29.07.2025 Справа №607/15389/25 Провадження №2/607/4498/2025
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Ромазан В.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної військової адміністрації (Тернопільська обласна державна адміністрація) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії пов'язані із наданням інформації, -
Адвокат Сампара Н.М. в інтересах ОСОБА_1 24.07.2025 звернулась із позовом у порядку цивільного судочинства до Тернопільської обласної військової адміністрації (Тернопільва обласна державна адміністрація) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, пов'язаними із наданням інформації, у якому просить: 1) визнати неправомірними дії Тернопільської обласної військової адміністрації щодо ненадання інформації на адвокатський запит представника ОСОБА_1 , адвоката Сампари Н.М. від 20.06.2025; 2) зобов'язати Тернопільську обласну військову адміністрацію надати повну інформацію та копії документів, які витребовувались представником ОСОБА_1 , адвокатом Сампарою Н.М., адвокатським запитом від 20.06.2025, а саме: - повідомити чи видавався військовим командуванням разом із військовою адміністрацією наказ (рішення) про місця розміщення блокпоста по АДРЕСА_1 , чинний станом на 22.04.2025 рік; - надати належним засвідчену копію цього наказу (рішення) чинного станом на 22.04.2025; - надати належним чином засвідчені копії документів, в яких міститься інформація про перелік прав та обов'язків посадових осіб блокпоста по АДРЕСА_1 , станом на 22.04.2025 року та перелік посадових осіб прикріплених до цього блокпоста станом на 22.04.2025.
Як вбачається із змісту позову, позивач вказує на те, що представником позивача 20.06.2025 на поштову адресу та на електронну пошту (e-mail) скеровано адвокатський запит із проханням відповідно до вимог ст.20,24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надати: 1) повідомити чи видавався військовим командуванням разом із військовою адміністрацією наказ (рішення) про місця розміщення блокпоста по АДРЕСА_1 , чинний станом на 22.04.2025 рік; 2) надати належним засвідчену копію цього наказу (рішення) чинного станом на 22.04.2025; 3) надати належним чином засвідчені копії документів, в яких міститься інформація про перелік прав та обов'язків посадових осіб блокпоста по АДРЕСА_1 , станом на 22.04.2025 року та перелік посадових осіб прикріплених до цього блокпоста станом на 22.04.2025.
26.06.2025 представником позивача отримано від сторони відповідача відповідь про те, що надання копій документів, зазначених у вказаному адвокатському запиті унеможливлюється у зв'язку із тим, що запитувана інформація відноситься до відомостей, які становлять службову інформацію, якій надається гриф обмеження доступу «Для службового користування», та як наслідок, не можуть бути надані.
15.07.2025 позивач звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом у якому просив визнати протиправною відмову Тернопільської ОВА, зобов'язавши повторно розглянути адвокатський запит.
21.07.2025 Тернопільським окружним адміністративним судом у справі №500/4213/25 ухвалою судді, яка не набрала законної сили, відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі з підстав, що даний спір віднесений до юрисдикції місцевого загального суду та повинен розглядатись у порядку цивільного судочинства.
Також, як вбачається із змісту поданого позову, витребування даної інформації зумовлене тим, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції по вул..Радивилівській, що ус.Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської області з підстав п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію». Однак, позивач вважає, що блокпост може бути розміщений у певному місці виключно за наказом військового командування разом із військовою адміністрацією, відтак, у нього існують реальні сумніви щодо легального існування 22.04.2025 зазначеного блокпоста та як наслідок наявності законних підстав для зупинки транспортного засобу яким керував ОСОБА_1 .. Позивач у своєму позові, як підставу на його задоволення покликається на ч.2 ст.19, 34 Конституції України, яка встановлює, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб, на свій вибір, ст.1,5 Закону України «Про інформацію», Закон України «Про доступ до публічної інформації» та ст.24 Закон України «Про адвокатуру».
Вивчивши матеріали даної заяви, суддя доходить до наступного висновку.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно усталених у судовій практиці висновків, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Отже, публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
На підставі пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
В абзаці 1 частини першої статті 24 Закону № 5076-VI визначено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації» (надалі Закон № 2939-VI).
Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша статті 1 зазначеного Закону).
Згідно із частиною першою статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками публічної інформації є: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради. Частиною 2 зазначеної статті Закону № 2939-VI, передбачено, що до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 2939-VI оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суб'єкти владних повноважень та їх посадові особи, реалізуючи свої повноваження, наділені правом вчиняти певні дії на підставі та в межах чинних норм законодавства України, зокрема, надавати інформацію на звернення у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Спір у цій справі виник у зв'язку із відмовою суб'єкта владних повноважень - Тернопільської обласної військової адміністрації надати позивачу інформацію, зазначену в адвокатському запиті адвоката Сампари Н.М. щодо прийняття рішення військовою адміністрацією про розміщення блокпоста у селі Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської області, а також копій документів, які б це підтверджували, повноваження його посадових осіб, у задоволенні якої, зазначеним суб'єктом владних повноважень відмовлено на підставі статті 21 Закону України «Про інформацію».
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.12.2024 у справі № 990/133/24 дійшла висновку, що вирішення питання права на отримання запитуваної інформації знаходиться в площині двох законів - Закону № 5076-VI, який визначає право адвоката на внесення і розгляд адвокатського запиту, та Закону № 2939-VI, який встановлює режим доступу до інформації, що просить надати адвокат.
Таким чином, пов'язані з розглядом відповідного запиту дії або бездіяльність Тернопільською обласною військовою адміністрацією випливають зі здійснення нею публічно-владної управлінської функції з огляду на те, що під час розгляду адвокатського запиту відповідач, як уповноважений державний орган виступав представником влади, здійснював свої визначені законом повноваження і вирішував питання, які впливали на права та обов'язки суб'єкта звернення. При цьому чинним законодавством не встановлено винятків, які б давали підстави для протилежного висновку щодо правової природи зазначених дій або бездіяльності, а тому спори за скаргами на них є публічно-правовими. При цьому, суб'єкт владних повноважень, відмовляючи у задоволенні адвокатського запиту стороні позивача про надання інформації покликався на те, що її віднесено до інформації із обмеженим доступом.
Відтак, з огляду на вищенаведене, суд вважає, що адвокатський запит представника позивача поданий у порядку статті 24 Закону №5076-VI був розглянутий відповідачем, як суб'єктом владних повноважень у встановленому законом порядку, за наслідками розгляду якого відповідач надав адвокату відповідь.
Крім цього, згідно правового висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2024 у справі №990/133/24, відсутність в адвокатському запиті посилання на норми Закону №2939-VІ не зумовлює того, що спір з приводу ненадання відповіді на запит автоматично перестає відноситись до адміністративної юрисдикції.
У постанові від 13.02.2019 у справі №130/1001/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, відповідно до якого логіка побудови й мета існування процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів.
Цей висновок застосовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.02.2020 у справі №817/1427/17, від 22.04.2020 у справі №400/1977/19, від 29.04.2020 у справі №240/10130/19, від 30.11.2021 у справі №400/4650/19, від 10.01.2024 у справі №380/11390/22.
Тобто правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів Верховного Суду.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
При цьому, суд не бере до уваги покликання сторони позивача на ухвалу судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 №500/4213/25, якою позивачу відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі та роз'яснено те, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства, оскільки на момент подачі позову та вирішення питання про відкриття провадження у даній справі, вона не набрала законної сили. Крім цього, як вбачається із її змісту позивачу роз'яснено, що вона може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду у порядки та строки, передбачені статтями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене та керуючись, ст.ст. 19, 186, 259-261, 353, 354 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної військової адміністрації (Тернопільська обласна державна адміністрація) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії пов'язані із наданням інформації.
Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення до належного адміністративного суду із позовом щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень - Тернопільської обласної військової адміністрації про відмову у наданні інформації.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В. В. Ромазан