775 867 (сімсот сімдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 71 коп. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2021 залишити без змін». Позивач зазначає, що рішення суду не виконане.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.01.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до положень абзаців другого-четвертого пункту 2 розділу ІІ Закону № 2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2825 «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/38088/21.
27.01.2025 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/38088/21.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 адміністративна справа передана судді Ремез К.І. для розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
13.02.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву в якій представник відповідача заперечує проти позовних вимог та зазначає про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Дем'яннюк не був поновлений на посаді, а справа №640/1556/20 знаходиться на розгляді в Київському окружному адміністративному суді, тому вимога є передчасною та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суддя Ремез К.І. перебувала у відпустці з 15.04.2025 по 16.04.2025, з 21.04.2025 по 23.05.2025, з 27.05.2025 по 13.06.2025, з 17.06.2025 по 24.06.2025.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Судом встановлено, що позивач просить суд стягнути з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 640/1556/20 за період з 19.05.2021 по день винесення рішення у справі або фактичного поновлення на роботі. Розмір вимоги, станом на момент подання позову 20.12.2021, складає 333 157,33 грн.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зазначає наступне.
Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 640/1556/20 позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора було задоволено. Зокрема, цим рішенням: визнано протиправним та скасовано рішення від 19.12.2019 № 8 кадрової комісії № 4 Генеральної прокуратури України про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2082ц про звільнення ОСОБА_1 з 24.12.2019 з посади начальника другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури, поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді начальника другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури з 25.12.2019, стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 327 312,46 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2021 було змінено в мотивувальній та резолютивній частині, викладено абзаци 4 та 5 резолютивної частини в наступній редакції: поновити ОСОБА_1 на посаді начальника другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 25.12.2019, стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 775 867 (сімсот сімдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 71 коп.» В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2021 залишено без змін.
Надалі, постановою Верховного Суду від 18.05.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 скасовано, а справу № 640/1556/20 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 31.01.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 скасовано та справу № 640/1556/20 направлено на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
На момент розгляду цієї справи, в адміністративній справі № 640/1556/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, наказу та зобов'язання вчинити певні дії, рішення не ухвалено, справа перебуває на новому судовому розгляді.
Суд зазначає, що правовідносини щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі регулюються статтею 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та статтями 44, 371-373 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно зі статтею 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки.
Системний аналіз зазначених норм КАС України та КЗпП України дає підстави вважати, що винесення ухвали про виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі можливе за умови добросовісного користування працівником наданими законом правами, зокрема щодо вчинення ним необхідних дій, спрямованих на примусове виконання судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Згідно з частиною першою статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. У разі невиконання в добровільному порядку рішення суду про поновлення на посаді, таке судове рішення виконується примусово в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, системний аналіз положень статей 21, 24 КЗпП України вказує на те, що працівник не може бути допущений до роботи без видання уповноваженою особою відповідного наказу, необхідною умовою (підставою) для видання якого є його письмова заява. Така заява не тільки підтверджує волевиявлення на продовження роботи, але й свідчить про зобов'язання працівника виконувати роботу, визначену трудовою угодою.
Суд зазначає, що процес поновлення на роботі здійснюється за принципом диспозитивності, тобто, за наявності волевиявлення особи. Для цього необхідна або заява від особи, яка бажає поновитись на посаді та працювати, або відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Правильність правової позиції щодо необхідності волевиявлення працівника, поновленого на роботі на підставі судового рішення, підтверджується висновками Верховного Суду. Так, у постанові від 06.12.2018 у справі № 465/4679/16 Верховний Суд зазначив, що рішення про поновлення на роботі не може бути реалізоване без волевиявлення працівника.
Суд бере до уваги, що на момент розгляду цієї справи, в адміністративній справі № 640/1556/20, рішення, яке підлягало б виконанню і за затримку виконання якого позивач вимагає стягнення середнього заробітку, відсутнє.
Як встановлено судом, Верховний Суд скасував попередні рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий судовий розгляд. Це означає, що відсутня чинна підстава для виконання рішення суду про поновлення на роботі, а отже, неможливо надавати оцінку затримці такого виконання.
Для вирішення питання про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, суду необхідно встановити період затримки, який рахується від наступного дня після ухвалення рішення суду про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі. Однак, у цій справі, оскільки рішення про поновлення відсутнє, а наказ про поновлення не видавався (і не міг бути виданий за відсутності чинного судового рішення), неможливо визначити період затримки виконання та, відповідно, здійснити розрахунок належних до стягнення сум.
Отже, позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є передчасною та не підлягає задоволенню. Ця позиція підтверджується аналогічними висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 24.06.2021 у справі № 640/15058/19.
Враховуючи викладене, Офісом Генерального прокурора не допущено порушень вимог статті 236 КЗпП України, а отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні с -удового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку, що оскаржуваний наказ прийнятий з дотриманням критеріїв, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що в свою чергу зумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез